Рішення від 20.01.2020 по справі 910/15339/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/15339/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/15339/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландтех"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп"

про стягнення 35861,47 грн

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландтех" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" про стягнення 35861,47 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №ЛТ13549/СВ/100 про надання послуг технічного сервісу від 26 березня 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 27719,52 грн, за прострочення сплати якої нараховані штраф у сумі 2771,95 грн, пеня - 4961,88 грн та 3% річних - 408,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.11.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2019 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг технічного сервісу № ЛТ13549/СВ/100 (далі - Договір), яким регулюється порядок надання виконавцем сервісних послуг під якими розуміють: введення в експлуатацію сільськогосподарських машин груп John Deere в польових умовах; технологічну наладку машин для умов роботи; регламентне технічне обслуговування; технічний супровід машин в рамках встановлених часових термінів експлуатації або показників наробітку після вичерпання машиною нормального гарантійного періоду (розширену гарантія, ПГС); ремонт сільськогосподарської техніки, діагностику механічних, гідравлічних, електричних та електронних систем машин; дефектування машин, вузлів та агрегатів; міжсезонну інспекцію сільськогосподарських машин; консервацію машин з метою їх тривалого зберігання; спеціалізовані курси і тренінги для операторів машин; консультаційні послуги.

Конкретний вид, місце надання сервісних послуг, вартість послуг, що надаються замовнику виконавцем, відображаються в Акті виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, виконавець зобов'язується надати погоджені сторонами послуги, а замовник оплатити їхню вартість у терміни, визначені цим Договором та згідно рахунків.

Згідно з п. 1.4 Договору, у випадку ремонту техніки в умовах сервісного центру виконавця, приймання техніки для ремонту здійснюється на підставі Акту приймання-передачі, де міститься інформація про технічний стан техніки на момент її отримання виконавцем, комплектність, опис вузлів, що підлягають ремонту.

У відповідності до п. 1.5 Договору попередній перелік необхідних робіт та запасних частин для ремонту техніки визначаються спеціалістом виконавця після проведення дефектування техніки і вказуються у рахунку на попередню оплату.

Пунктом 1.6 Договору узгоджено, що кінцевий обсяг робіт з ремонту техніки визначається спеціалістом сервісної служби виконавця після проведення ремонту техніки узгоджується з замовником і міститься робочій картці та акті виконаних робіт.

Згідно з п. 1.9 Договору на підтвердження факту надання послуг по даному Договору, представник замовника підписує робочу картку сервісного інженера відразу після виконання робіт, що є документом прийняття робіт і підтвердження замовником виконаних робіт. Сторони домовились, що робочу картку сервісного інженера завіряти печаткою не обов'язково, достатнім є підписана уповноваженого представника замовника (механіка, головного інженера, інженера тощо).

По факту виконаних робіт, на підставі робочої картки, виконавець складає та направляє замовнику акт виконаних робіт. Замовник повинен підписати та повернути акт виконаних робіт (особою, уповноваженою для цього і завірений круглою печаткою замовника) виконавцю не пізніше, ніж через семи календарних днів з дня отримання його від виконавця. В разі якщо протягом цього терміну виконавець не отримає підписаний акт виконаних робіт від замовника, або обґрунтованого письмового зауваження до цього акту та/або виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими замовником ц повному обсязі та без зауважень. Акт вважається затверджений замовником, а вказані в ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі та сумі вказаній в акті. При цьому, виконавець має право підписати акт в односторонньому порядку (п. 1.12 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору сума за надані послуги та витрачені матеріали вказується виконавець в рахунках на оплату.

Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що за надання виконавцем послуг за цим Договором замовник сплачує виконавцю суму, зазначену в рахунку на оплату, на розрахунковий рахунок виконавця на умовах 100% попередньої оплати. При збільшенні вартості за умов, передбачених в (п 2.4), додатковий рахунок сплачується замовником не пізніше трьох банківських днів з дня отримання його від виконавця.

