09 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/984/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Огороднік К.М., судді -Могил С.К., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ФОП Пушкарського В.Є. - Ігнатенка В.М. ( ордер ЧК № 124780 від 09.01.2020),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднаного садівничого товариства "Славутич"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019
та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018
у справі №925/984/17
за позовом Об'єднаного садівничого товариства "Славутич"
до Фізичної особи - підприємця Пушкарського В'ячеслава Євгенійовича
про визнання недійсним договору генпідряду №1 від 01.12.2014,
1. Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 Об'єднане садівниче товариство "Славутич" (далі - ОСТ "Славутич", Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Пушкарського В'ячеслава Євгенійовича (далі - ФОП Пушкарський В.Є., відповідач) про визнання недійсним договору генпідряду №1 від 01.12.2014.
Позов обґрунтований тим, що спірний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215, 227, 230, 234 ЦК України з огляду на такі обставини:
- укладення спірного договору головою правління Об'єднаного садівничого товариства "Славутич" Бідулею Ю.М. відбулось з перевищенням передбачених п. 4.10 статуту цього товариства повноважень голови правління через відсутність затвердженого загальними зборами учасників товариства прибутково-видаткового кошторису;
- несхвалення (не затвердження) спірного договору загальними зборами учасників ОСТ "Славутич", які відбулися 12.02.2015;
- відсутність погодженого проекту на виконання гідротехнічних робіт на землях водного фонду;
- заборону рішенням Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 29.09.2016 №2 проводити гідротехнічні роботи на землях позивача у зв'язку з відсутністю дозвільної документації;
- неодержання відповідачем дозволу на виконання гідротехнічних робіт на землях водного фонду;
- укладення спірного договору позивачем під впливом обману зі сторони відповідача;
- укладення спірного договору без наміру створення обумовлених ним правових наслідків;
- невиконання відповідачем передбачених спірним договором робіт.
2. Встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини
01.12.2014 між ОСТ "Славутич" як замовником та ФОП Пушкарським В.Є. як генпідрядником укладено договір генпідряду №1, предметом якого є виконання генпідрядником робіт по об'єкту: захист земель від підтоплення, затоплення, заболочення в обсягах за фактично виконані об'єми.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що генпідрядник відповідає перед замовником за виконання умов договору, здійснює управління та загальний контроль за виконанням договірних зобов'язань, координує хід виконаних робіт.
Генпідрядник виконає усі передбачені договором роботи, усуває недоробки, які можуть виникнути в процесі виконання робіт, крім бульдозерних та екскаваторних робіт.
Генпідрядник забезпечує підтримку необхідних санітарно-гігієнічних протипожежних, природоохоронних умов на майданчику, здійснює контроль за виконанням робіт та дотримання законодавства з охорони праці. Генпідрядник організовує охорону на території виконання робіт.
Замовник зобов'язується:
- передати до початку робіт генпідряднику в установленому порядку проектно-кошторисну документацію та дозвіл на виконання гідромеханізованих робіт та картограму виконання земельних робіт на об'єкті;
- забезпечує безпосереднє фінансування робіт;
- виносить в натуру і передає по акту ренер та границі згідно з закріпленими межами землі та картами намиву;
- сплачує генпідряднику витрати на демонтаж, перевезення та монтаж земснаряда, матеріалів, труб, обладнання плавзасобів та технічних технологічних механізмів і побутових приміщень.
В п. 3.1. договору сторони погодили, що замовник сплачує генпідряднику фактичну вартість виконаних робіт згідно з актом передачі форми №2 із розрахунку 22,00 грн., за 1 куб. м. намитого піску.
Згідно з п. 4.1 договору терміни виконання робіт встановлені з листопада 2014 по грудень 2015.
Початок робіт фіксується сторонами актом. Здача - приймання робіт після закінчення здійснюється у відповідності з умовами передбаченими статтею 9 цього договору.
Замовник забезпечує безперервне фінансування будівельних робіт (п. 5.1 договору).
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що замовник після підписання договору на протязі 3-х днів перераховує на розрахунковий рахунок аванс в сумі 10000,00 грн. (необхідних для виконання підготовчих робіт).
Після відпрацювання субпідрядником першого авансу замовник перераховує генпідряднику другий аванс в розмірі 30000,00 грн. і в подальшому розраховується по факту намиву (форма №2 згідно з угодою по закінченню робіт).
Акти виконаних робіт та довідку про виконані роботи готує генпідрядник, підписує і передає в термін не пізніше п'ятого числа наступного місяця уповноваженому представнику замовника для підпису (п. 5.3. договору).
Замовник до початку виконання робіт забезпечує своєчасну передачу генпідряднику проектної документації з відміткою "До виробництва" на кожному листку креслення (п. 6.1. договору).
Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору Генпідрядник забезпечує виконання усіх робіт у відповідності з проектною документацією та законодавством України.
Замовник здійснює контроль за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт проекту, кошторису. При виявленні відхилень замовник видає генпідряднику розпорядження про їх усунення.
Згідно з п. 10.1. договору Генпідрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, що передбачена спеціальними нормами і правилами, визначає осіб відповідальних за її ведення.
Здача - приймання робіт після закінчення робіт на об'єкті здійснюється у відповідності з діючими нормативними документами і оформлюється актом здачі об'єкту в експлуатацію. Порядок і черговість здачі об'єкту, обов'язки сторін визначаються наказом, який складає замовник і погоджує з генпідрядником (п. 11.1. договору).
При виявленні недоробок, що заважають освоєнню виробничих потужностей, складається перелік недоробок з визначенням термінів їх усунення. Роботи над недоробками до усунення не оплачуються (п. 11.2. договору).
Відповідно до п. 12.1. договору сторони погодились, що Генпідрядник несе матеріальну відповідальність за збереження виконаних робіт, наслідки їх пошкодження або загибелі. Після підпису акту здачі об'єкту замовник відповідає за його збереження.
Згідно з п.п 13.1. 13.2. замовник може призупинити дію цього договору за таких обставин: відсутність коштів для фінансування робіт; виявлення недоцільності інвестування коштів на виконання робіт, у тому числі форс - мажорних обставин (непереборної сили), прорахунків в проекті, тощо.
При цьому замовник компенсує генпідряднику витрати по демонтажу та перевезенню земснаряда і супутніх матеріалів та обладнання на опорну виробничу базу генпідрядника (м. Черкаси).
Замовник попереджає Генпідрядника про призупинення дії цього договору в письмовій формі.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2018 у справі №925/984/17 в позові відмовлено. Стягнуто з Об'єднаного садівничого товариства "Славутич" на користь Фізичної особи-підприємця Пушкарського В'ячеслава Євгенійовича 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/984/17 залишено без змін.
За оцінкою господарських судів попередніх інстанцій, пункт 4.10 статуту ОСТ "Славутич" в редакції, чинній на день укладення спірного договору, не передбачав обмежень голови правління товариства щодо представництва останнього як юридичної особи у відносинах з третіми особами, у тому числі і щодо укладення з ними договорів. Не є таким обмеженням встановлене вказаною нормою статуту ОСТ "Славутич" правило щодо укладення головою правління товариства договорів від імені останнього в межах прибутково-видаткового кошторису, оскільки це правило спрямоване на врегулювання внутрішніх відносин між органами управління цього товариства і не стосується його відносин з третіми особами, тому укладення головою правління Товариства договору з відповідачем за відсутності прибутково-видаткового кошторису не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
При цьому судами встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно з витягом з нього на дату укладення спірного договору, містив відомості про ОСОБА_1 як керівника ОСТ "Славутич", який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори без обмежень щодо представництва юридичної особи.
За наявності передбаченої п. 2.1 умови спірного договору, посилання позивача на відсутність на момент укладення спірного договору погодженого проекту виконання гідротехнічних робіт на землях водного фонду і відсутність дозволу на їх проведення, не може свідчити про умисне введення відповідачем позивача в оману щодо вказаних обставин.
Обставини, вказані позивачем в обґрунтування фіктивності спірного договору, стосуються невиконання відповідачем цього договору, не визнані судами достатніми ознаками наявності у відповідача умислу на укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені.
Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказані позивачем в обґрунтування позову, обставини щодо невиконанням відповідачем спірного договору та щодо заборони рішенням Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 29.09.2016 №2 проводити гідротехнічні роботи на землях позивача, стосуються часу, що настав після укладення спірного договору, тому вони не можуть означати про недодержання сторонами спірного договору в момент його укладення вимог частин першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 ЦК України і відповідно не можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСТ "Славутич" просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі №925/984/17, прийняти нову постанову, якою справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 227, 237, ЦК України, та норм процесуального права, а саме ст.ст. 13, 32, 35, 39 ГПК України, неповним дослідженням доказів, однобічному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення господарського спору.
Крім того, скаржник вважає, що укладений між сторонами договір генпідряду № 1 від 01.12.2014 є недійсним з огляду на відсутність у сторін спеціального дозволу на виконання гідротехнічних робіт та у зв'язку з відсутністю затвердженого проекту "Захист земель від підтоплення, заболочення, висушення на площі 38, 2715 га в адміністративних межах Коробіської сільської ради Золотінського району", що суперечить приписам ст.86 Водного кодексу України та природоохоронного законодавства, що не було враховано судом під час вирішення справи.
5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом зобов'язань сторін спірного договору, останній є договором підряду і містить істотні умови такого договору.
Зі сторони ОСТ "Славутич" спірний договір уклав і підписав ОСОБА_1 , який обіймав посаду голови правління цього товариства.
За твердженням позивача, укладення спірного договору ОСОБА_1 за відсутності прибутково-видаткового кошторису Товариства означає перевищення ОСОБА_1 своїх повноважень як голови правління Товариства, і є достатньою підставою для визнання цього договору недійсним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно з витягом з нього на дату укладення спірного договору, містив відомості про ОСОБА_1 як керівника ОСТ "Славутич", який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори без обмежень щодо представництва юридичної особи.
