36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.01.2020 р. Справа № 917/1674/19
За позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022 (адреса для листування : пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601)
до відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 80 Кременчуцької міської ради Полтавської області, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39622
про стягнення 117 892,27 грн. заборгованості
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Отюгова О.І.
Представники учасників справи:
від позивача : не з'явились;
від відповідача : не з'явились.
Обставини справи : 26.09.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 80 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 478 928,80 грн. заборгованості.
27.09.2019 року ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі № 917/1674/19 та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 22.10.2019 року.
22.10.2019 року ухвалою Господарського суду Полтавської області суд оголосив перерву до 12.11.2019 року.
12.11.2019 р. відповідач у судове засідання повноважного представника вдруге не направив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином, а саме : ухвала суду від 22.10.2019 р., яка була надіслана відповідачу 22.10.2019 р. рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана відповідачем 25.10.2019 р., що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 65). Крім того, дана ухвала була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
08.11.2019 р. відповідач надіслав суду клопотання № 01-14/№288 від 07.11.2019 р. (вх. № 12294) про встановлення відповідачу нового строку для подачі відзиву. В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що останній не отримував позовної заяви.
Пунктом 2 ст. 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (п. 4 ст. 119 ГПК України).
Враховуючи те, що до поданого відповідачем клопотання не було залучено відзиву на позовну заяву, як того вимагають приписи ГПК України, суд ухвалою від 12.11.2019 року відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання.
12.11.2019 р. позивач надіслав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 2669 (вх. № 12433) від 11.11.2019 р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 117 892,27 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами Договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 1730 від 01.01.2010 р., з яких : 96 475,93 грн. пеня, 11 347,76 грн. інфляційні втрати та 10 068,58 грн. три проценти річних. При цьому, позивач просить суд повернути з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у розмірі 5 262,93 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та з метою дотримання принципу рівності прав сторін, надання можливості відповідачу подати реагування на заяву позивача, продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.12.2019 р. на 10:00 год.
25.11.2019 р. відповідач надав суду відзив на позов вх. № 12997, відповідно до якого зазначив про сплату ним заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 361 036,53 грн. та просив суд відмовити у задоволенні позову. На підтвердження проведення оплат, відповідач залучив в додатки до відзиву копії платіжних доручень (а.с. 108-112).
Пунктом 5 ухвали Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1674/19 від 27.09.2019 р. було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167, 184 ГПК України.
З наявного у матеріалах справи поштового повідомлення (а.с. 58) вбачається, що вищезазначена ухвала суду була вручена відповідачу 30.09.2019 року.
Тобто, строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву сплив 15.10.2019 р. і відповідачем було пропущено строки на подання відзиву на позов, при цьому, останній не навів суду будь-якої аргументації поважності причин його пропуску. Клопотання про поновлення строку відповідач до відзиву не подав.
Пунктом 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
03.12.2019 р. позивач надав суду відповідь на відзив № 2697 від 29.11.2019 р. (вх. № 13320), в якій підтвердив сплату відповідачем основного боргу та зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог, в редакції прийнятої судом до розгляду заяви про їх зменшення.
03.12.2019 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.
Учасники справи представництво у судове засідання 16.01.2020 р. не забезпечили. Останні були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.
27.12.2019 р. до Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшло клопотання № 14420 від 24.12.2019 р. (вх. № 14420) про розгляд справи без участі його представника.
Аналогічне клопотання надійшло і від позивача 14.01.2020 року.
Явка учасників процесу в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01.01.2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1730 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір, а.с. 14-15).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Теплопостачальна організація зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього (п.п. 1.1 Договору);
- тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ «Про теплопостачання» та діючого законодавства України. У відповідності до ст. 16. ЗУ «Про теплопостачання» - встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (п. 1.2 Договору );
- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення (п. 4.2.2 Договору).
За даними позивача Договір не розривався і на даний час є діючим.
Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Полтаваобленерго" від 20.04.11 р. було змінено організаційно-правову форму товариства на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго".
До Договору сторонами було укладено (підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін), зокрема, наступне :
- Додаток № 1 до Договору «Перелік об'єктів» (а.с. 16);
- Додаток № 2 до Договору «обсяги теплового навантаження та теплоспоживання» (а.с. 17);
- Додаток № 3 до Договору "Тарифи на теплову енергію" (а.с. 18);
- Додаток № 4 до Договору "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 19).
Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної «Споживачу» за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № З до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 «Правил користування тепловою енергією» (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до Договору.
Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми «заборгованості» на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Позивачем у грудні 2018 р., січні 2019 р., лютому 2019 р., березні 2019 р. та квітні 2019 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії на загальну суму 810 037,74 грн..
В дотримання умов Договору, сторонами складались відомості та акти про фактичні обсяги спожитої теплової енергії, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 36-42).
Позивачем в дотримання умов Договору було пред'явлено відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманої ним енергії (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 29-35).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості спожитої теплової енергії у період з грудня 2018 р. по квітень 2019 р., з порушенням строків, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному провадженні заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача пені в розмірі 96 475,93 грн. за період з 28.12.2018 р. по 03.09.2019 р., інфляційних нарахувань за період з 16.01.2019 р. по 15.09.2019 р. в розмірі 11 347,76 грн. та 3 % річних від простроченої суми за період з 28.12.2018 р. по 03.09.2019 р. в розмірі 10 068,58 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором про постачання теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги оплатив з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 16.01.2019 р. по 15.09.2019 р. в розмірі 11 347,76 грн. та 3 % річних від простроченої суми за період з 28.12.2018 р. по 03.09.2019 р. в розмірі 10 068,58 грн. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць та проведених відповідачем оплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
У відповідності до п. 4.2.2 Договору за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 96 475,93 грн. за період з 28.12.2018 р. по 03.09.2019 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць та проведених відповідачем оплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд приймає до уваги статус відповідача, повне (100%) виконання боржником зобов'язань за Договором, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 48 237,96 грн.
При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 48 237,96 грн. за період з 28.12.2018 р. по 03.09.2019 р., інфляційних нарахувань за період з 16.01.2019 р. по 15.09.2019 р. в розмірі 11 347,76 грн. та 3 % річних від простроченої суми за період з 28.12.2018 р. по 03.09.2019 р. в розмірі 10 068,58 грн., підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» (із подальшими змінами та доповненнями) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, наявність клопотання останнього про повернення надлишково сплаченого судового збору, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 5 262,93 грн.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 80 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39622, код ЄДРПОУ 24830812) на користь AT «Полтаваобленерго» (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, р/р № НОМЕР_1 , АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118) пеню в розмірі 48 237,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 11 347 грн. 76 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 10 068 грн. 58 коп. та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.
4. Повернути AT «Полтаваобленерго» (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, р/р № НОМЕР_1 , АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118) з Державного бюджету України 5 262,93 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 0000738532 від 20.09.2019 року.
Повне рішення складено 20.01.2020 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М.Тимощенко