16 січня 2020 рокуСправа № 460/2441/19 пров. № 857/13240/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Галаз Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №460/2441/19 (суддя Махаринець Д.Є., м.Рівне) за його позовом до Міністерства соціальної політики України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача сформовану у листі від 17.09.2019 №69/0/244-19 щодо ненадання йому житла, або виділення коштів для придбання житла для осіб, які є членами його сім'ї - ОСОБА_2 , 1984 року народження понад норму житлової площі та новонародженої ОСОБА_3 , 2018 року народження, як громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати відповідача виділити кошти для придбання житла в м.Львів позивачу для членів сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . відповідно.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідач у спірних правовідносинах діє, як суб'єкт владних повноважень. Між ними не виникало цивільних правовідносин, які мають розглядатись у ЦПК. Зауважує, що уже звертався із аналогічним позовом до адміністративного суду, що вирішений у справі №2а-5416/09/1770.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку, не є публічно-правовим спір між органом державної влади (суб'єктом владних повноважень) та суб'єктом приватного права - фізичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи, у такому разі це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
З матеріалів справи видно, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року у справі №2а-5416/09/1770 (далі - Постанова), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_1 .. Визнано бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи (далі - Міністерство) неправомірною та зобов'язано відповідача перерахувати кошти у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла ОСОБА_1 (а.с.29-32).
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2012 року вказані вище судові рішення залишені без змін.
22.08.2011 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-5416/09/1770 (далі - Виконавчий лист) про зобов'язання Міністерства перерахувати кошти у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла ОСОБА_1 (а.с.28).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2014 року було замінено у виконавчому проваджені з примусового виконання Виконавчого листа боржника - Міністерство його правонаступником - Мінсоцполітики.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року роз'яснено Постанову в частині зобов'язання перерахувати кошти у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджету для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.20-22).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.01.2016 в межах ВП №30565213 з примусового виконання Виконавчого листа прийнята постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
За результатами проведеного аналітичного дослідження зроблений висновок про вартість квартири в м. Львів, придатної для проживання без врахування загальної площі для складу сім'ї з 9 осіб станом на 01.09.2016 в розмірі 4021748,50 грн (а.с.25-27).
В подальшому, відповідно до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року спосіб виконання Постанови змінено шляхом стягнення з Мінсоцполітики цільовим призначенням кошти в сумі 4021748,50 грн без ПДВ у відповідності до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла ОСОБА_1 (а.с.15-19).
23.02.2017 від Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшло повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою.
28.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про виділення коштів на придбання житла для ще одного члена сім'ї позивача, який народився 06.09.2018 - ОСОБА_3 , та для ОСОБА_4 , який потребує додаткову житлову площу у зв'язку з хворобою.
27.03.2019 листом №256/0/243-19/44 Мінсоцполітики надало відповідь щодо порядку виконання судового рішення про забезпечення ОСОБА_1 житлом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року по справі №460/1038/19 задоволено частково позов ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 28.02.2019 про придбання або виділення коштів для придбання житла для членів його сім'ї для членів його сім'ї - ОСОБА_2 , 1984 року народження, та ОСОБА_3 , 2018 року народження, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено (а.с.59-62).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі №460/2204/19 відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Мінсоцполітики про визнання дій неправомірними щодо відмови в придбанні житла або виділення коштів для придбання житла для осіб, які є членами сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов'язання вчинення дій щодо виділення та стягнення коштів для придбання житла або придбати житло в м.Львові для членів сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно із Законом №796-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно з пунктом 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У частині першій статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, суд першої інстанції вірно вказав на те, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема права на отримання житла, як особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та здійснює переселення на нове місце проживання відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а є приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Отже, наявність у правовідносинах лише суб'єкта владних повноважень не є визначальною ознакою для віднесення спору до публічно-правового. Необхідним у таких правовідносинах є й наявність публічного інтересу.
Згідно з позовною заявою, позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо ненадання житла або виділення коштів на придбання житла для осіб, які членами сім'ї позивача та, відповідно зобов'язати Мінсоцполітики виділити йому кошти для придбання житла в м.Львів.
У цьому випадку той факт, що відповідач є Мінсоцполітики не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Житлові спори особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Отже, спір про захист права конкретної фізичної особи на отримання житла, а також правовідносини, що є похідними від такого спору, є не публічними, а приватноправовими, а відтак, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, 29 серпня 2018 року, 07 листопада 2018 року, 10 вересня 2019 року у справах №№806/104/16, 488/1176/14-а, 358/460/16-ц №826/12211/18 відповідно.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції за якими спірні правовідносини не відносяться до юрисдикції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 20 січня 2020 року.