16 січня 2020 рокуСправа № 607/14994/17 пров. № 857/11334/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Галаз Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в справі №607/14994/17 (суддя Дзюбач В.Л., м.Тернопіль) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просила замінити позивача у справі та видати виконавчий лист про примусове виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року у справі №607/14994/17 (далі - Рішення суду), в якому стягувачем зазначити, заявника ОСОБА_1 .
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання Рішення суду, а саме замінено стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1
21.10.2019 ОСОБА_1 за її заявою від 11.10.2019 отримала два виконавчих листи (а.с.185).
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідача, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що як встановлено судом першої інстанції, заповітів від імені померлого ОСОБА_2 не виявлено. Спадкоємцями за законом є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 . Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За частиною першою статті 1267 ЦК частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Звідси зазначає, що дружина померлого та син мають рівне однакове право на перерахунок та виплату померлому ОСОБА_2 призначеної пенсії за віком у повному обсязі, згідно Рішення суду. Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, не прописав механізму виконання Рішення суду для органу Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), як боржника у виконавчому провадженні щодо сина ОСОБА_4 , оскільки він, як спадкоємець також належним чином прийняв спадщину померлого ОСОБА_2 .
Заявник відзиву на апеляційну скаргу не подала в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
В свою чергу, відповідач не забезпечив явку у судове засідання представника, повноваження якого підтвердженні відповідно до вимог частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи; далі - КАС).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що так як стягувач за Рішенням суду ОСОБА_2 помер, а спадщину після його смерті прийняли його дружина -заявник ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , який не заперечує щодо заміни сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 суд вважає, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження слід задовольнити.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
З матеріалів справи видно, що Рішенням суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, задоволено частково позов ОСОБА_2 , та визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - ОУПФ) правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУПФ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 призначеної пенсії за віком, як працюючому пенсіонеру та зобов'язано ОУПФ провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 призначеної пенсії за віком у повному обсязі, починаючи з 23.05.2017 з урахуванням компенсації втрати частини доходів. Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 грн відшкодовано ОСОБА_2 за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань ОУПФ (а.с.60-63, 134-141).
Згідно свідоцтва про смерть від 29.08.2018 серії НОМЕР_1 , виданого Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - ГТУЮ) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.71).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 31.07.1976 серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_2 з 31.07.1976 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 (а.с.123).
З інформації, вказаної у листі Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ГТУЮ від 10.08.2019 вих.№3202/01-16, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 19.02.2019 заведено спадкову справу №140/2019 за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка надійшла від його дружини ОСОБА_1 . Станом на 01.03.2019 спадкоємцями за законом до майна померлого ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , які спадщину прийняли. Станом на 31.07.2019 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавались.
Частиною першою статті 370 КАС (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - і за її межами.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС).
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження; далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 52 КАС у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Положеннями статті 1216 ЦК (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).
За приписами статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Частиною першою статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) встановлено, що суми пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За приписами статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина перша). У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина третя).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми соціальних виплат, у даному випадку пенсії, передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу ПФУ, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату пенсії.
Згідно з частинами першою-другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З огляду на викладені норми, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж Закон №1404-VIII не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII).
Відтак, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, та відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року, 07 березня 2019 року, 31 жовтня 2019 року у справах №№2-а-1710/11, 617/7748/12, 617/1926/12 відповідно.
Щодо посилань скаржника про те, що суд першої інстанції не прописав механізму виконання Рішення суду для органу ПФУ, як боржника у виконавчому провадженні щодо сина ОСОБА_4 , оскільки він як спадкоємець також належним чином прийняв спадщину померлого і тому з цих підстав необхідно відмовити у задоволенні розглядуваної у цій справі заяви ОСОБА_1 , то апеляційний суд вважає такі безпідставними, так як в даному випадку суд не розглядав спору щодо прав на певне майно, яке належить спадкоємцям за законом. Крім того, проти задоволення вказаної заяви син ОСОБА_4 не заперечував (а.с.176).
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №607/14994/17.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 20 січня 2020 року.