16 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3070/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: Пантус В. В.,
КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради: Святюк С. П.,
Фонду державного майна України: Євич О. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019
у складі колегії суддів: Остапенка О. М. - головуючого, Грека Б. М., Отрюха Б. В.
та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019
у складі судді Щоткіна О. В.
у справі за заявою Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району
до Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості"
про банкрутство
У липні 2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України поштовим відправленням через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі № 911/3070/15.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 911/3070/15 за вищезазначеною касаційною скаргою; датою проведення судового засідання визначено 19.09.2019.
10.09.2019 на адресу Верховного Суду від Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - КП "Вишнівськтеплоенерго") надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому кредитор не погоджується із доводами касаційної скарги та просить суд у задоволенні скарги відмовити.
18.09.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 17.09.2019 № 2431-05/369 про заміну учасника провадження у цій справі - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 19.09.2019 провадження у справі № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зупинено до вирішення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 10/110б.
Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 911/3070/15; призначено розгляд касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на 16.01.2020.
10.01.2020 на адресу Верховного Суду від КП "Вишнівськтеплоенерго" надійшли пояснення по справі від 08.01.2020.
У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 справу № 911/3070/15 новим складом колегії прийнято до провадження та призначено розгляд касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на 16.01.2020.
14.01.2020 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому розпорядник майна просить залишити касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі № 911/3070/15 - без змін.
15.01.2020 на адресу касаційного суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.01.2020 № 2431-05/17 по заміну учасника провадження у справі - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Фонд державного майна України.
У судове засідання 16.01.2020 з'явилися представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, КП "Вишнівськтеплоенерго" та Фонду державного майна України, які надали пояснення у справі.
Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Розглянувши у судовому засіданні 16.01.2020 матеріали касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив таке.
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3070/15 за заявою КП "Вишнівськтеплоенерго" про банкрутство державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".
14.02.2019 до Господарського суду Київської області надійшла заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2019 № 24-31/05/46 про закриття провадження у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2019 року у справі № 911/3070/15, окрім іншого, у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2019 року про закриття провадження у справі відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 року у справі № 911/3070/15 в частині відмови в задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована прийняттям оскаржуваної ухвали місцевого суду у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки положеннями статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що господарський суд може прийняти рішення про закриття провадження лише на підставі рішення загальних зборів кредиторів. Враховуючи, що відповідного рішення зборів кредиторів боржника матеріали справи не містять, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого суду щодо відсутності правових підстав для закриття провадження у справі.
Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду в цій частині Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати в зазначеній частині та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- судом не досліджено наявні у справі докази. Процедура розпорядження майном у справі триває майже чотири роки, однак будь-яких дієвих заходів зі сторони керівника, комітету кредиторів, арбітражного керуючого не було вжито;
- конкурсний кредитор КП "Вишнівськтеплоенерго" зловживає процесуальними правами щодо подальшої процедури у справі відносно боржника;
- безпідставне затягування процедури на стадії розпорядження майном порушує права кредиторів та боржника та заподіює додаткові витрати у справі;
- судами попередніх інстанцій не надано оцінку аргументам Мінекономрозвитку, викладеним у заяві про закриття провадження у справі.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду Київської області від 19.04.2019 про відмову у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2019 року про закриття провадження у справі та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019, якою зазначену ухвалу суду залишено без змін.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень в господарському судочинстві.
Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).
Отже, передбачений статтею 255 ГПК України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М.) від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009 зроблено висновок про те, що нормами частини 1 статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, зокрема ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі (пункт 13 частини 1 статті 255 ГПК України). Поряд з цим ухвала місцевого суду про відмову в задоволенні клопотання про припинення/закриття провадження у справі не охоплюється переліком, наведеним в статті 255 ГПК України. Крім цього жодною іншою нормою ГПК України та положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено права на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про припинення/закриття провадження у справі (про банкрутство тощо). У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції та відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.
З урахуванням вказаного, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд всупереч наведеним нормам відкрив та здійснив перегляд цієї ухвали, яка не підлягає оскарженню, та ухвалив за результатами її перегляду оскаржувану постанову.
Водночас у постанові від 05.11.2019 у справі № 910/3704/13 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Білоус В. В. - головуючий, Васьковський О. В., Огороднік К. М.) дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції прийнятої за результатом перегляду ухвали місцевого господарського суду, якою відмовлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в задоволенні заяви від 21.06.2018 № 2431-03/1173 про закриття провадження у справі.
Наведене вище свідчить про існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різного підходу стосовно можливості оскарження окремо від рішення суду першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (Aksis and Other v. Turkey) зазначено, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.
Отже, за наявності різної судової практики щодо можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, колегія судів у цій справі вважає за необхідне для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики справу № 911/3070/15 відповідно до вимог частини першої статті 302 ГПК України необхідно передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Справу № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. Г. Пєсков