Стаття 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній станом на день укладення спірного договору), передбачала, що у разі якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором, головою правління тощо) з третьою особою, може бути визнаний недійсним з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.
При цьому ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із цього загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником юридичної особи із перевищенням повноважень. Таке обмеження повноважень має юридичну силу для третьої особи в тому випадку, якщо саме ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Господарські суди, здійснивши оцінку пункту 4.10 статуту ОСТ "Славутич" в редакції, чинній на день укладення спірного договору, встановили, що даний пункт не передбачав обмежень голови правління Товариства щодо представництва останнього як юридичної особи у відносинах з третіми особами,
Судами попередніх інстанцій визнано, що не є таким обмеженням встановлене вказаною нормою статуту Товариства правило щодо укладення головою правління товариства договорів від імені останнього в межах прибутково-видаткового кошторису, оскільки це правило спрямоване на врегулювання внутрішніх відносин між органами управління цього товариства і не стосується його відносин з третіми особами, тому не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Крім того суди встановили, що у спірному договорі не вказано, що ОСОБА_1 , укладаючи цей договір діяв на підставі статуту ОСТ "Славутич", а позивач не довів, що відповідач на час укладення спірного договору був ознайомлений зі статутом ОСТ "Славутич".
Щодо доводів позивача про неодержання відповідачем дозволу на виконання гідротехнічних робіт на землях водного фонду та укладення спірного договору позивачем під впливом обману зі сторони відповідача як підстав для визнання недійсним договору генпідряду колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 91 ЦК України визначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Частина 3 ст. 837 ЦК України передбачає, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається Законом України "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності", Господарським кодексом України, а також іншими законами (Законами України "Про Національний банк України", "Про страхування", "Про нафту і газ" тощо).
Згідно із ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності" та частиною 3 ст. 14 ГК України ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Отже, як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, ліцензія, як спеціальний дозвіл, і дозвіл на виконання певних робіт, як документ дозвільного характеру, є різними документами, перший із яких надає особі право на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності, а другий - на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Оскільки ст. 227 ЦК України передбачає можливість визнання судом недійсним правочину, вчиненого без такого дозволу як ліцензії, тому її положення не поширюються на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи, зокрема і вказаного позивачем у позові дозволу на виконання гідротехнічних робіт на землях водного фонду.
Водночас, ст. 230 ЦК України встановлено, що у разі коли одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 2.1 спірного договору саме замовник зобов'язався передати до початку робіт генпідряднику в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, дозвіл на виконання гідромеханізованих робіт та картограму виконання земельних робіт на об'єкті.
За таких обставин, з огляду на умови п. 2.1 спірного договору, посилання позивача на відсутність на момент укладення спірного договору погодженого проекту виконання гідротехнічних робіт на землях водного фонду і відсутність дозволу на їх проведення, не може свідчити про умисне введення відповідачем позивача в оману щодо вказаних обставин.
Дослідивши обставини, вказані позивачем в обґрунтування фіктивності спірного договору, судами встановлено, що вони стосуються невиконання відповідачем цього договору, тому не є достатніми ознаками наявності у відповідача умислу на укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені.
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
З огляду на положення ст. 234 ЦК України фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, у зв'язку з чим для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
У даному випадку судами не встановлено обставин, які б у сукупності давали підстави для висновку про фіктивність спірного договору, тобто позивачем у межах цього провадження не доведено належними та допустимими доказами стверджувану ним в заявленому позові обставину. У зв'язку з чим доводи касаційної скарги щодо порушення судами статей 234, 627 ЦК України Верховний Суд відхиляє, як безпідставні.
Вказані позивачем в обґрунтування позову, обставини щодо невиконанням відповідачем спірного договору та щодо заборони рішенням Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 29.09.2016 №2 проводити гідротехнічні роботи на землях позивача, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, якими встановлено, що вони стосуються часу, що настав після укладення спірного договору, тому вони не можуть означати про недодержання сторонами спірного договору в момент його укладення вимог частин першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 ЦК України і відповідно не можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору генпідряду № 1 від 01.12.2014.
Аргументи скаржника про те, що спірний договір суперечить приписам ст. 86 Водного кодексу України, колегією суддів відхиляються з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження віднесення земельної ділянки, яка перебуває в користування позивача, до земель водного фонду, що було встановлено судами попередніх інстанцій.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди позивача з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, вимог до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи. Доводи касаційної скарги фактично збігаються із доводами його апеляційної скарги, яким надано оцінку судом другої інстанції.
Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч. 2 ст. 300 ГПК України, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Згідно з ч. 1 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п.40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 ГПК України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Судові витрати
У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Об'єднаного садівничого товариства "Славутич" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/984/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Могил С.К.
Пєсков В.Г.