65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3408/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/3408/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе „Лузанівка"; код ЄДРПОУ 22481842)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Піпа Віктора Опанасовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Про стягнення 18023,00 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Трусов А.С., адвокат за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Піпа Віктора Опанасовича про стягнення 18023,00 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №325 від 07.06.2016р. та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 18023,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області 18.11.2019р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3408/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "16" грудня 2019 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 16.12.2019р. о 11:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2019р. відкладено розгляд справи по суті на "17" січня 2020 р. о 10:20. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "17" січня 2019 р. о 10:20.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Піпа Віктором Опанасовичем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його реєстраційну адресу ухвали суду, однак кореспонденція суду повернулась без вручення, із зазначенням поштовою організацією „адресат відсутній".
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
07 червня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Піпа Віктором Опанасовичем (покупець) було укладено Договір поставки №325 Продукції „Сан Інбер" (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, товар передається покупцю частинами - товарними партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.
Умовами п. 2.3. Договору визначено, що товар повинен бути наданий в тарі та (або) упакований звичайним для нього способом упаковки, а в разі її відсутності - способом, що забезпечує зберігання товару під час звичайних умов зберігання та транспортування. Постачальник за власний рахунок забезпечує пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийняло звичайно надавати у розпорядження товари з такими характеристиками, що обумовлені Договором без упаковки).
Відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що тара, в якій постачається товар - є зворотною і повертається постачальнику при кожній поставці товару. Заставна вартість тари встановлюється постачальником на момент відвантаження товару та обов'язково зазначається у видатковій накладній або акті прийому-передачі. Постачальник в односторонньому порядку має право змінювати перелік заставної тари та заставну вартість тари (Додаток №2), повідомивши про це покупця за сім календарних днів.
Згідно до п. 5.2. Договору, на зворотною тару, у якій міститься товар, право власності від постачальника до покупця не переходить.
Положеннями п. 5.3. Договору визначено, що у випадку припинення дії цього Договору, покупець зобов'язаний повернути 100% тари в термін 7 календарних днів.
Відповідно до п. 5.4. Договору, у випадку неповернення будь-якого виду тари у продовж семи календарних днів з дати припинення дії цього договору, така тара стає товаром та вважається проданою покупцеві за ціною визначеною у Додатку №2 до цього Договору, та переданою на підставі видаткової накладної або акту прийому-передачі, оформлених при отриманні товару.
04.10.2017р. між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі до Договору поставки №325 від 07.06.2017р., відповідно до якого було передано на користь відповідача відповідну тару загальною заставною вартістю 17600,00 грн.
Умовами п. 12.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 06.06.2017р., а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 12.2. Договору, якщо до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не зробить письмового попередження щодо зміни умов Договору або його розірвання, даний Договір продовжується на наступний термін на тих же умовах.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" 16.08.2019р. на адресу відповідача було скеровано Лист про розірвання Договору поставки від 07 червня 2016р. №325 продукції „Сан Інбер" від 15.08.2019р. за №15-08/4.
Вказаний лист було отримано відповідачем 27.08.2019р., відповідно до інформації з веб-сайту ПАТ „Укрпошта", та Договір поставки №325 продукції „Сан Інбер" від 07 червня 2016р. був розірваний з 27.09.2019р.
Згідно до п. 12.3. Договору, дія цього Договору може бути припинена за письмовою вимогою сторони, заявленою не менш як за 30 календарних днів до за планової дати припинення умов Договору. За згодою сторін, про що складається відповідна додаткова угода, зі ініціативою постачальника в односторонньому порядку у разі неодноразового порушення покупцем умов Договору, шляхом направлення повідомлення про розірвання Договору на електронну адресу покупця, зазначену у п. 13 Договору. Договір вважається розірваним з моменту направлення повідомлення, але не раніше чим до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором, що виникли до моменту направлення вищезазначеного повідомлення.
01.10.2019р. позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію №197/1 від 24.09.2019р. щодо сплати вартості неповернутої тари за Договором поставки №325 продукції „Сан Інбер" від 07 червня 2016р.
Станом на момент подання позовної заяви до суду відповідачем не було повернуто тару, не сплачено позивачу заставну вартість тари за Актом прийому-передачі від 04.10.2017р. до Договору поставки №325 від 07.06.2017р., у зв'язку з чим позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 59,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 123,20грн. та заявлено до стягнення пеню у розмірі 123,20 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №325 від 07.06.2016р. та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 18023,00 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" та Фізичною особою-підприємцем Піпа Віктором Опанасовичем виникли на підставі укладеного між ними 07 червня 2016р. Договору поставки №325 Продукції „Сан Інбер".
04.10.2017р. між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі до Договору поставки №325 від 07.06.2017р., відповідно до якого було передано на користь відповідача відповідну тару загальною заставною вартістю 17600,00 грн.
Доказів повернення відповідної тари або сплати заставної вартості такої тари відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши обставини спору, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17600,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 59,00 грн. та інфляційних у розмірі 123,20 грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення правомірними.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 240,80 грн., розрахунок якої проведено на суму боргу у розмірі 17600,00 грн. за період з 04.10.2019р. по 14.11.2019р., із розрахунку облікової ставки НБУ у розмірі 16,5%.
Відповідно до п. 7.3. Договору сторонами було узгоджено, що у випадку прострочення платежу, передбаченого п. 6.2. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної в період, за який нараховується пеня, від вартості товару за кожен день прострочення оплати до моменту сплати, а також 25% річних від простроченої суми. Сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Однак, умовами п. 7.3. Договору сторонами було визначено застосування такої штрафної санкції, як пеня, у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, лише за прострочення платежу, передбаченого п. 6.2. Договору, відповідно до якого визначено порядок оплати саме за поставлений постачальником товар.
Аналізуючи умови укладеного договору, суд зазначає, що сторонами було узгоджено застосування виду штрафної санкції, як штраф, у визначеному розмірі відсотків від застанови вартості тари, за прострочення строку повернення тари, проте, сторонами не було узгоджено застосування виду такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення строку повернення тари.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для здійснення нарахування пені, у розмірі 240,80 грн. на суму боргу у розмірі 17600,00 грн. за період з 04.10.2019р. по 14.11.2019р., із розрахунку облікової ставки НБУ у розмірі 16,5%, оскільки, на думку суду, такий вид штрафної санкції можливо застосовувати у разі прострочення зобов'язань, що обумовлені саме п. 6.2. укладеного між сторонами Договору.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального Кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка".
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1895,33 грн. покладаються на відповідача, розраховані пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" - задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Піпа Віктора Опанасовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе „Лузанівка"; код ЄДРПОУ 22481842) суму заборгованості за товаром (неповернуту зворотну тару) у розмірі 100% заставної вартості устаткування у розмірі 17600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1895 (одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 33 коп.
3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено 20 січня 2020 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко