16.01.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/954/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.,
секретар судового засідання Михайлюк А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
вул. Б.Хмельницького, буд.6,м. Київ,01601
до відповідача: Державного підприємства "Теплокомуненерго"
вул. Хомишина,21, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701
про стягнення заборгованості в сумі 65 580 грн 82 коп
представники сторін не з"явилися
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 65 580 грн 82 коп, з яких: пеня - 33 586 грн 76 коп, 3% річних -10519 грн 51 коп, інфляційні втрати - 21474 грн 55 коп. за неналежне виконання грошового зобов"язання.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №6016/1718-ТЕ-15 від 07.09.2017 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2019, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановив сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; судовий розгляд справи по суті призначив на 09.10.2019.
09.10.2019 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення судового розгляду справи по суті на 07.11.2019.
21.10.2019 від відповідача надійшла заява (вх.№18012/19) про зміну позовного провадження та розгляд справи за участю сторін в якій останній просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2019, суд постановив позовну заяву АТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 65 580 грн 82 коп залишити без руху. Встановив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.11.2019 від позивача надійшла заява б/н від 08.11.2019 (вх.№19612/19) про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2019, суд постановив продовжити розгляд справи №909/954/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд справи по суті призначити на 05.12.2019.
05.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позов №153 від 04.12.2019 (вх.№21407/19), в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити, при цьому посилається на те, що у зв"язку з скрутним матеріальним становищем та несвоєчасним фінансуванням субвенцій з державного бюджету, підприємство не мало змоги своєчасно розрахуватися за поставлений позивачем газ, однак, зазначає, що заборгованість за договором №6016/1718-ТЕ-15 від 07.09.2017 погашена повністю за рахунок укладених між сторонами у справі та Богородчанською РДА, Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА та Головним управлінням ДКС України в Івано-Франківській області договорів про організацію взаєморозрахунків та субвенцій з державного бюджету (по мірі надходження коштів) на покриття різниці в тарифах. Також, зауважує, що підписавши вказані вище договори сторони змінили порядок і строки розрахунків, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, а також такі підстави відсутні і з огляду на особливості здійснення господарської діяльності КП "ДП "Теплокомуненерго", яке було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за надані послуги, що в свою чергу свідчить про відсутність вини у простроченні платежів та у відповідності до ст.218 ГК України, ст. 614 ЦК України виключає можливість нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.
05.12.2019 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового розгляду справи по суті на 20.12.2010, про що присутній відповідач повідомлений під розписку, а позивач - ухвалою повідомленням.
20.12.2019 відповідач подав клопотання (вх.№25183/19) про зменшення штрафних санкцій на 99% , до якого приєднав довідки про фінансовий результат за 2017, 2018 роки, 9 місяців 2019 року.
В судовому засіданні 20.12.2019 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 16.01.2020, про що присутній відповідач повідомлений під розписку, позивач - ухвалою повідомленням.
Сторони не скористалися передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на участь представника у судовому засіданні, хоча, у відповідності до ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, про що свідчать, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень .
Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників судового процесу до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
07.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Теплокомуненерго" укладено договір постачання природного газу №6018/1718-ТЕ-15, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах договору.
Згідно п.1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У пунктах 2.1-2.4, 5.1, 5.2, 5.4 Договору сторони узгодили обсяги газу, що планується передати в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, ціну за 1 000 куб.м газу та загальну вартість природного газу за Договором.
Відповідно до пункту 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 7.2 договору, споживач зобов'язався своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і Договором.
Так, у разі прострочення Споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (п 8.2 Договору) .
Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до п.12.1 в редакції Додаткової угоди №2 від 04.04 2018 року, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01жовтня 2017 по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2017 року до травня 2018 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 932 478 грн 30 коп, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 47 638 грн 91 коп.; від 30.11.2017 на суму 144 440 грн 82 коп; від 31.12.2017 на суму 165 962 грн 24 коп; від 31.01.2018 на суму 186 422 грн 12 коп; від 28.02.2018 на суму 179 738 грн 57 коп; від 31.03.2018 на суму 176 043 грн 92 коп; від 30.04.2018 на суму 32 231 грн 72 коп.
Акти скріплені підписами та печатками сторін.
08.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансовим управлінням Богородчанською РДА, Державним підприємством "Теплокомуненерго", Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір №83/332-в про організацію взаєморозрахунків, згідно умов якого, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету, передбаченою ст.31 ЗУ "Про державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною ціною теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися підприємствам, що надають такі послуги, та тарифами, що затверджуються та /або затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 18.05.2017 №332(із змінами). За умовами договору сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості за природний газ.
Згідно акту звіряння розрахунків станом на 08.11.2017 заборгованість за природний газ, що виникла на 01.11.2017 склала 47 638 грн 91 коп. Акт скріплено підписами та печатками сторін.
Відповідачем проведено наступні оплати за поставлений природний газ: в сумі 47638 грн 91 коп згідно платіжного доручення від 15.11.2017 призначення платежу: ст.31 ЗУ Про Державний бюджет України на 2017 рік", договір про організацію взаєморозрахунків №83/332-в від 08.11.2017 за природний газ 2017 року, згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017; 37 142 грн згідно платіжного доручення №1 від 30.01.2018, призначення платежу - постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за природний газ 2017 згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017; 75 326 грн 63 коп згідно платіжного доручення №1 від 27.02.2018 , призначення платежу-постанова КМУ від 04.03.2002№256 за газ 2017 згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017; 350 641 грн згідно платіжного доручення №2 від 23.04.2018, призначення платежу-постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за газ 2017 згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017.
03.10.2018 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансовим управлінням Богородчанською РДА, Державним підприємством "Теплокомуненерго", Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договір №15/110 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету, передбаченою ст.21 ЗУ "Про державний бюджет України на 2018 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною ціною теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися підприємствам, що надають такі послуги, та тарифами, що затверджуються та /або затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 14.02.2018 №110. За умовами договору сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні порядок взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору.
Згідно акту звіряння розрахунків станом на 031.10.2018 заборгованість за природний газ, що виникла на розрахункову дату 01.11.2017 склала 421 729 грн 27 коп. Акт скріплено підписами та печатками сторін.
Відповідачем проведено оплату в сумі 421 729 грн 27 коп згідно платіжного доручення №1 від 21.11.2018 з призначенням платежу - ст.21 ЗУ "Про державний бюджет України", дог.№15/110 від 03.10.2018 за природний газ за 2018р,. згідно договору від 07.09.2017 №6016/1718-ТЕ-15.
Вартість поставленого постачальником природного газу за договором остаточно сплачена споживачем 21.11.2018, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАПВ СУД , ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до наведеного, укладений між сторонами договір постачання природного газу від 07.09.2017 №6018/1718-ТЕ-15 є договором поставки.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 932 478 грн 30коп, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в договорі встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання щодо поставки природного газу відповідачу.
Відповідач здійснював часткову його оплату, при цьому з порушенням визначених у договорі строків, що не заперечується останнім і в відзиві на позовну заяву.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. Договору постачання природного газу №6016/1718-ТЕ-15 від 07.09.2017 року, сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4% річних але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми, простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховано відповідачу пеню в розмірі 33 586 грн 76 коп, 3% річних -10519 грн 51 коп та інфляційні втрати - 21474 грн 55 коп. за період з 26.12.2017 по 22.11.2018.
Однак, суд здійснив перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за період з 26.12.2017 по 02.10.2018 включно, оскільки 03.10.2018 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансовим управлінням Богородчанською РДА, Державним підприємством "Теплокомуненерго", Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договір №15/110 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету, передбаченою ст.21 ЗУ "Про державний бюджет України на 2018 рік", а відповідно, підписавши вказаний вище договір, яким передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але й змінено строк виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №6018/1718-ТЕ-15 від 07.09.2017, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за придбання природного газу, а отже підстав для стягнення з відповідача трьох процентів річних, інфляційних та пені після 03.10.2018 не вбачається.
Отже, згідно здійсненого судом перерахунку за період з 26.12.2017 по 02.10.2018 включно до стягнення з відповідача належить: 3 % річних в сумі - 8786 грн 38 коп; інфляційні втрати в сумі - 14668 грн 65 коп; пеня в сумі - 30507 грн 32 коп.
Разом з тим, суд дійшов висновку зменшити нараховану відповідачу пеню на 70 відсотків виходячи з такого.
Відповідач подав суду клопотання (вх.№25183/19 від 20.12.2019) про зменшення штрафних санкцій на 99 %. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає складне фінансове становище підприємства, в підтвердження чого надає звіти (довідки) про фінансові результати підприємства за 2017, 2018 роки, 9 місяців 2019 року.
У відзиві на позов посилається на договори про організацію взаєморозрахунків (копії договорів містяться в матеріалах справи) та зазначає, що несвоєчасність проплат за поставлений газ виникла не з його вини, оскільки оплати за спожитий газ здійснювалися по мірі надходження субвенцій з державного бюджету.
За приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 по справі 917/101/19.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання; складне фінансове становище відповідача, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також той факт, що позивачем не обґрунтовано понесення ним збитків внаслідок порушення строку виконання зобов'язання, відсутність заборгованості за основним зобов'язанням суд прийняв до уваги заяву відповідача про зменшення розміру пені та прийшов до висновку про її врахування при вирішенні спору та вирішив зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені (в сумі згідно здійсненого судом перерахунку за період з 26.12.2017 по 02.10.2018 включно) на 70% . Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 08.10.2019 у справі №920/1013/18.
Таким чином, з урахуванням зменшення до стягнення підлягає пеня в сумі 9152 грн 19 коп.
Враховуючи вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи викладене, судовий збір належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог без урахування суми зменшеної пені.
Керуючись ст.ст.13, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Теплокомуненерго" (вул. Хомишина, 21, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701, код 22168970) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001, код 20077720) 3% річних в сумі 8786 (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 38 коп, інфляційні збитки в сумі 14 668 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 65 коп, пеню в сумі 9152 (дев"ять тисяч сто п"ятдесят дві) грн 19 коп, 1580 (одна тисяча п"ятсот вісімдесят) грн 67 коп судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.01.2020
Суддя О.В. Рочняк