"15" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3353/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Приватне спеціалізоване підприємство "УкрРосХим" (вул. Ковпака, 4, Суми, Сумська область, 40000)
до відповідача: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (вул.Тверська,5,Мсп 680,Південна Частина Києва, Київ,03680) в особі, якою є Регіональна філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, Одеса, 65012);
про стягнення 32964 грн.;
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Приватне спеціалізоване підприємство "УкрРосХим" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі, якою є Регіональна філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить господарський суд: про стягнення збитків (нестачі) від втрати вантажу у розмірі 32964 грн..
Ухвалою суду від 18.11.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позов від 29.11.2019р. за вх. №ГСОО 24731/19, згідно якого позовні вимоги не визнає .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином
Судом, 15.01.2020р. після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
У відповідності із Договором поставки товару №19-07/19 УРХ від 19.07.2019 р. (надалі Договір поставки), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УКРРОСХИМ» (Покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР» (Постачальник) останній, належним чином виконуючи свої зобов'язання з вищевказаного договору, відправив на адресу Позивача, як Одержувача згідно Специфікації №2 від 19.07.2019 р. до Договору поставки товару №19-07/19 УРХ від 19.07.2019 р., за залізничною накладною №46339008 від 23.08.2019р. (вагон №66859679) передбачений умовами договору товар, а саме - добриво складне мінеральне марки № 10:32, виробництва ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив у кількості] 64 000 кг. (78 мішків типу «біг-бег» по 820 кг. кожний).
Як зазначає позивач, під час перевезення вантажу, на станції Арциз Одеської залізниці виявлено нестачу вантажу у розмірі 2460 кг, що підтверджується комерційним актом №403905/1 від 13.09.2019.
У комерційному акті №403905/1 від 13.09.2019 року у розділі Д зазначено: на підставі актів загальної форми №78638 від 31.08.19р. станції Знам'янка та № 1223 від 03.09.19р. станції Одеса-Сортувальна, проведене комісійне переважування вагону №66859679 за відправкою, вказаною на звороті цього акта. По документу значиться: вантаж суперфосфат двойний, кількість місць 78 (2 яруси по 39 місць) вага брутто не зазначена, вага нетто 64000кг, вага вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський№058. Фактично виявилось - вага брутто 83300 кг, тара 21750 кг, вага нетто 61550 кг, що менше проти документа на 2450 кг Навантаження в три ряди по довжині вагона, біг-бети похилені до торцевих дверей головної частини вагону за рухом поїзда, зв'язані між собою, вільних місць немає, в верхньому ярусі прораховується 36 місць. При перерахунку двічі в вагоні виявлено 75 місць, що менше проти документа на 3 місця. Вантаж, якого не вистачає, в вагон поміститися міг.
Враховуючи викладене, через неналежне виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо збереження ввіреного йому вантажу, призвело до нестачі вказаного вантажу, що стало підставою нарахування збитків, завданих нестачею вантажу у розмірі 32964 грн. та звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст, 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч. 2 ст, 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з п/п. 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 2 Статуту визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
За приписами п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 5.1. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором.
Згідно з ч. 1,2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Наведена норма кореспондується зі ст. 110 Статуту відповідно до якої передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно накладної № 46339008 від 23.08.2019 року Відповідач прийняв у Позивача (Вантажовідправник) вантаж для перевезення та взяв на себе зобов'язання доставити ввірений вантаж на станцію призначення.
Зважаючи на те, що вагон, зазначений у вказаній накладній, прийнятий до перевезення залізницею без зауважень до вантажовідправника, то відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу покладається на залізницю, у відповідності до норм ст.110 Статуту.
За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 22 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники
зобов'язані забезпечувати: своєчасне якісне перевезення пасажирів, вантажів, багажу,
вантажобагажу та пошти.
Відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального
користування у разі порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку, що
встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Частиною 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що за
незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу,
багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Аналогічний припис міститься ст. 113 Статуту та ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу,
кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з
пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або/з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до ч, 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності маси вантажу, з даними, зазначеними у транспортних документах
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 224 від 28.05.2002 року, за п. 4 яких, комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
На виконання вимог Статуту залізниць України було складено комерційний акт № 403905/1 від 13.09.2018 року, який за формою та змістом відповідає вимогам Правил складання актів. У даному акті засвідчена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній № 46339008 для вагону № 66859679. Дані акти підписані посадовими особами згідно вимог Правила складання актів. Своїми підписами посадові особи підтвердили викладені в акті обставини.
