14 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001589 пров. № 857/11724/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення - не вказано,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова, яким просив: визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області по нарахуванню йому платежів до сплати єдиного соціального внеску за період з січня 2017 року до 19 лютого 2019 року; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 06.11.2018 року № Ф 3034-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19339,54 грн.
Ухвалою від 04.07.2019 року суд виключив із числа відповідачів Галицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області та управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова у зв'язку з їх ліквідацією.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за період з січня 2017 року до 31 жовтня 2018 року; скасовано вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 06.11.2018 року № Ф 3034-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19339,54 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ), на час виникнення спірних правовідносин досяг віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), а відтак на позивача розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ). Тому, на думку суду, у контролюючого органу були відсутні підстави нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску згідно з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-3034-50, оскільки на позивача розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати такого внеску. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган протиправно виніс вказану вимогу, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування боргу зі сплати єдиного внеску та скасування оскаржуваної вимоги підлягають задоволенню. Водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо нарахування позивачу боргу із сплати єдиного внеску за період з 01.11.2018 року до 19.02.2019 року, оскільки вказаний період не охоплений оскаржуваною вимогою, а тому суд вважав неможливим розглядати вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, які на час розгляду справи відсутні.
Рішення в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Головне управління ДФС у Львівській області. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Протоколу про обмін інформацією між Державною фіскальною службою та Пенсійним фондом України щодо даних про фізичних осіб, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало інформацію про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що не дає йому пільг із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ. Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач в позовній заяві зазначав, що до кінця 2018 року здійснював адвокатську діяльність, тобто був самозайнятою особою, що не дає йому пільг із сплати єдиного внеску, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ. За таких обставин апелянт вважає, що оскаржувану вимогу винесено відповідно до вимог чинного законодавства та обґрунтовано.
Рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, тому відповідно до норм ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.
В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановив суд, ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується копіями пенсійних посвідчень.
Згідно з довідкою від 28.12.2013 року № 1313500700176 про взяття на облік платника податків ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснює адвокатську діяльність.
06.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3034-50, якою зобов'язало позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 19339, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаної вимоги, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 2 ст. 2 Закону № 2464-VІ виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Аналогічна норма передбачена пп. 3 п. 1 розділу ІІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року № 3609-VI, який набув чинності 06.08.2011 року, ст. 4 Закону № 2464-VІ було доповнено частиною четвертою такого змісту « Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набув чинності 01.01.2017 року, було внесено зміни до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, а саме у першому реченні цієї частини виключено слова «які обрали спрощену систему оподаткування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VI, який набув чинності 10.10.2017 року, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ було викладено в новій редакції «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».
Отже, для вирішення питання, чи ОСОБА_1 у спірний період був зобов'язаний нараховувати та сплачувати за себе єдиний внесок необхідно встановити, чи відповідав він критеріям, визначеним ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ (у відповідній редакції).
Аналіз цієї норми свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а з врахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII, також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов'язкових умов: є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058; отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 1640/2837/18.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону 2464-VІ.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Як встановив суд на підставі належних письмових доказів та не заперечується відповідачами, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і, одночасно, на час виникнення спірних правовідносин позивач досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, отже має право виходу на пенсію за віком.
Отже, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач належить до категорії осіб, визначених ч. 4 ст. 4 Закону 2464-VІ, відповідно, на нього поширюються встановлені цією нормою пільги у вигляді звільнення від сплати за себе єдиного внеску.
За таких обставин, правильним також є висновок суду першої інстанції про те, що у Головного управління ДФС у Львівській області були відсутні підстави нарахування позивачу єдиного внеску та винесення оскаржуваної вимоги від 06.11.2018 року № Ф-3034-50 про сплату позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 19339,00 грн.
Доводи апелянта про те, що згідно з наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області інформацією ОСОБА_1 не має пільг із сплати єдиного внеску, а також, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску, колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги, оскільки пільги із сплати єдиного внеску встановлюються безпосередньо законом і не ставляться у пряму залежність від наявності відповідних відомостей в базах даних контролюючих органів.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивач до кінця 2018 року здійснював адвокатську діяльність, тобто був самозайнятою особою, що не дає йому пільг із сплати єдиного внеску, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, оскільки як встановлено із зазначеної вище довідки форми №-ОПП від 28.12.2013 року № 1313500700176 ОСОБА_1 перебував на обліку саме як фізична особа-підприємець.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом протиправно винесено дану вимогу, а саме не на підставі норм законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин даної справи, тому оскаржена вимога підлягає скасуванню.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.001589 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 20.01.2020 року