79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.2020 Справа № 914/2366/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро», м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Приватна агроторгова фірма «Винниківська», с.Чишки Пустомитівського району Львівської області
про стягнення 24'017,25 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Муравець О.М.
Представники cторін:
від позивача: Луців О.М.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів - програми фіксування судового процесу (судового засідання) «Акорд».
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» до Приватного підприємства «Приватна агроторгова фірма «Винниківська» про стягнення 24'017,25 грн. заборгованості за договором поставки, з яких: 10'118,50 грн. пені, 5'293,70 грн. трьох відсотків річних та 8'605,05 грн. інфляційних втрат. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5'000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №10/04-2018-277 від 10.04.2018р. вчасно не здійснено повної оплати отриманого товару (добрива), внаслідок чого існувала заборгованість в розмірі 255'582,25 грн. Дану заборгованість, а також 27'094,28 грн. пені (з початку виникнення заборгованості за кожною видатковою накладною по 23.01.2019р. включно), 2'783,66 грн. 3% річних (з початку виникнення заборгованості по 23.01.2019 р.), 15'140,21 грн. інфляційних втрат (з початку виникнення заборгованості по 31.12.2018 р.) та 4'509,01 грн. судового збору стягнуто судовим рішенням у справі №914/160/19, яке набрало законної сили. В межах виконавчого провадження кошти, стягнуті за вказаним рішенням 03.10.2019 р. перераховані на користь ТзОВ «Волагро». За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача пеню з 24.01.2019р. та в межах п.6 ст.232 ГК України, а також інфляційні втрати (за період січень-вересень 2019р. включно) та 3% річних з 24.01.2019р. до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.11.2019р. справу № 914/2366/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.12.2019 року, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов'язковою.
Протокольною ухвалою від 26.12.2019 р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 16.01.2019 р. Ухвалою від 26.12.2019 р. Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив про дату, час і місце підготовчого засідання.
13.01.2020р. позивач скерував до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг та понесення таких витрат, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2020р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити, надав суду докази, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу (копію платіжного доручення №154 від 13.12.2019р. на суму 5'000,00 грн).
У судові засідання 26.12.2019р. та 16.01.2020р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 16.01.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
10.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волагро» та Приватним підприємством «Приватна агроторгова фірма «Винниківська» укладено договір поставки №10/04-2018-277, за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити товар салетросан 26, кількість товару 35,5 тонн.
Відповідно до 4.2 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар. У випадку відсутності видаткової накладної з будь яких причин датою поставки вважається дата, що зазначена в товарно-транспортній накладній та/або в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт передачі товару.
Відповідно до п. 3.2.1 покупець зобов'язується сплатити суму у розмірі 99 577,50 грн. до 12.04.2018 року. Суму у розмірі 255'582,25 грн. не пізніше ніж за 153 дні від дати поставки товару.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 371'659,75 гривень, що підтверджується видатковою накладною №241 від 11.04.2018р. на суму 40018,00 грн. з терміном сплати до 11.09.2018р.; №242 від 11.04.2018р. на суму 60027,00 грн. з терміном сплати до 11.09.2018р.; №252 від 12.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.; №254 від 12.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.; №259 від 13.04.2018р. на суму 60027,00 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.; №260 від 13.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.; №301 від 20.04.2018р. на суму 16500,00 грн. з терміном сплати до 20.09.2018р. Покупець поставлений товар оплатив частково.
Відповідно до п.5.2.3 договору покупець зобов'язаний у випадку несвоєчасної оплати за товар, сплатити продавцю пеню в розмірі 0,08% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.05.2019р. у справі №914/160/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТзОВ «Волагро» задоволено частково, стягнуто з ПП «ПАФ «Винниківська» 255'582,25 грн. основного боргу за договором поставки №10/04-2018-277 від 10.04.2018р., 27'094,28 грн. пені (з початку виникнення заборгованості за кожною видатковою накладною по 23.01.2019р. включно), 2'783,66 грн. 3% річних (з початку виникнення заборгованості по 23.01.2019 р.), 15'140,21 грн. інфляційних втрат (з початку виникнення заборгованості по 31.12.2018 р.) та 4'509,01 грн. судового збору. У рішенні суду зазначається, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором - не повністю оплатив отриманий товар, а саме: 10.04.2018р. покупець оплатив аванс у розмірі 99'577,50 грн., а також 26.04.2018р. - суму у розмірі 4'725,00 грн. (оплата згідно видаткової накладної №301 від 20.04.2018) та 18.09.2018р. - суму у розмірі 11'775,00 грн. (оплата згідно видаткової накладної №301 від 20.04.2018). Встановлено, що станом на 23.01.2018 року покупець отримав, та не оплатив товар на загальну суму 255'582,25 грн., за наступними накладними: №242 від 11.04.2018р. на суму 467,50 грн. з терміном сплати до 11.09.2018р.; №252 від 12.04.2018р. на суму 65'029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.; №254 від 12.04.2018р. на суму 65'029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.; №259 від 13.04.2018р. на суму 60'027,00 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.; №260 від 13.04.2018р. на суму 65'029,25 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.
Згідно банківської виписки №188, на виконання рішення суду від 27.05.2019р. у справі №914/160/19, позивачу 03.10.2019р. перераховано 305'109,41 грн. боргу (примітка: згідно ВП 59893340, в/д №914/160/19).
Позивач звертаючись з даним позовом просить стягнути з відповідача 10'118,50 грн. пені за період з 24.01.2019р. та в межах п.6 ст.232 ГК України, а також 8'605,05 грн. інфляційних втрат (за період січень-вересень 2019р. включно) та 5'293,70 грн. 3% річних (за період з 24.01.2019 р. по 02.10.2019 р.).
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки від 10.04.2018 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача перед позивачем існувала основна заборгованість, яка разом із пенею, 3% річних та інфляційними втратами була стягнута рішенням суду, на виконання якого відповідач сплатив відповідну суму.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Таким чином, моментом виконання відповідачем грошового зобов'язання є 03.10.2019 р.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Отже, за змістом ст.ст.598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
У даній справі позивач на підставі ст.232 ГК України та п.5.2.3 договору просить стягнути з відповідача 10'118,50 грн. пені за період з 24.01.2019р. та в межах п.6 ст.232 ГК України (по 23.01.2019р. пеню стягнуто згадуваним рішенням суду). Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 10'118,50 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (вказана правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18).
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які встановлені в ході судового розгляду.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що він є правильним і до стягнення з відповідача підлягає 5'293,70 грн. 3% річних та 8'605,05 грн. інфляційних втрат.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №433 від 15.11.2019 р. на суму 1'921,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1'921,00 грн.
У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5'000,00 грн.
13.01.2020р. позивач скерував до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують факт надання даної допомоги, її обсяг та фактичне понесення таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем 13.01.2020р. до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1955 від 08.09.2012р., копію договору про надання правової допомоги від 10.01.2019 р. та додаткову угоду до нього від 01.11.2019 р., копію акта наданих послуг від 28.11.2019 р. з описом наданих послуг адвокатом, копію рахунку №1119-04 від 28.11.2019 р. та докази оплати таких послуг (копію платіжного доручення №154 від 13.12.2019р. на суму 5'000,00 грн.). Повноваження адвоката як представника сторони підтверджена довіреністю №1-01/19 від 24.01.2019 р.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконанихробіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волагро» (замовник) та адвокатом Чорненьким В.І. укладено договір про надання правової допомоги. Предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами професійної правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Як зазначено у п.1 додаткової угоди від 01.11.2019р., відповідно до п. 4 договору про надання правової допомоги від 10.01.2019р. сторони погодили такі розміри та порядок сплати гонорару адвоката у справі: a) загальна вартість однієї години роботи адвоката - одна тисяча гривень; b) складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву та подання їх до суду п'ять тисяч гривень; c) складання інших заяв по суті справи - дві тисячі гривень; (d) складання заяв з процесуальних питань - одна тисяча гривень за один документ; е) представництво інтересів в суді - проводиться з розрахунку дві години - одне судове засідання (за вимогою адвоката включається час на транспортування до суду).
У пункті 3 додаткової угоди від 01.11.2019р. зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку та підписання акту наданих послуг (правової допомоги).
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Як вбачається судом з матеріалів справи та акту наданих послуг від 28.11.2019р. (п.2) адвокат у листопаді 2019 року надав наступну правову допомогу клієнту, яка пов'язана із підготовкою документів та представництвом інтересів у судовій справі про стягнення заборгованості №914/2366/19 (Господарський суд Львівської області): підготовка проекту позовної заяви та безпосереднє подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області - п'ять тисяч гривень.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Чорненьким В.І. виставлено ТзОВ «Волагро» рахунок №1119-04 від 28.11.2019р. на оплату послуг правової допомоги в розмірі 5'000,00 грн., на підставі договору про надання правової допомоги від 10.01.2019р. та акту наданих послуг (правової допомоги) від 28.11.2019р. Згідно платіжного доручення № 154 від 13.12.2019р. клієнтом сплачено адвокату Чорненькому В.І. 5'000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
Доказів неспівмірності заявлених витрат суду не подано, із заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не звертався.
З огляду на викладені обставини, враховуючи подання заявником доказів на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5'000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Приватна агроторгова фірма «Винниківська» (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки, бічна Шептицьких, 16; код ЄДРПОУ 25239392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» (79026, м.Львів, вул.Персенківка, 19; код ЄДРПОУ 38592097) 10'118,50 грн. пені, 5'293,70 грн. 3% річних, 8'605,05 грн. втрат від інфляції, 1'921,00 грн. судового збору та 5'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.01.2020 р.
Суддя Яворський Б.І.