ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2020Справа № 910/16194/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України"
про відшкодування 31 301,40 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін не викликались
Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" про стягнення 31301,40 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що дорожньо-транспортна пригода, сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання застрахованого у позивача транспортного засобу, вимогам Правил дорожнього руху, внаслідок чого позивач після виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу набув право вимоги до страхувальника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 відкрито провадження у справі№ 910/16194/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу, строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі з відзиву.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 була отримана відповідачем 28.11.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052082114. Про наслідки не подання відзиву у справі відповідач був повідомлений ухвалою суду від 25.11.2019.
Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4748161 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "МАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс".
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2016 року на 52 км. Автодороги Київ - Харків сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "МАЗ" д.р.н. НОМЕР_2 , що належить ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Chevrolet", д.р.н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 .
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2016 року у справі № 359/9687/16-П ОСОБА_1 , водія транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "МАЗ" д.р.н. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 275,60 грн.
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 21.11.2016 було проведено огляд транспортного засобу "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 та визначено пошкодження.
21.11.2016 ОСОБА_3 (особа, що керувала автомобілем "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 , якому було завдано збитки) звернувся до ПрАТ "Європейський страховий альянс" з повідомленням потерпілої особи про подію з транспортним засобом
22.12.2016 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ "Європейський страховий альянс" із заявою в якій просив виплатити страхове відшкодування по страховій справі № 211816 випадку.
Згідно акту виконаних робіт № ТО160032861 від 28.11.2016, складеного ТОВ "Автоцентр Київ", вартість ремонту автомобіля "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 становить 48887,32 грн.
Ремонтною калькуляцією № 2118/16 СВ від 30.12.2016 визначено вартість ремонту у сумі 31301,40 грн з ПДВ.
Розмір страхового відшкодування визначений на підставі висновку від 30.12.2016 щодо розміру заподіяної шкоди на суму 31301,40 грн на підставі калькуляції Аудатекс 2118/16СВ від 30.12.2016.
Страховим актом № 2118/16/50/ЦВ04/01/2 від 06.02.2017 та розрахунком до нього визначено суму, яка належить до виплати ОСОБА_3 у сумі 31301,40 грн.
Відповідно до зазначеного вище страхового акту № 2118/16/50/ЦВ04/01/2 від 06.02.2017 та договору доручення № 3-09П від 16.01.2009, укладеного між ЗАТ "Європейський страховий альянс" та ТОВ "Європейський альянс" здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 в розмірі 31301,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5956 від 22.03.2017 на суму 15000,00 грн, № 2315 від 23.03.2017 на суму 10000,00 грн, № 5964 від 24.03.2017 на суму 6301,40 грн.
22.05.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1085/8, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 31301,40 грн.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, як власник транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "МАЗ" д.р.н. НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через невідповідність технічного стану та обладнання застрахованого транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "МАЗ" д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2016 року у справі № 359/9687/16-П, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 275,60 гривень.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання зобов'язань за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК4748161, предметом якого є страхування транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь потерпілої особи кошти у розмірі 31301,40 грн.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Тобто, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням водієм транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "МАЗ" д.р.н. НОМЕР_2 , що належить ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" у Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого транспортного засобу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспорту.
Страховик здійснив виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог ст. 36.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі ремонтної калькуляції.
Як зазначає позивач, відповідач, як власник транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 , водія якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання застрахованого транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху, розмір якої становить 31301,40 грн. згідно полісу № АК/4748161.
Відповідно до пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2016 року у справі № 359/9687/16-П, яка набрала законної сили встановлено порушення водієм транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "МАЗ" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 п.п.2.3 (а), 2.3 (б), 2.3 (д), 31.1, 13.4.5 (б) Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та зазначено, що останній перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічну справність автомобіля (не виявив наявність пошкоджень на шинах, внаслідок чого під час руху відбувся зрив двох шин напівпричепа, в результаті чого колеса зіткнулись з автомобілем "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 ).
Так, відповідно до п.п. 2.3 (а), (б), (д), п.3.1.1, 31.4.5 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Колеса і шини: для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів; шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.
Отже, факт несправності автомобіля встановлений у судовому порядку постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2016 року у справі № 359/9687/16-П, яка набрала законної сили), при цьому відомостей про втрату чинності цією постановою відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дорожньо - транспортна пригода 17.11.2016 року сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання застрахованого транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
У постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2016 року у справі № 359/9687/16-П встановлено, що ОСОБА_1 працює у ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", а тому відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу "Shkoda", д.р.н НОМЕР_4 , у нього виникло право регресної вимоги до ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", як страхувальника та власника транспортного засобу "МАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 , з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 30301,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд відзначає, що відповідач не скористався наданим йому правом, відзив на позов не подав, докази в спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не надав суду. Про наслідки не подання відзиву та належних і допустимих доказів був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 25.11.2019.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5; ідентифікаційний код: 21586524) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, м. Київ, вулиця Ямська, будинок 28, літера А; ідентифікаційний код: 19411125) страхове відшкодування у розмірі 31301 (тридцять одна тисяча триста одна) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко