61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
16.01.2020 Справа №905/2117/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00191075,
до відповідача, Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216
про стягнення 38351,32 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №11/10/191 від 07.11.2019р. до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 38351,32грн. збитків у вигляді нестачі на підставі положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, Закону України «Про залізничний транспорт».
З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2117/19 визначено суддю Кротінову О.В.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором поставки №1428 від 16.07.2018, який укладений між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, за накладною №42092759 відправлено у вагонах №55329320, №59725846 вантаж коксівне вугілля CARTER-ROAG, однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що складено комерційні акти №482803/34 від 01.06.2019, №482803/35 від 01.06.2019.
Обставини викладені в означених актах, на думку позивача, свідчать про незбереження вантажу внаслідок винних дій відповідача, що спричинило збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього коксівного вугілля CARTER-ROAG.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав залізничну накладну №42092759, комерційні акти №482803/34 від 01.06.2019, №482803/35 від 01.06.2019, розрахунок вартості вагової нестачі вугілля, а також у копіях: договір поставки №1428 від 16.07.2018 разом з специфікацією №84 від 10.05.2019 до нього, рахунок-фактуру №92584857 від 24.05.2019, акт прийому-передачі №92584857 згідно договору №1428 від 16.07.2018 та специфікації №84 від 10.05.2019, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24804018 стосовно позивача, документи у підтвердження повноважень представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.526, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 308 Господарського кодексу України, ст.ст.30,162 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.12, 25 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 24, 110, 114, 127, 129 Статуту залізниць України.
Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву №11/10/191 від 07.11.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2117/19; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 17.12.2019; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 17.12.2019; письмових пояснень щодо посилання у накладній №42092759 у графі 15 на контракт: №MISA-ILYICH 08-18-UCC від 01.06.2018 ПМД №UA500170/2019/010871; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 10.12.2019, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.
28.11.2019 відповідачем через канцелярію суду надано відзив №2022/1466 від 26.11.2019 на позовну заяву, за змістом якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні; вказано, що позивачем не підтверджено належними доказами вартість втраченого вантажу, оскільки відповідно до ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суму рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, в той час як позивачем додано рахунок №92584857 від 24.05.2019, який видано не відправником, а іншою особою; при цьому відповідач зауважив, що підписаний між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» акт прийому-передачі від 24.05.2019 підтверджує, що позивачем отримано товарно-матеріальні цінності в повному обсязі.
До відзиву додано документи, наведені у переліку.
12.12.2019 від позивача отримано відповідь №11/10/983 від 05.12.2019 на відзив на позовну заяву, до якого додано у копіях: реєстр оплачуваних рахунків №4500022832 від 20.06.2019, банківську виписку за 20.06.2019, докази направлення відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами, документи у підтвердження повноважень представника позивача.
Згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.12.2019 оголошувалась перерва по 16.01.2020.
02.01.2020 від позивача отримано клопотання №11/10/1087 від 26.12.2019 про розгляд справи без участі його представника з урахуванням наданих документів та письмових пояснень.
До клопотання додано документи, наведені у переліку.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасникам процесу для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
З огляду на таке, клопотання позивача №11/10/1087 від 26.12.2019 задоволено судом.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (продавець) укладено договір поставки №1428 від 16.07.2018, на підставі якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в специфікаціях (надалі продукція) на умовах, викладених в даному договорі (п.1.1 договору).
Сума даного договору визначається як сума за всіма специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2 договору).
Згідно п.2.1 договору якість, кількість і номенклатура продукції вказується у специфікаціях до даного договору. Кожна специфікація з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору.
Поставка продукції здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях. Продавець зобов'язується поставити продукцію на умовах поставки, вказаних у специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року (п.3.1 договору).
Строки поставки продукції вказуються у специфікаціях (п.3.2 договору).
За умовами п.3.4 договору покупець набуває право власності на товар та несе пов'язані з ним ризики (втрата, псування і т.д.) з дати поставки продукції. Дата поставки визначається згідно умов поставки у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Пунктом 4.1 договору сторонами встановлено, що ціна на продукцію, що постачається по даному договору, вказується у специфікації.
Відповідно до п.4.2 договору ціна на продукцію приймається на умовах поставки (правил «Інкотермс» в редакції 2010 року), зазначених у специфікаціях
Згідно з п.6.1 договору приймання продукції по кількості проводиться покупцем у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 з наступними змінами.
Кількість продукції, що надійшла (вага нетто) визначається шляхом вирахування із ваги брутто кожного вагону (або групи вагонів по одній залізничній накладній), визначеного на залізничних вагах, ваги тари вагону (або групи вагонів по одній залізничній накладній), вказаній в залізничній накладній.
У випадку якщо вага нетто продукції, визначеної при переважуванні на станції призначення, відрізняється від ваги нетто згідно перевізних документів не більше ніж на 2,0% (значення похибки ваг 0,6% і природна втрата/приріст 1,4%), то покупець оприбутковує вантаж по документам (залізничної накладної) продавця.
У випадку якщо вага нетто продукції, визначеної при переважуванні на станції призначення, відрізняється від ваги нетто згідно перевізних документів більш ніж на 2,0% (значення похибки ваг 0,6% і природна втрата/приріст 1,4%), то покупець пред'являє претензії перевізнику.
Продукція вважається прийнятою покупцем за кількістю - у відповідності до товаросупровідних документів (п.6.4 договору).
Даний договір діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.3 договору).
Як свідчить специфікація №84 від 10.05.2019 до договору поставки №1428 від 16.07.2018 Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (продавець) та Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) дійшли згоди поставити у травні 2019 на умовах FCA порт Южний ст.Берегова Одеської залізниці у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року вугілля низько-летюче коксуюче Carter-Roag Coal Company LLC (країна походження США т/х CAPE RAY) у кількості 29377,80 т. (+-10%), ціною 6254,29 без ПДВ за 1 т., загальна сума 220484736,91грн. з ПДВ, вантажоодержувачем визначено Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», ст. Авдіївка, Донецької залізниці.
Згідно п.9 означеної специфікації датою поставки, переходу ризиків та права власності на продукцію, що передається за цією специфікацією, вважається дата відмітки (електронно-цифровий підпис) станції Берегова порт Південний про прийняття даної продукції до перевезення, яка зазначена у залізничній накладній.
Поставка погодженої партії продукції оформлюється актом приймання-передачі, який підписується продавцем та покупцем (п.10 спеціфікації).
За змістом пояснень позивача, приведених у відповіді на відзив, вантажовідправником вугілля вугілля є Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», який є експедитором та діє в якості вантажовідправника за дорученням власника вантажу, яким на момент укладення договору перевезення було Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
24.05.2019 за накладною №42092759 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської області, (вантажовідправник) зі станції Берегова Одеської залізниця з позначкою (експ) на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, (вантажоодержувач), зокрема, у вагонах №55329320, №59725846 вантаж вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті, імпорт (високо-летюче коксуюче вугілля CARTER-ROAG), країна походження США код ГНГ 27011900 код ЕТСНГ 161202, вологість вантажу - 8, 34%, вантаж марковано вапном. У графі 7 залізничної накладної зазначено власник: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу: у вагоні №55329320 нетто 69850 кг., у вагоні №59725846 нетто 69350 кг.
На станції призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статут залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складені комерційні акти: №482803/34 від 01.06.2019, №482803/35 від 01.06.2019, відповідно до яких на підставі акта загальної форми №944 від 01.06.2019 станції Авдіївка, за наслідками комісійного переважування вагонів №55329320, №59725846 на справних 100-тонних електричних вагах вантажоодержувача №0346, приписаних до залізниці та повірених 23.04.2019, виявилось:
- у вагоні №55329320 - нетто 66150 кг., тара 23700 кг., що менше ваги накладної на 3700 кг.;
- у вагоні №59725846 - нетто 65150 кг., тара 23400 кг., що менше ваги накладної на 4200 кг.
У комерційному акті №482803/34 віл 01.06.2019 у розділі «Д» відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає; поверхня вантажу нижче рівня бортів на 30 см, нерівномірна, маркована вапном, плівкою проти видування не вкривалась; у вагоні над 7 люком виїмка 1,5м х 1,2м х 0,6м, у місці виїмки маркування порушено; переважування вантажу здійснювали: ДС ОСОБА_1 , комерційний агент Жгилєва І . В., прийомоздавальник ПАТ «АКХЗ» Сирєнко Т.І., о/у Авдіївського ОП Андриєнко; при повторному переважуванні в присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась, завідуючий вантажним двором відсутній по штату.
У комерційному акті №482803/35 від 01.06.2019 у розділі «Д» також відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає; поверхня вантажу нижче рівня бортів на 30 см, нерівномірна, маркована вапном, у місці виїмки маркування порушено, плівкою проти видування не вкривалась; у вагоні над 7 люком виїмка 1,5м х 1,2м х 0,6м; переважування вантажу здійснювали: ДС ОСОБА_1 , комерційний агент Жгилєва І.В., прийомоздавальник ПАТ «АКХЗ» Сирєнко Т.І., о/у Авдіївського ОП Андриєнко; при повторному переважуванні в присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась, завідуючий вантажним двором відсутній по штату.
Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.
Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги встановлені актами справність спірного вагону та сліди доступу до вантажу.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено належними доказами комерційними актами: №482803/34 від 01.06.2019, №482803/35 від 01.06.2019.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Таке спростовує твердження відповідача щодо підтвердження актом приймання-передачі отримання товарно-матеріальних цінностей в повному обсязі, оскільки акт, у розглядуваному у випадку, не є документом, що підтверджує фактичну кількість отриманого покупцем вантажу внаслідок перевезення.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Беручи до уваги умови договору поставки №1428 від 16.07.2018 разом з специфікацією №84 від 10.05.2019 до нього, п.4.1 договору та зміст перелічених документів, у спірних правовідносинах не можна вважати «документами відправника» у прямому значенні ст.115 Статуту залізниць України, оскільки Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» не виступає як учасник господарських відносин з продажу товару щодо якого виявлено недостачу, а відтак, і не має права встановити ціну, як і виставити рахунки тощо.
Виходячи з п.4.1 договору поставка здійснюється за цінами, приведеними у специфікаціях.
Специфікацією №84 від 10.05.2019 до договору поставки №1428 від 16.07.2018 зафіксовано вартість 1 т. вугілля низько-летючого коксуючого Carter-Roag Coal Company LLC (країна походження США т/х CAPE RAY) 6254,29 грн. без ПДВ., що з урахуванням податку на додану вартість становить 7505,15грн.
Таке відповідає даним рахунку-фактури Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовідправник за визначенням у рахунку) №92584857 від 24.05.2019, виписаного на загальну суму, урахуванням податку на додану вартість, у розмірі 3112760,14грн., у якому міститься посилання на залізничну накладну №42092759.
Беручи до уваги відомсті, які містить виписка Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» за 20.06.2019, поряд із реєстром рахунків, що оплачуються до платіжного доручення №4500022832 від 20.06.2019, вказаний рахунок оплачено позивачем у повному обсязі.
Отже, суд приймає такий рахунок-фактуру разом з специфікацією №84 від 10.05.2019 до договору поставки №1428 від 16.07.2018, як документи, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України, та відхиляє доводи відповідача у цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до мінерального палива; коксу тощо.
Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає: у вагоні №55329320 -3700 кг., №59725846 - 4200 кг.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 38351,32 грн.
Здійснивши перерахунок, з урахуванням норм природної втрати 1%, судом встановлено, що нестача вантажу у вагоні №55329320 становить 3001,5кг. (3700кг.- 698,5кг.) та у вагоні №59725846 - 3506,5кг. (4200кг.-693,5кг.).
Як було зазначено вище, специфікацією №84 від 10.05.2019 до договору поставки №1428 від 16.07.2018 визначено вартість вугілля за 1т. без ПДВ, у розмірі 6254,29 грн., що з урахуванням податку на додану вартість становить 7505,15грн.
Беручи до уваги дане, вартість втраченого вантажу складає 48843,52 грн. (7505,15 грн. х 3,0015т. + 7505,15 грн. х 3,5065т.).
За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов'язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.
Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи.
Відтак, беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник, у розумінні п.3.4 договору поставки №1428 від 16.07.2018 та п.9 специфікації до нього, а також даних банківської виписки від 20.06.2019, зазнав збитків у загальному розмірі 48843,52 грн.
Беручи до уваги характеристики складу коксівного вугілля, вологість є наслідком його гасіння та наступного транспортування і зберігання, а відтак, у спірному випадку, підстави для застосування норми природної втрати у 2% не підтверджені.
Разом з цим, дотримуючись меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення останніх у розмірі визначеному позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 38351,32 грн., задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено), в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не вказано) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.1, код ЄДРПОУ 00191075, р/р № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) 38351,32 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення ухвалено у судовому засіданні 16.01.2020 (вступна та резолютивна частини рішення).
5. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
6. Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2020.
Суддя О.В. Кротінова