15.01.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1270/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії
до відповідача: Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації
про стягнення боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов"язаних з
наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 7497 грн 58 к.
представники сторін не з"явилися
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі в сумі 7497 грн 58 к. за період січень - вересень 2019 року.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
26.11.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 24.12.2019 (ухвала від 26.11.2019).
05.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов №21451/19, який суд приєднав до матеріалів справи.
24.12.2019 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Максимів Т.В. у відпустці.
26.12.2019 суд постановив ухвалу - повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 15.01.2020.
В судове засідання 15.01.2020 представник позивача не з"явився, причин не з"явлення суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке приєднане до матеріалів справи.
Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 15.01.2020 суд ухвалив рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії посилається на те, що позивач за період січень - вересень 2019 року надав телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач, як розпорядник коштів бюджетного фінансування пільг на території Верховинського району, не відшкодував за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, у зв'язку із чим виникла заборгованість в розмірі 7497 грн 58 к. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 11, 318, 525, 526, 601 Цивільного кодексу України, статті 1, 3, 5, 12, 193 Господарського кодексу України, статті 48, 91 Бюджетного кодексу України та стаття 63 Закону України "Про телекомунікації".
Заперечення відповідача.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 21451/19 від 05.12.2019 Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації проти позову заперечило з таких підстав:
- у Законі України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" не передбачені видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян;
- договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення між сторонами не укладався, не підписано актів виконаних робіт, актів звірок розрахунків за надані послуги.
Обставини справи.
ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Івано-Франківська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення.
Договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення за встановлення та користування телефоном у 2019 році між сторонами не укладався.
На підтвердження надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів з 01.01.2019 по 30.09.2019 на загальну суму7497 грн 58 к. позивач подав розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період січень 2019 року вересень 2019 року. Відповідні розрахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку позивач надсилав відповідачу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також описами вкладення у поштові відправлення (копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви).
Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації витрати, пов'язані з наданням пільг, не відшкодувало.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
При вирішенні спору суд врахував, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України). Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання (частина 2 статті 173 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
Отже, для виникнення господарських зобов'язань, цивільних прав та обов'язків не є обов'язковим укладення договору, такі можуть виникати безпосередньо з норм чинного законодавства.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства".
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Тобто, ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами не встановлено жодних обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Наведені положення законодавства передбачають реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян. Визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок), який був чинним на час існування спірних правовідносин.
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з пунктом 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України Постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Згідно з пунктом 5 вказаного Положення, Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції: проводить електронні звірки інформації від організацій - надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню (п. 29), забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) (пункт 34).
При цьому згідно з приписами Положення проведення відповідних звірок не поставлено в залежність від укладення договору.
Суд встановив, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Верховинського району державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги. Цей обов'язок обумовлюється тим, що, по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, - зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Наведене спростовує твердження відповідача щодо обов'язковості укладення відповідних договорів і відсутності правовідносин між сторонами.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що позивач з 01.01.2019 по 30.09.2019 надав телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з оплати цих послуг в сумі 7497 грн 58 к., які відповідач не відшкодував.
Заперечуючи проти позову відповідач також посилається на те, що відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги проводитись не може у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на 2019 рік з державного та місцевих бюджетів. Оцінюючи заперечення відповідача, суд враховує, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, не зважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із зазначеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів. Крім того, в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Таким чином суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов'язку компенсувати відповідні виплати без наявності відповідного бюджетного асигнування, оскільки отримання відповідачем бюджетних коштів не є подією, яка неминуче має настати, а відсутність необхідних бюджетних коштів або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Більше того, неотримання субвенцій не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку, визначеного законом, провести розрахунки за надані позивачем послуги пільговим категоріям населення. Посилання відповідача на відсутність укладеного сторонами договору також відхиляються судом, оскільки зобов'язання сторін (обов'язок позивача надати послуги зв'язку пільговим категоріям населення та обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги) виникли в силу закону.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем належним чином та в повному обсязі зобов'язань по відшкодуванню витрат, понесених позивачем у період січень 2019 року - вересень 2019 року (включно), внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Висновки суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 7497 грн 58 к. є обґрунтованими та належать до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №4781 від 08 жовтня 2019 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 1921 грн 00 к. покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації про стягнення боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов"язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 7497 грн 58 к. задовольнити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації, вул.Франка, буд.20, смт.Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область,78700 (код 03193293) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", Бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601(код 21560766) - 7497 (сім тисяч чотириста дев"яносто сім гривень) 58 к. заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, а також 1921 (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.01.2020
Суддя Т.В. Максимів