За умовами п. 2.6 Договору виконавець на свій розсуд може надати послуги без 100% попередньої оплати. В цьому випадку оплата здійснюється по факт надання послуг згідно виставленого рахунку впродовж трьох банківських днів з дня отримання його від виконавця.

Пунктом 3.1.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний провести оплату за послуги та матеріали, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання і засвідчення печатками та є дійсним до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Договір може бути продовжений за погодження сторін на більш тривалий термін (п. 4.1 Договору).

Позивач зазначає, що ТОВ «Ландтех» надало відповідачу на виконання умов Договору послуги на загальну суму 205 768,01 грн, але відповідач оплатив отримані послуги лише частково, на суму 178 048,49 грн.

09.10.2019 позивач звернувся до відповідача з Претензією № 727 від 08.10.2019, у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 27 719,52 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з п. 1.9 Договору на підтвердження факту надання послуг по даному Договору, представник замовника підписує робочу картку сервісного інженера відразу після виконання робіт, що є документом прийняття робіт і підтвердження замовником виконаних робіт. Сторони домовились, що робочу картку сервісного інженера завіряти печаткою не обов'язково, достатнім є підписана уповноваженого представника замовника (механіка, головного інженера, інженера тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем без заперечень та зауважень підписано Робочі картки сервісного спеціаліста № 7869 від 28.03.2019, № 7859 від 18.04.2019.

По факту виконаних робіт, на підставі робочої картки, виконавець складає та направляє замовнику акт виконаних робіт. Замовник повинен підписати та повернути акт виконаних робіт (особою, уповноваженою для цього і завірений круглою печаткою замовника) виконавцю не пізніше, ніж через семи календарних днів з дня отримання його від виконавця. В разі якщо протягом цього терміну виконавець не отримає підписаний акт виконаних робіт від замовника, або обґрунтованого письмового зауваження до цього акту та/або виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими замовником ц повному обсязі та без зауважень. Акт вважається затверджений замовником, а вказані в ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі та сумі вказаній в акті. При цьому, виконавець має право підписати акт в односторонньому порядку (п. 1.12 Договору).

На виконання умов Договору відповідачем підписано Акти виконаних робіт № 3194 від 29.03.2019 на суму 8448,00 грн., №5237 від 02.05.2019 на суму 197 320,01.

Таким чином, як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 205 768,01 грн, які прийняті відповідачем без зауважень та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.6 Договору виконавець на свій розсуд може надати послуги без 100% попередньої оплати. В цьому випадку оплата здійснюється по факту надання послуг, згідно виставленого рахунку впродовж трьох банківських днів з дня отримання його від виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 7869 від 28.03.2019, № 7859 від 18.04.2019.

Водночас, відповідачем оплачено отримані послуги частково, в сумі 178 048,49 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 27 719,52 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 27 719,52 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 408,12 грн, штраф в розмірі 2 771,95 грн та пеню в розмірі 4 961,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що замовник несе відповідальність за прострочення з оплати вартості послуг, сплачуючи виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт (простроченого платежу) за кожен день прострочення. А у випадку не оплати замовником виконаних робіт понад 15-ть календарних днів, останній додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми боргу.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4 961,88 грн.

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строки оплати понад п'ятнадцять календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 771,95 грн також підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8; ідентифікаційний код 39924672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландтех" (25002, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, офіс 425; ідентифікаційний код 37503074) заборгованість в сумі 27 719 грн. 52 коп., пеню - 4 961 грн. 88 коп., штраф - 2 771 грн. 95 грн., 3% річних - 408 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.01.2020.

Суддя А.І. Привалов

Попередній документ
86998581
Наступний документ
86998583
Інформація про рішення:
№ рішення: 86998582
№ справи: 910/15339/19
Дата рішення: 20.01.2020
Дата публікації: 21.01.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг