15 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1190/19 пров. № 857/12212/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Гром І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі № 500/1190/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості ,-
суддя в 1-й інстанції - Чепенюк О. В.,
час ухвалення рішення - 08.08.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 13.08.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Тернопільської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA403000/2019/000657/2 від 02 травня 2019 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA403000/2019/000657/2 від 02 травня 2019 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або інші платіжні документи, які містять відомості щодо вартості таких товарів. 19 квітня 2019 року декларантом в інтересах позивача було подано до митного оформлення МД №UA403030/2019/007830; рахунок-проформу №OCD647 20 лютого 2019; рахунок-фактуру (інвойс) №OCD647 04 березня 2019 року; декларацію про походження товару №1018858207 від 27 лютого 2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/19092 від 17 березня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №1018858207 27 лютого 2019 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №1104 86 265457 від 26 лютого 2019 року та інші документи. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР). У поданих до митного оформлення документах були розбіжності, а саме: у банківському платіжному документі в графі призначення платежу відсутнє посилання на номер фактури або проформи, тобто позивачем до митного оформлення не подано повного пакету документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, тому 19 квітня 2019 року під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме: уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митниці уповноваженою особою позивача надано додатково висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 19 квітня 2019 року № 200/19. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000657/2 від 02 травня 2019 у зв'язку з тим, що декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні; у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності; на вимогу митного органу декларантом не надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно із вимогами частин другої-третьої статті 53 МК України. У рішенні про коригування митної вартості №UA403000/2019/000652/2 від 02 травня 2019 року зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної, а також причини застосування резервного методу відповідно до статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 15050,00 євро, що на момент подання ЕМД становить 157663,78 SEK. Таким чином, вважає, що посадова особа Тернопільської митниці ДФС діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного митного законодавства України, а тому підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від №UA403000/2019/000657/2 від 02 травня 2019 року відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2019 року ОСОБА_1 придбав у компанії Global Triangle АВ (Швеція, Бандхаген) легковий автомобіль марки BMW, модель 320d, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №OCD647. Згідно із зазначеним рахунком вартість придбаного позивачем автомобіля становила 101895,00 шведських крон.
Попередньо компанією Global Triangle АВ на покупця ОСОБА_1 виписувалася рахунок-проформа (проформа інвойс) №OCD647 від 20 лютого 2019 із зазначенням тих же відомостей про покупця і продавця та предмет поставки, що й в рахунку-фактурі, та з зазначенням платіжних реквізитів продавця: банку отримувача коштів, рахунку отримувача, номера рахунку на сплату: НОМЕР_4, призначення платежу: міжнародний переказ 584763, довідкового номера платежу: 048385924819475 (а.с.10).
Відповідно до виписки по банківському рахунку № НОМЕР_4 компанії Global Triangle АВ 26 лютого 2019 року проведено суму 101895,00 шведських крон, текст по виписці з рахунку: "депозит від ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 ", "міжнародне депонування 584763, номер платежу 048385924819475" (а.с.14).
17 березня 2019 року при перетині митного кордону України Львівською митницею ДФС було проведено митний огляд автомобіля марки BMW, модель 320d, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , про що складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/19092 від 17 березня 2019 року (а.с.12).
19 квітня 2019 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу подано Тернопільській митниці ДФС в електронній формі МД №UA403030/2019/007830 на ввезений транспортний засіб (а.с.36).
Згідно з графою 31 митної декларації №UA403030/2019/007830 до митного оформлення заявлений товар "автомобіль легковий, що використовувався; марка: BMW; модель: 320d; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; модельний рік випуску: 2013; календарний рік випуску: 2013; тип двигуна: дизельний; об'єм циліндрів двигуна: 1995 куб.см.; потужність двигуна: 135 кВт., загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x2; тип кузова: седан; колір: чорний. Торгова марка: BMW. Виробник: BMW/DE". Одержувачем товару вказано ОСОБА_1 (графа 8 митної декларації).
Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 101895,00 шведських крон, що еквівалентно 293666,59 грн (графа 45 митної декларації).
До митної декларації №UA403030/2019/007830 від 19 квітня 2019 року декларантом долучено наступні документи: рахунок-проформа (проформа інвойс) № OCD647 від 20 лютого 2019 року (а.с.10); рахунок-фактура (інвойс) № OCD 647 від 04 березня 2019 року (а.с.11); декларація про походження товару № 1018858207 від 27 лютого 2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19092 від 17 березня 2019 року (а.с.12); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №1018858207 від 27 лютого 2019 року (а. с. 13); платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 1104 86 265457 від 26 лютого 2019 року (а.с.14); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001-3021, 3023) № AFS1902494 від 20 лютого 2019 року (а.с.15-16); договір про надання послуг митного брокера № б/н від 06 березня 2019 року; паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 05 квітня 2011 року; інший некласифікований документ - звіт про стан ТЗOCD 647 від 22 січня 2019 року; інший некласифікований документ - ідентифікаційний код 2414817957 від 12 січня 2005 року; інший некласифікований документ - інформація з Інтернет-ресурсу від 28 березня 2019 року; інший некласифікований документ - інформація з Інтернет-ресурсу від 27 березня 2019 року; інший некласифікований документ - історія сервісного обслуговування від 27 березня 2019 року; інший некласифікований документ - Лот аукціону ВСА від 18 лютого 2019 року; копія митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0306690 від 16 березня 2019 року; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу № UA.009.85952-19 від 18 березня 2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону, FM798089 від 06 квітня 2019 року.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом. Уповноваженій особі декларанта 19 квітня 2019 року направлено електронне повідомлення наступного змісту: "У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), прошу відповідно до частини другої статті 53 МК України надати документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією" (а.с.39).
На вказаний запит уповноваженою особою декларанта надано відповідачу висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Мазура М. С. №200/19 від 19 квітня 2019 року, в якому вказано, що вартість транспортного засобу ввезеного на митну територію України позивачем BMW, 320d становить 306875,55 грн (10164,00 EUR (євро)) (а.с.17-19).
Відповідач за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №UA403030/2019/007830 від 19 квітня 2019 року та доданих до неї документів, здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000657/2 від 02 травня 2019 року (а.с.8), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 15050,00 EUR (євро), що на момент подання електронної митної декларації становить 157663,78 шведських крон.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено: "митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, зокрема: у банківському платіжному документі в графі призначення платежу відсутнє посилання на номер фактури або проформи, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такий документ з даною поставкою; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, оскільки обрахунок вартості КТЗ здійснюється від мінімальної ціни, хоча Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями), встановлено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (п.7.53 Методики); у гр.15 ЕМД країною відправлення зазначена Швеція, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 МК України, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування - страхові документи та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України - копію митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 15050,00 євро, що на момент подання ЕМД становить 157 663, 8 SEK" (а.с.8 зворот).
У зв'язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00424 (а.с.9).
03 травня 2019 року декларантом позивача подану МД №UA403030/2019/008414 (а.с.41), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв'язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, про що зазначено у відомостях про подробиці розрахунків (графи 45-47 МД), у графі 43 Код МВВ вказано метод визначення митної вартості, який застосовано декларантом, - 1 за основним методом, та метод визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів, - 6 резервний.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах, разом з тим відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 15050,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом та не доведено того факту, що товар за такою митною вартістю дійсно був ввезений в Україну, що вказує на відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Ст.57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав: рахунок-проформу №OCD647 від 20 лютого 2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 04 березня 2019 року №OCD 647, а також виписку по банківському рахунку №1104 86265457 компанії Global Triangle АВ за 26 лютого 2019 року про проведення суми 101895,00 крон, як оплати за товар від ОСОБА_1 (а.с.14). Розрахунок проводився готівкою з уповноваженою особою - представником компанії Global Triangle АВ, яка безпосередньо вносила кошти на рахунок компанії від імені Медведя Олега, на підтвердження чого йому було надано банківську виписку по рахунку продавця, що підтверджує проведення розрахунків.
Ч.1, 2 ст.54 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З вищенаведеного вбачається, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Колегія суддів не ставить під сумнів право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч.5 ст.54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: легкового автомобіля, який був у вжитку, BMW, 320 d, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , у розмірі 101895,00 шведських крон та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що у поданих до митного контролю та оформлення документах наявні розбіжності у банківському платіжному документі: в графі призначення платежу відсутнє посилання на номер фактури або проформи, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такий документ з даною поставкою; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення, а тому відповідач звернувся з вимогою до позивача про надання банківських платіжних документів, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що підтверджується вимогою від 19 квітня 2019 року.
З вищенаведеного вбачається, що відповідачем поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару, разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
При цьому, 26 лютого 2019 року проведено суму 101895,00 шведських крон, текст по виписці з рахунку: "депозит від ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 ", "міжнародне депонування 584763, номер платежу 048385924819475", що підтверджується випискою по банківському рахунку №1104 86265457 компанії Global Triangle АВ.
Такий платіж ідентифікується та відповідає відомостям з рахунку-інвойсу №OCD647 від 20 лютого 2019 року із зазначенням відомостей про покупця і продавця, предмет поставки, та з зазначенням платіжних реквізитів продавця: банку отримувача коштів, рахунку отримувача, номера рахунку на сплату:НОМЕР_4, призначення платежу: міжнародний переказ 584763, довідкового номера платежу: 048385924819475 (а.с.10).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі з уповноваженою особою - представником компанії Global Triangle АВ, яка безпосередньо вносила кошти на рахунок компанії, від імені ОСОБА_1, на підтвердження чого є зазначена вище банківська виписка по рахунку продавця, то цей факт не може бути підтверджений іншими банківськими документами, окрім як виписки по рахунку. Копію цієї виписки декларант надавав митному органу разом із митною декларацією. Зазначені документи підтверджують ціну, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар.
Крім того, відповідач ставить під сумнів митну вартість товару у зв'язку з тим, що не надано додаткових документів. Разом з тим, додаткові документи, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, мають бути надані, якщо за умовами поставки здійснювалося страхування.
Ч.2 ст.53 МК України передбачає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку.
Зокрема, у п.2 р.І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон Україна, затверджених наказом Держмитслужби України від 17 листопада 2005 року №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є:
а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;
б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-Фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ;
в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах зовнішньоекономічний контракт між сторонами (фізичною особою та юридичною особою) не оформлявся, натомість продавець видав покупцю інвойс та рахунок-фактуру. Інші умови поставки, ніж ті, що вказані у цих документах, не визначені, про що митному органу з аналізу таких документів мало бути відомо.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно зі ст.55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Таким чином, з системного аналізу правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Ч.10 ст.58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Матеріалами справи, зокрема, рахунком-фактурою (інвойсом) №OCD 647 від 04 березня 2019 року, укладеним між позивачем та нерезидентом "Global Triangle АВ", підтверджено факт придбання позивачем імпортованого автомобіля, легкового автомобіля, який був у вжитку, BMW, 320 d, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 101895,00 шведських крон.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №OCD647 від 04 березня 2019 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Королівства Швеції інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем імпортованого автомобіля марки та отримання або не отримання від позивача коштів за вказаний транспортний засіб.
При цьому, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією Global Triangle АВ товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Крім того, у матеріалах справа відсутня інформація про те, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає, а тому вимога надати документи про вартість страхування автомобіля є необґрунтованою, оскільки обов'язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вищевказані покликання митного органу не спростовують обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
При цьому, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним другого-п'ятого методів визначення митної вартості товару у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим, доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано, а судом таких не здобуто.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить інформації: які саме відомості є відсутніми документах, що подані позивачем до митного оформлення; або яких відомостей, на думку митного органу, не вистачає для підтвердження задекларованої числових значень задекларованої митної вартості імпортованого товару; або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності та не підтверджують задекларовану митну вартість.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про критерії визначення цінової інформації з системи АСАУР ДФС.
Щодо таких обставин апелянт не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (BMW, 320 d, календарний рік випуску - 2013) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав позивач; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару у розмірі 15050,00 євро.
Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.
На необхідність з'ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі № 500/1190/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
Судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 20 січня 2020 року.