ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2020Справа № 910/13460/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (вул. Паньківська, 6-А, м. Київ, 01033)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015)
про стягнення 1 158 908,45 грн,
Представники сторін:
від позивача: Крилов А.В.,
від відповідача: Дробот Н.В.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" про стягнення 1 158 908,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № КС/100-18 від 01.01.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/13460/19, підготовче засідання призначено на 23.10.2019.
22.10.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку на підготовку та подачу відзиву на позовну заяву.
В підготовче засідання 23.10.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання відповідача, відкласти підготовче провадження та продовжити строк для подання відзиву.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.11.2019.
18.11.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позов.
В підготовче засідання 18.11.2019 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.12.2019.
25.11.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив.
В підготовче засідання 16.12.2019 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача просив відкласти судове засідання.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.01.2020.
В судове засідання 13.01.2020 з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 13.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (покупець) укладено договір № КС/100-18 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, на умовах і в порядку, погодженими Сторонами та встановленими даним Договором. Номенклатуру (з посиланням на НТД), кількість, ціну, строк виготовлення та/або поставки, гарантійний строк, а також вимоги до маркування та упаковки Товару Сторони узгоджують в специфікаціях (Додаток № 1), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, орієнтована загальна вартість (ціна) даного договору, на дату його укладення, становить 5 000 000,00 грн. фактична загальна вартість (ціна) даного договору визначається, виходячи із загальної вартості товару, вказаного у Специфікаціях до договору, поставленого продавцем і прийнятого покупцем згідно з видатковими (товарно-транспортними) накладними, в період дії даного договору.
Пунктом 4.2 договору встановлено порядок оплати: оплата здійснюється протягом 120 календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації до Договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка з подій відбудеться пізніше).
Згідно з п. 7.4 договору, при поставці товару продавець зобов'язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунок-фактуру із вказівкою ціни, вартості товару, виділеною ставкою ПДВ, з вказівкою країни походження - 3 екземпляри; видаткові накладні на товар, сертифікат якості (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації); сертифікат якості (засвідчена копія); товарно-транспортну накладну чи з/д накладну (оригінал). Продавець зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань (чи підстав для їх корегування відповідно до Податкового кодексу України) скласти податкову накладну (розрахунок корегування до податкової накладної) в електронній формі відповідно до вимог діючого законодавства стосовно електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Реєстрація податкових накладних (розрахунків корегувань до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється продавцем протягом 10-ти календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань (підстав для їх корегування відповідно до Податкового кодексу України).
Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами договору, діє до 01.03.2019, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань по договору у повному обсязі. (п. 12.3 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 26.12.2018)
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за договором станом на 17.09.2019 становить 1 158 908,45 грн, оскільки з поставленого товару вартістю 1 860 231,27 грн відповідачем оплачено лише 701 322,22 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не надано усіх документів, якими підтверджується поставка товару на суму 1 860 231,27 грн, оскільки надані позивачем документи не відповідають вимогам до первинних документів, відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей та не надано специфікацій до договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підтвердження виконання поставки товару за договором позивачем подано видаткові накладні № ДКП00003689 від 19.12.2018 на суму 501 741,60 грн, № ДКП00003099 від 12.09.2018 на суму 1 061 323,20 грн, № ДРП00003008 від 01.10.2018 на суму 146 781,43 грн, № ДКП00003563 від 22.11.2018 на суму 39 676,03 грн, № ДРП00003072 від 23.10.2018 на суму 878,44 грн, № ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн, № ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн, № ДРП00000066 від 21.02.2019 на суму 1 659,30 грн, а загалом на суму 1 860 231,27 грн.
При цьому, суд зазначає, що хоч видаткові накладні № ДРП00000037 від 01.02.2019 на суму 107 596,66 грн, № ДРП00000039 від 01.02.2019 на суму 574,61 грн, № ДРП00000066 від 21.02.2019 на суму 1 659,30 грн, не підписані зі сторони відповідача, однак, позивачем було надано до матеріалів справи відповідні податкові накладні, що складені ним на спірні господарські операції за договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно до частин 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.
На підставі викладеного суд зазначає, що хоч податкова накладна і не фіксує передачу товару покупцю, проте, її складання та реєстрація продавцем (платником податку) є обов'язковим неодмінним наслідком здійснення операцій з постачання товарів/послуг. При цьому, невиконання такого обов'язку тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій позивачем виписано відповідачу податкові накладні № 1 від 01.02.2019, № 2 від 01.02.2019, № 120 від 21.02.2019, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неприйняття чи непогодження ним вказаних податкових накладних.
На підтвердження заявлених вимог позивачем подано також специфікації до договору, рахунки-фактури та довіреність на отримання матеріальних цінностей № 201770 від 12.09.2018.
Враховуючи викладене, а також визнання представником відповідача в судовому засіданні 13.01.2020 обставин отримання від відповідача товару за договором на суму 1 860 231,27 грн, суд уважає доведеним такий факт.
З огляду на п. 4.2 договору, суд доходить висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на час звернення до суду настав.
Однак, за поставлений товар позивач розрахувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 22037 від 26.07.2019 на суму 100 000,00 грн, № 3832 від 08.02.2019 на суму 30 916,80 грн, № 3863 від 08.02.2019 на суму 859,99 грн, № 4312 від 15.02.2019 на суму 849,65 грн, № 4384 від 15.02.2019 на суму 7 795,96 грн, № 4431 від 15.02.2019 на суму 1 183,97 грн, № 5067 від 21.02.2019 на суму 160 000,00 грн, № 7455 від 14.03.2019 на суму 161 536,00 грн, № 8477 від 22.03.2019 на суму 10 587,96 грн, № 8522 від 22.03.2019 на суму 503,81 грн, № 8668 від 25.03.2019 на суму 2 147,06 грн, № № 8669 від 25.03.2019 на суму 1 404,14 грн, № 8670 від 25.03.2019 на суму 8 620,13 грн, № 8679 від 25.03.2019 на суму 1 015,08 грн, № 8684 від 25.03.2019 на суму 3 722,40 грн, № 10234 від 05.04.2019 на суму 75 000,00 грн, № 10856 від 16.04.2019 на суму 65 000,00 грн, № 12167 від 25.04.2019 на суму 50 000,00 грн, № 8675 від 25.03.2019 на суму 20 218,19 грн.
Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем решти заборгованості перед позивачем у розмірі 1 158 908,45 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 158 908,45 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем у встановленому порядку не спростований.
Натомість, викладені у відзиві заперечення відповідача, не спростовують встановлених судом обставин отримання товару від позивача за договором та не виключають передбаченого договором обов'язку зі здійснення його оплати.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 158 908,45 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 17 383,63 грн, який підлягав сплаті позивачем за подання згаданого позову. Натомість, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права на повернення надлишково сплаченої суми судового збору за умови подання відповідної заяви в порядку Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 37903071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (вул. Паньківська, 6-А, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 34181697) борг у розмірі 1 158 908 (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісім) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 17 383 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн 63 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.01.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко