ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2020Справа № 910/16229/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Канівець Оксани Володимирівни
до Фізичної особи - підприємця Ніколаєнко Максима Руслановича
про стягнення 54 814, 84 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Фізична особа - підприємець Канівець Оксана Володимирівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Ніколаєнко Максима Руслановича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 54 814, 84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором № 52/19 від 06.05.2019 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/16229/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 21.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16229/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, місто Київ, вулиця Беретті, будинок 6-Б, квартира 71.
Крім того, 16.12.2019 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
Таким чином, суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Разом з тим, відповідач не скористався наданим йому правом та у встановлений судом строк не подав відзив на позовну заяву з викладенням своїх аргументів та заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2019, не подав до суду відзиву на позов або клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
06.05.2019 року між позивачем (Ліцензіар) та відповідачем (Ліцензіат) було укладено Договір № 52/19 (далі - Договір), пунктом 2.1. якого передбачено, що відповідно до умов цього Договору Ліцензіар надає Ліцензіату обмежену, як зазначено нижче, в тому числі в пункті 2.2. стосовно переліку послуг та у пункті 2.3. стосовно способу користування, невиключну ліцензію на використання веб-сайту F.UA, а Ліцензіат зобов'язується сплачувати Ліцензіарові винагороду, як це передбачено в розділі цього Договору.
Згідно з пунктом 2.2. Договору на підставі ліцензії, наданої цим Договором, Ліцензіат має право використовувати Веб-сайт виключно стосовно будь-якої, деякої, або всіх наступних послуг: реклама; адміністративна обробка замовлень на придбання; демонстрація товарів; он-лайн реклама в комп'ютерній мережі; послуги макетування в рекламних цілях; прокат рекламного простору; прокат торгових стендів; прокат рекламного часу на комунікаційних носіях; написання рекламних текстів; обробка текстів; оновлення, вдосконалення та розробка рекламної продукції; вішалка для магазинів; послуги з закупівель для інших (придбання товарів та послуг для інших підприємств); моделювання для реклами або стимулювання збуту; роздрібна та оптова торгівля; представлення товарів на засобах зв'язку, в роздрібних цілях; рекламне видання; радіо реклама; реклама поштою; реклама; оплата за клік реклами; платіжна розсилка; розподіл зразків; поширення рекламної справи; пряма реклама по пошті; виготовлення рекламних фільмів; телевізійна реклама; розміщення в Інтернеті на веб-сторінках та веб-сайтах інформації про спектр різних товарів та перелік надаваних послуг, що дозволяє клієнтам зручно переглядати, замовляти, придбати ці товари та замовляти послуги, а також отримувати необхідну інформацію про такі товари та послуги.
Використання веб-сайту обмежується наступним:
- використання веб-сайту у зв'язку з наданням та/або наданням будь-якої послуги, зазначеної в пункті 2.2. цієї статті Договору на території України;
- Ліцензіат не має права використовувати будь-які об'єкти права інтелектуальної власності, що використовується на веб-сторінках Веб-сайту, у тому числі для створення та реєстрації на своє ім'я нових об'єктів права інтелектуальної власності;
- Ліцензіар цим підтверджує і гарантує, що ним правомірно розроблено Веб-сайт та використано доменне ім'я F.UA.
Відповідно до п. 4.1. Договору винагорода сплачується Ліцензіатом Ліцензіару у розмірі та на умовах, визначених Сторонами у Додатку -ках) цього Договору, що складається з:
- щомісячний платіж за надання доступу до веб-сайту, який становить 100, 00 грн. за один місяць;
- роялті за продаж товарів Ліцензіата з використанням веб-сайту, ставка якого визначена у додатку № 1 до цього Договору;
- щомісячний платіж в розмірі 100 грн. сплачується Ліцензіаром з суми базового платежу (авансового платежу) кожного 1 числа календарного місяця, наступного за звітним;
- сума роялті сплачується на умовах і в розмірі, зазначених в Додатку № 1 до Договору.
За умовами п. 4.2. Договору виплата винагороди за користування веб-сайтом здійснюється в національній валюті - гривні на підставі рахунків-фактур, виданих Ліцензіаром, шляхом банківського переказу на банківський рахунок Ліцензіара, деталі якого вказані в пункті Реквізити сторін цього Договору, або на інший банківський рахунок, на який сторони можуть домовитися внесенням відповідних змін до цього Договору у письмовій формі.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Ліцензіар надсилає Ліцензіату електронною поштою Звіт про товари, що продаються із використанням та через веб-сайт. При проведенні взаєморозрахунків в оборот місяця включаються товарні операції, проведені до 23-00 кожного 5 числа місяця, наступного за звітним. Всі інші транзакції, проведені після цієї дати, проводяться і враховуються в поточному періоді.
Відповідно до п. 6.2. Договору після отримання Ліцензіаром Звіту про продаж товарів та Акту про використання веб-сайту, Ліцензіат протягом 5-ти денного строку, повинен підписати, поставити печатку (у разі наявності) і надіслати по одному екземпляру Звіту про продаж товарів та Акту про використання веб-сайту, на адресу Ліцензіара, що зазначена в розділі Реквізити сторін Договору.
Якщо протягом цього строку, Ліцензіар не надішле письмових заперечень стосовно даних, наведених у Звіті про продаж товарів та/або Акті про використання веб-сайту, вважається, що Ліцензіат прийняв (підписав) Звіт про продаж товарів та/або Акт про використання Веб-сайту у тому вигляді, в якому вона були надані, і претензій у нього не має (п. 6.3. Договору).
За умовами п. 3 Додатку № 1 до Договору розмір роялті за використання веб-сайту відповідно до Договору визначається на підставі даних Ліцензіара, узгоджених з Ліцензіатом в Звітах про продаж товарів, у відсотках від вартості товарів Ліцензіата, проданих з використанням веб-сайту, протягом звітного періоду (під звітним періодом мається на увазі календарний місяць).
При цьому, пунктом 4 Додатку № 1 до Договору встановлено розмір відсотків для відповідної категорії товарів.
Відповідно до Актів наданих послуг позивачем було надано послуг на загальну суму 54 814, 84 грн., зокрема:
- по акту № МПРО-20190630-00000129 від 30.06.2019 сума роялті становить 5 426, 42 грн.;
- по акту № МПРО-20190731-00000129 від 31.07.2019 сума роялті становить 10 861, 02 грн.;
- по акту № МПРО-20190831-00000129 від 31.08.2019 сума роялті становить 21 880, 54 грн.;
- по акту № МПРО-20190930-00000129 від 30.09.2019 сума роялті становить 16 646, 86 грн.
Означені Акти позивачем разом з рахунком № 73 від 01.10.2019 на суму 54 814, 84 грн., на виконання вимог пункту 6.2. Договору були направлені на адресу відповідача, яка зазначена як в самому Договорі, так в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, місто Київ, вулиця Беретті, будинок 6-Б, квартира 71, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та поштова накладна від 19.09.2019 (трек-номер 0306708074553).
Водночас, відповідач у встановлений пунктом 6.2. Договору строк письмових заперечень стосовно даних щодо обсягу реалізації товарів та суми роялті, зазначених в Актах про використання веб-сайту не надіслав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Акти № МПРО-20190630-00000129 від 30.06.2019 на суму 5 426, 42 грн., № МПРО-20190731-00000129 від 31.07.2019 на суму 10 861, 02 грн., № МПРО-20190831-00000129 від 31.08.2019 на суму 21 880, 54 грн., № МПРО-20190930-00000129 від 30.09.2019 на суму 16 646, 86 грн., вважаються такими, що підписані відповідачем в силу п. 6.3. Договору.
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору винагорода виплачується Ліцензіарові на протязі 5 робочих днів з дня підписання Акта приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування коштів (у національній валюті України - гривні) на поточний рахунок Ліцензіара, що зазначений в розділі 13 даного Договору.
Проте, в порушення вищевказаних умов Договору відповідач у встановлений строк не оплатив роялті в сумі 54 814, 84 грн., у зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено ліцензійний договір та при цьому сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 1109, 1100 Цивільного кодексу України та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (частина 3 статті 1109 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось вище, відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору винагорода виплачується Ліцензіарові на протязі 5 робочих днів з дня підписання Акта приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування коштів (у національній валюті України - гривні) на поточний рахунок Ліцензіара, що зазначений в розділі 13 даного Договору.
Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, оскільки відповідач в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу розмір роялті за використання веб-сайту, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, борг в сумі 54 814, 84 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.
Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування даних, вказаних в актах надання послуг щодо обсягу реалізованої продукції та розміру роялті, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Канівець Оксани Володимирівни до Фізичної особи - підприємця Ніколаєнко Максима Руслановича про стягнення 54 814, 84 грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ніколаєнко Максима Руслановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Канівець Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість в сумі 54 814 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 20.01.2020 року.
Суддя В.С. Ломака