08.01.2020 Справа № 908/3585/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, поштова адреса: вул.. Щаслива, буд. 2а, м. Запоріжжя, 69065, ідентифікаційний код 32121458) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (вул. Котляревського/Перлинна, буд. 12824, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код 02647763) заборгованість в сумі 193146,95 грн.
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу від 26.12.2019 № 2014, з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» основного боргу в сумі 161546,00 грн., пені в сумі 26849,72 грн., інфляційних втрат у сумі 1538,84 грн., трьох процентів річних у сумі 3211,86 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100827 від 01.04.2007.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 26.12.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3585/19 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Розглянувши заяву Концерну «Міські теплові мережі», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Приписами ч. ч. 2, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно із приписами ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу
Концерном «Міські теплові мережі» заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» основного боргу в сумі 161546,00 грн., пені в сумі 26849,72 грн., інфляційних втрат у сумі 1538,84 грн., трьох процентів річних у сумі 3211,86 грн., всього на загальну суму 193146,95 грн.
Звернувся Концерн «Міські теплові мережі» із заявою до суду 26.12.2019.
Нормою Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» № 2629-VIІІ від 23.11.2018 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі в сумі 1921,00 грн.
Отже сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 192100,00 грн.
Відтак заявлена до стягнення Концерном «Міські теплові мережі» перевищує розміри визначені п. 1 ст. 148 ГПК України.
Приписами ч. ч. 3 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з боржника заборгованості на загальну суду 193146,95 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись п. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 154, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У видачі судового наказу Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» заборгованість в сумі 193146,95 грн., відмовити.
2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади:http://court.gov.ua/fair/sud5009/.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 17.01.2020 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.А. Азізбекян