Згідно з ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У відповідності до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За цих обставин, під час перевезення вантажу зі станції відправлення на станцію призначення Відповідач не виконав свої зобов'язання зі збереження вантажу, що призвело до нестачі вантажу у кількості 2450 кг. Отже, відповідальність за завдані збитки та за нестачу вантажу несе Відповідач у відповідності до норм чинного законодавства України.
Щодо розрахунку суми збитків суд зазначає наступне
За приписами ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Відповідно до ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
У відповідності до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.02.2000 року вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Розраховуємо норму природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто ваги у вагоні № 66859679 за накладною № 46339008 від 23.08.2019 року.
Отже, згідно Правил при перевезенні пшениці допустимою нормою природної втрати та граничного розходження становить в розмірі 1,5% від маси нетто вантажу (далі - Норма недостачі).
Маса нетто вантажу (зазначена у накладній № 46339008 від 23.08.2018 року.) становить 64000 кг.
Розрахунок норми недостачі 64000 кг * 1,5% = 960 кг.
Таким чином, норма недостачі вантажу для вагону № 66859679 за накладною № № 46339008 від 23.08.2019 року становить 960 кг.
Стаття 623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження вартості вантажу, надано договір поставки № 19-07/19 УРХ від 19.07.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УКРРОСХИМ» (Покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР».
Згідно з п. 1.1. Договору поставки, Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцю добриво гранульоване комплексне мінеральне марки NP 10:32, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору поставки.
Згідно з п.3.9. Договору поставки, вантажовідправником товару є ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» (51901, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 179).
Згідно з п,3 Специфікації №2 від 19.07.2019 р. до Договору поставки, вантажоодержувачем товару (NP 10:32) є ПСП “УкрРосХим» (станція «Арциз» ОД).
Згідно п. 6 ст. 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.
У графі 7 залізничної накладної №46339008 від 23.08.2019 р. зазначено, що товар/вантаж (NP 10:32) прийнято Відповідачем до перевезення в рамках саме Договору постачання.
У графі 1 залізничної накладної №46339008 від 10.06.2019 р. зазначено, що Відправником вантажу є ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», а одержувачем вантажу (згідно графи 4 даної накладної), зазначено ПСП «УкрРосХим», що цілком відповідає як умовам Договору поставки так і Господарського кодексу України.
Таким чином вантажовідправник, як то зазначив Відповідач у повідомленні №Н31-02/5751 від 11.10.2019р., не може надавати ніяких довідок про вартість товару, оскільки він не є Продавцем згідно Договору поставки, а лише є Вантажовідправником. Ціну товару визначено сторонами по Договору постачання у Специфікації №2 від 19.07.2019 р. до Договору поставки та Рахунку-фактури Постачальника №СФ-0719005 від 19.07.2019 р., який і був сплачений Покупцем (банківська виписка ПАТ «ПУМБ» від 26.07.2019 р,).
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом приймаються до уваги тому судом здійснено розрахунок загального розміру збитків втраченого товару з вини перевізника.
Маса нестачі становить -2450 кг за вирахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто - 64000 кг.
Вартість вантажу за 1 одиницю становить - 13400,04 грн,, з урахуванням ПДВ.
Розрахунок норми недостачі 64000 кг * 1,5% = 960 кг.
Недостача складає 2450кг-960кг=1490кг
Розраховуємо розмір збитків: 1490 кг * 13400,04 грн. = 19966,06 грн.
Враховуючи викладене, загальний розмір збитків, спричинений недостачею вантажу, за збереження якого під час перевезення відповідальність покладена на Перевізника, складає 19966,06 грн..
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватне спеціалізоване підприємство "УкрРосХим" підлягають задоволенню частково.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „ Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватне спеціалізоване підприємство "УкрРосХим" (вул. Ковпака, 4, Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 13996998) 19 966,06 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 06 коп.) - збитки завдані нестачею вантажу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20 січня 2020 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов