13 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/453/19 пров. № 857/11318/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Коваля Р.Й.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дору Ю.Ю.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді о 08 год. 30 хв. 30 вересня 2019 року, повне судове рішення складено 04 жовтня 2019 року, у справі №260/453/19 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
04.04.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС, просив скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів №50-о від 16.04.2015, поновити позивача на попередній посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС, стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 139397,16 грн., стягнути з відповідача судові витрати 5100 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення законодавчих норм та встановленого порядку здійснення митного контролю, позивачем не проведено належний митний контроль транспортного засобу, зокрема, вантажу, який ним переміщувався (автомобільних двигунів) та надано дозвіл на випуск із зони митного контролю без їх належного оподаткування та митного оформлення. Суд першої інстанції вказав, що проставивши особисту номерну печатку на контрольному талоні, чим засвідчено завершення митного контролю, позивач не вніс відповідну інформацію до програмно інформаційного комплексу «Інспектор 2006». Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем під час здійснення митного контролю транспортного засобу не забезпечено виконання мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, що могло спричинити пропуск на митну територію України товарів з порушенням митного законодавства. Також зазначив, що у даному випадку, тяжкість вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, звільнення позивача, вказує на правомірність дій відповідача при винесенні оскаржуваного наказу. Суд першої інстанції зауважив, що позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем надано достатні докази відсутності протиправності дій відповідача при винесенні оскаржуваного наказу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що службове розслідування призначено неповноважним органом та проведено з грубим порушенням вимог порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Скаржник вказує, що про підстави та сам факт проведення службового розслідування не було його повідомлено, був обмежений у праві надавати пояснення по суті справі, а також зауваження щодо проведення службового розслідування. Зазначає, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення не враховано, що він не міг самостійно приймати рішення щодо митного оформлення транспортного засобу, фактично не завершував митне оформлення, не враховано позитивної характеристики позивача. Вказує, що сам факт оголошення підозри не вказує на винуватість позивача. Зазначає, що наказ про звільнення прийнятий не уповноваженою особою. Звертає увагу, що висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу який мотивовано тим, що фактичні обставини справи вказують, крім ознак кримінально караного діяння, на порушення позивачем вимог законодавства з питань державної митної справи та наявність грубого порушення трудових обов'язків. Вказує, що при виданні оскаржуваного наказу дотримані норми трудового законодавства, а також законодавства з питань проходження державної служби.
В судовому засіданні 13.01.2020 позивач апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, наказом Чопської митниці Міндоходів від 29.10.2014 №631-о «Про особовий склад» державного інспектора відділу митного оформлення №5 (п/п Малі Селменці) митного посту «Тиса» Чопської митниці Міндоходів Жидика Андрія Івановича переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Тиса» Чопської митниці Міндоходів.
Відповідно до листів прокуратури Закарпатської області від 20.01.2015 №21/2-2006-15 та УВБ ГУ ДФС у Закарпатській області від 20.01.2015 №86/10/07-16-08-01-10 в ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14, частини 3 статті 368 КК України, відомості про яке 19.01.2015 внесено до ЄРДР за №42015070000000011, встановлено достатні підстави вважати, що у транспортному засобі «Фольксваген Т4» державні реєстраційні номери НОМЕР_1, митне оформлення якого здійснено на митному посту «Тиса», перевозилися товари з порушенням вимог законодавства з питань державної митної справи, а тому з метою з'ясування дотримання посадовими особами митного посту «Тиса» нормативно-правових актів з питань державної митної справи, службових обов'язків, встановлення причин та умов, що могли сприяти вчиненню правопорушення, наказом Закарпатської митниці ДФС від 20.01.2015 №16 призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування комісією Закарпатської митниці ДФС складено акт від 14.04.2015, відповідно до висновків якого на підставі зібраних документів та матеріалів, ОСОБА_1 під час здійснення митного контролю та митного оформлення транспортного засобу марки «Volkswagen T4», державний реєстраційний № НОМЕР_2 не забезпечив виконання мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, що могло спричинити пропуск на митну територію України товарів з порушенням митного законодавства, чим допущено порушення вимог статтей 318, 320, 336, 374 Митного кодексу України, Постанов Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451, від 21.05.2012 №431, Наказу Міністерства фінансів України від 28.05.2012 №614, а також службових обов'язків визначених пунктами 2.2.1.14, 2.2.1.16, 2.2.1.23, 2.2.2.4, 2.3.11 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Тиса» Чопської митниці Міндоходів.
Комісія Закарпатської митниці ДФС дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 індивідуально мотивованих умисних дій, спрямованих на незаконне отримання неправомірної вигоди, шляхом звільнення від оподаткування товарів при їх ввезенні на митну територію України. Рекомендовано за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків розірвати трудовий договір з ОСОБА_1 .
Наказом Чопської митниці Міндоходів від 16.04.2015 №50-О на підставі акта службового розслідування Закарпатської митниці ДФС від 14.04.2015 №7679/1-41-вх ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 17.04.2015 за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків службовою особою органу доходів і зборів, якій присвоєно спеціальне звання, відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України.
Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до частин 1 та 3 статі 569 Митного кодексу України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного наказу, (далі - МК України) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу визначає Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, чинний на час видачі оскаржуваного наказу, (далі - Закон № 4050-VI) відповідно до частини 3 статті 4 якого дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Згідно з пунктом 22 вказаної Постанови у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Отже, для звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України необхідне додержання комплексу вимог, які випливають із системного тлумачення даної норми права: за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання; важливим є визначення кола порушень трудових обов'язків, що дають підставу для розірвання трудового договору; порушення повинно мати ознаки грубості та одноразовості.
Визначаючи коло порушень трудових обов'язків, що дають підставу для розірвання трудового договору слід враховувати те, що трудові обов'язки визначаються в посадовій інструкції, положенні, статуті, трудовому договорі (контракті) тощо. Не можна вважати підставою для звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП України невиконання працівником дій, які не входять до кола його обов'язків.
Ознакою ж грубості вважаються усі факти, що характеризують їх склад (характер дії або бездіяльності працівника, істотність наслідків порушення трудових обов'язків, особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, форма вини). Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, слід виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України є звільнення особи за порушення, яке має ознаку одноразовості. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Тому рішення компетентного органу і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений працівник, а лише одноразове грубе порушення, чітко визначених трудових обов'язків.
Таким чином, дослідження та оцінка порушень трудових обов'язків підлягає в контексті поняття «одноразове грубе порушення». Суд повинен встановити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Крім того, звільнення на підставі частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому воно повинно здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 Кодексу законів про працю України.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення розслідування Закарпатською митницєю ДФС встановлено, що 20.01.2015 о 12 год.09 хв. з Угорщини в Україну на ділянку в'їзд в Україну митного посту «Тиса» Чопської митниці Міндоходів в смугу руху «червоний коридор», заїхав транспортний засіб марки «Volkswagen Т4», р.н.з. України НОМЕР_3 під керуванням громадянина України ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом дій функціонального модулю «диспетчер зони митного контролю» АСМО «Інспектор-2006» дані про в'їзд вказаного транспортного засобу у зону митного контролю внесено головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» ОСОБА_1 , який відповідно до графіку виходу на роботу здійснював митний контроль та митне оформлення на ділянці «в'їзд в Україну».
У графу «вантаж» функціонального модулю «диспетчер зони митного контролю» АСМО «Інспектор-2006» внесено відмітку «без вантажу», що також підтверджується відміткою «б/в» на копії контрольного талону серії АБВ № 482025, долученій до матеріалів службового розслідування.
О 12 год 25 хв. 20.01.2015 після виїзду з пункту пропуску «Тиса» мікроавтобус зупинили працівники СБУ та повернули в зону митного контролю. Після затримання вказаного транспортного засобу, в пункт пропуску «Чоп», заїхали співробітники Управління СБУ в Закарпатській області.
Після повернення автомобіля в зону митного контролю з 16:30 до 18:20 проведено переогляд транспортного засобу, за результатами якого відносно громадянина ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил від 21.01.2015 №0113/30500/15 за ознаками порушень митних правил, передбачених ст.472 та ч.1 ст.482 МК України.
В подальшому, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2015 за результатами розгляду справи про порушення митних правил, на підставі вказаного протоколу, визнано винним ОСОБА_2 у порушенні митних правил за ст.472 МК України та ч.1 ст.482 МК України (переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами органу доходів і зборів). Вказана постанова набрала законної сили.
При проведенні слідчих дій співробітниками Управління СБУ в Закарпатській області 20.01.2015 встановлено, що у вказаному транспортному засобі переміщувались два двигуни внутрішнього згорання, а саме: двигун внутрішнього згорання дизельний з насосом високого тиску, бувший у використанні, номер двигуна - 81718948, вага 153,7 кг. Та двигун внутрішнього згорання не в комплекті, бувший у використанні, бензиновий для автомобіля Пежо, номер двигуна - 9634005010, вага 85,75 кг. Супровідні документи на вантаж відсутні.
Відповідно до висновку Ужгородського управління з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів від 02.02.15 №142005901-0235, ціна можливої реалізації безпосередніх предметів порушення митних правил, з наявними ознаками використання, зазначених у постанові про призначення експертизи від 26.01.15 в справі про порушення митних правил №0113/30500/15, станом на дату оцінки, становить 14 352 грн. (т.2 а.с.140-143).
В ході проведення слідчих дій 20.01.2015 затримано чотирьох працівників, серед яких головний державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Чопської митниці Міндоходів ОСОБА_1 .
При проведенні слідчих дій співробітниками Управління СБУ в Закарпатській області в робочому модулі на каналі «Червоний коридор» пасажирського напрямку (робочому місці позивача) виявлено кошти в іноземній валюті - 350 доларів США, в урні для сміття виявлено 100 доларів США, 1500 угорських форинтів, 10 євро та 180 гривень, ще 50 доларів США виявлено в одному з коридорів основної споруди митного посту.
19.01.2015 за №415070000000011 до ЄРДР внесено відомості про досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України щодо вимагання позивачем неправомірної вигоди за сприяння з використанням службового становища у безперешкодному митному оформленні вантажу, який перемішувався на митну територію України. У вказаному кримінальному провадженні позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.1 а.с.25).
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2015 у справі №308/603/15-к ОСОБА_1 відсторонено від посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Чопської митниці строком на два місяці.
05.03.2015 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015070000000011 від 19.01.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 направлено до суду.
Під час проведення митним органом службового розслідування встановлено порушення позивачем вимог законодавства з питань державної митної справи та наявність грубого порушення трудових обов'язків.
Так, пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України встановлено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю (частина 1 статті 320 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Статтею 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Згідно з частиною 1 статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 366 МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.
Канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян.
Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Згідно з статтею 374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
У разі якщо товари, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають державній реєстрації на території України, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів при переміщенні (пересиланні) їх через митний кордон України громадянами, та звільняються від оподаткування митними платежами.
Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон (далі - Типова технологічна схема), яка визначає відповідно до Митного кодексу України послідовність дій посадових осіб митних органів під час здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються ними через митний кордон України (далі - автомобільні транспортні засоби і товари), у пунктах пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон (далі - пункти пропуску).
Відповідно до пунктів 2, 3 Типової технологічної схеми митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками. Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно в зонах митного контролю і завершується митним оформленням відповідно до вимог законодавства.
Згідно з пунктом 6 Типової технологічної схеми під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, зокрема: реєстрацію прибуття автомобільних транспортних засобів і товарів на митну територію України або їх вибуття з митної території України; перевірку комплектності документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також відомостей, зазначених у цих документах; аналіз та оцінку ризиків, у тому числі з використанням документальних профілів ризику або електронних профілів ризику, включених до відповідних програмно-інформаційних комплексів Держмитслужби; митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); контроль за проведенням установлених законодавством державних видів контролю, яким підлягають автомобільні транспортні засоби і товари, в пунктах пропуску та визначенням форм їх проведення (попередній документальний контроль посадовою особою митного органу або державний контроль посадовими особами відповідних контролюючих органів); прийняття рішення про вжиття заходів, необхідних для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; взаємодію з іншими державними контрольними органами під час проведення встановлених законодавством необхідних для автомобільних транспортних засобів і товарів видів контролю; прийняття рішення щодо пропуску або відмови у пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів на митну територію України або за межі митної території України, випуску товарів.
Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю: перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; облік автомобільних транспортних засобів і товарів; взяття проб (зразків) товарів; використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю; подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам (пункт 7 Типової технологічної схеми).
Митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи (пункт 8 Типової технологічної схеми).
Відповідно до пункту 11 Типової технологічної схеми для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів декларант, уповноважена ним особа або перевізник подають митним органам документи в паперовій або електронній формі, що містять відомості про автомобільні транспортні засоби і товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про їх пропуск через митний кордон України.
Згідно з пунктом 15 Типової технологічної схеми митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються смугами руху, позначеними символами червоного кольору («червоний коридор»), у пункті пропуску здійснюється трьома етапами.
Перший етап - попередні операції. Для здійснення митного контролю декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають посадовій особі митного органу документи, визначені Митним кодексом України. На прийнятих документах проставляється відбиток штампа «Під митним контролем». Після цього здійснюється перевірка комплектності наданих документів, цілісності накладеного митного забезпечення, а також загальний огляд автомобільних транспортних засобів і товарів.
Другий етап - здійснення інших видів контролю. Відповідно до переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) у разі переміщення їх через митний кордон України, та поданих товаросупровідних (товаротранспортних) документів посадова особа митного органу визначає вид (види) державного контролю та форму його проведення (попередній документальний контроль посадовою особою митного органу або державний контроль посадовими особами відповідних контролюючих органів).
Третій етап - закінчення митного контролю. Митний контроль та митне оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів закінчується після здійснення всіх передбачених законодавством видів контролю щодо цих автомобільних транспортних засобів і товарів.
Посадова особа митного органу за результатами системи управління ризиками у порядку, визначеному Держмитслужбою, приймає рішення про проведення огляду автомобільних транспортних засобів і товарів, що перебувають під митним контролем, ручної поклажі та багажу, та обсяг його проведення.
Відповідно до пункту 16 Типової технологічної схеми за результатами митного контролю митні органи приймають одне з таких рішень про: проведення митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до вимог законодавства і заявленого митного режиму та надання дозволу на їх пропуск через митний кордон України; пропуск або відмову в пропуску та митному оформленні автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України та повернення їх на територію суміжної держави; затримання автомобільних транспортних засобів і товарів для передачі на склад митного органу для зберігання.
Згідно з підпунктами 2.2.1.14, 2.2.1.16, 2.2.1.23, 2.2.2.4 пункту 2.2 Посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Тиса» Чопської митниці Міндоходів, до обов'язків головного державного інспектора віднесено : забезпечення своєчасності сплати митних платежів; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що переміщуються через митний кордон України громадянами; здійснення обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України у зоні діяльності митного посту; виконання митних формальностей щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України засобами автомобільного транспорту. Відповідно до підпункту 2.3.11 пункту 2.3 головний державний інспектор забезпечує повноту, достовірність та своєчасність внесення інформації про товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, у відповідні програмно-інформаційні комплекси (ЄАІС, «Інспектор-2006»).
Як встановлено в ході проведення службового розслідування та відображено в акті від 14.04.2015, відповідно до графіку виходу на роботу на січень 2015 року митного поста «Тиса» Чопської митниці Міндоходів в робочу зміну з 08 год. 20 хв. 20.01.2015 до 20 год. 00 хв. 20.01.2015 митний контроль та митне оформлення на ділянці «в'їзд в Україну» здійснювали: два головних державних інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» - ОСОБА_1 (який був визначений старшим в напрямку «в'їзд - червоний коридор»), ОСОБА_3 , два старших державних інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» - ОСОБА_4 (який виконував свої функціональні обов'язки в напрямку «в'їзд - червоний коридор»), ОСОБА_5 та один державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» - ОСОБА_6 .
У ході проведення службового розслідування відібрані пояснення посадових осіб митного поста «Тиса».
Так, у своїх поясненнях начальник відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Чопської митниці Міндоходів ОСОБА_9 зазначив, що 20.01.2015 з 12 год. по 12:20 год. перебував у модулі, з вікна модуля ні автомобіля в ЗМК в напрямку «в'їзд - червоний коридор», ні водія такого не бачив, транспортний засіб та його водій йому не відомі. Вказав, що не може стверджувати чи виходив водій в бік модуля, до того ж в ЗМК в напрямку «в'їзд - червоний коридор», як правило, перебуває значна кількість громадян-водіїв. Що саме перебувало в автомобілі д/н НОМЕР_2 не знає, ОСОБА_1 про оформленням вказаного автомобіля нічого не повідомляв. Зазначено, що в переогляді транспортного засобу працівники митного органу участі не брали, оскільки автомобіль д/н НОМЕР_2 заїхав для проведення переогляду з території України, а також те, що вказаного автомобіля, перебуваючи в модулі, не бачив, в тому числі, і процедуру оформлення такого, підтвердити про наявність якихось моторів під час оформлення та їх ідентичність вже при проведенні переогляду не може.
Опитані головний державний інспектор-кінолог відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів ОСОБА_11, старший державний інспектор-кінолог відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів ОСОБА_10, старший державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» - ОСОБА_4 надали пояснення аналогічного змісту.
В наданих поясненнях водій транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_2 зазначив, що два двигуни внутрішнього згорання для легкових автомобілів придбано в Угорщині, підтверджуваних документів вартості надати не може у зв'язку з відсутністю таких.
Як встановлено з акта проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу переогляд транспортного засобу НОМЕР_2 проведено з 16 год. 30 хв. 20.01.2015 до 18 год. 20 хв. 20.01.2015, тобто після спливу чотирьох годин після в'їзду вказаного транспортного засобу в Україну.
При цьому, водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 при наданні пояснень 20.01.2015 не заявив точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які переміщувались ним через митний кордон України і підлягали обов'язковому декларуванню та обмежені для переміщення через митний кордон України, що зафіксовано Протоколом про порушення митних правил №0113/30500/15 від 21.01.2015.
В свою чергу, пасажир вказаного транспортного засобу ОСОБА_8 в наданому поясненні 20.01.2015 вказав, що ніяких товарів в мікроавтобусі не переміщував, обставини митного контролю та митного оформлення мікроавтобуса йому не відомі.
Згідно з долученого до матеріалів справи Витягу з АСМО «Інспектор-2006» протокол дії з ТЗ UA НОМЕР_2, інформація щодо в'їзду (20.01.2015 12:09:39) та завершення митного оформлення (20.01.2015 14:30:08), виїзду з ЗМК на митну територію України (20.01.2015 14:30:21) транспортного засобу д/н НОМЕР_2 внесена (створена) різними користувачами. При цьому в графі «Примітки» зазначено, що транспортний засіб фактично оформлено ОСОБА_1 , відомості вніс ОСОБА_4 у зв'язку з проведенням слідчих дій співробітниками СБУ.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що контрольний талон №482025 не містить відомостей про те, хто саме здійснив відтиск печатки митного органу. Номер митного забезпечення №35, належний ОСОБА_1 , на такому відсутній.
До того ж, як зазначено скаржником та не спростовано належними та допустимими доказами у справі, позивач здійснював лише перший етап митного оформлення; під час митного оформлення ні власник автомобіля ОСОБА_8 , ні ОСОБА_2 не задекларували ні в усній, ні в письмовій формі наявність будь-якого вантажу; про відсутність вантажу повідомлено інспекторам в модулі №3 зони митного контролю смуги «Червоний коридор» в напрямку «В'їзд в Україну» при оформленні МД1, де працівниками митниці нараховано квитанцію на сплату єдиного збору в сумі 1 євро (для транспортних засобів без вантажу).
З долученої до матеріалів справи копії інформаційного листа від 04.06.2015, скерованого митними органами Угорщини на виконання запиту, що надходить у рамках митного співробітництва, встановлено, що транспортний засіб д/н НОМЕР_2 випущений з території Угорщини 20.01.2015 через пасажирську ділянку Прикордонного Відділення, водієм вказаного транспортного засобу товари для митного оформлення у торговому обігу не заявлялись, інформація стосовно переміщення вказаним автомобілем дизельного двигуна внутрішнього згорання та бензинового двигуна внутрішнього згорання відсутня.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення службових обов'язків позивачем, які проявились у вчиненні індивідуально мотивованих умисних дій, спрямованих на незаконне отримання неправомірної вигоди, шляхом звільнення від оподаткування товарів при їх ввезенні на митну територію України, тоді як отримана в ході службового розслідування інформація, на переконання суду апеляційної інстанції, не дозволяє встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Щодо дотримання відповідачем законодавчо встановленого порядку проведення службового розслідування, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 №918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, чинна на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція №918), якою визначено приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №918 з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», Дисциплінарного статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №918 службове розслідування призначається, призупиняється та поновлюється наказом Держмитслужби або відповідного митного органу за наявності достатніх підстав, визначених цією Інструкцією. Для проведення службового розслідування наказом Держмитслужби чи митного органу створюється комісія, як правило, у складі не менше трьох посадових осіб - членів комісії, одна з яких призначається її головою. Склад і чисельність комісії визначаються з урахуванням мети, обсягу, складності та особливостей проведення службового розслідування.
Відповідно до пункту 4.2 Інструкції №918 рішення щодо призначення, призупинення та поновлення службового розслідування приймає: Голова Держмитслужби або посадова особа, яка виконує його обов'язки, - стосовно всіх посадових осіб; керівник митного органу або посадова особа, яка виконує його обов'язки, - стосовно посадових осіб цього митного органу, за винятком посадових осіб підрозділу, уповноваженого на виконання функцій запобігання та протидії корупції.
Як це вбачається з письмових документів, службове розслідування щодо позивача призначено наказом Закарпатської митниці ДФС від 20.01.2015 №16, тоді як позивач був посадовою особою Чопської митниці Міндоходів, яка відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинена лише 04.08.2015.
Видача наказу про призначення службового розслідування поза межами компетенції Закарпатської митниці ДФС є достатньою і самостійною підставою для визнання такого протиправним.
Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з пунктом 5.7 Інструкції №918 члени комісії мають право, зокрема: викликати до службових приміщень Держмитслужби (митного органу) суб'єктів службового розслідування, інших посадових осіб, а також осіб, які не є співробітниками митної служби України (за їх згодою), які обізнані або причетні до фактів або діянь, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них усні та письмові пояснення, інші матеріали, що стосуються службового розслідування, їх копії; запитувати й отримувати, збирати відповідно до законодавства України інформацію, матеріали, що стосуються мети та завдань службового розслідування, від структурних підрозділів Держмитслужби (митних органів), інших органів державної влади, юридичних і фізичних осіб у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 5.13 Інструкції №918 суб'єкт службового розслідування має право, зокрема: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі робити заяви, подавати документи, вимагати додаткового вивчення пояснень, проведення опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час службового розслідування; звертатись з клопотанням про витребування й залучення до матеріалів службового розслідування нових документів, інших матеріальних носіїв інформації.
Як зазначено в апеляційній скарзі та підтверджено матеріалами справи службове розслідування зупинялось на час отримання від Угорщини інформації про переміщуваний ОСОБА_2 вантаж, однак у наданні запитуваної інформації відмовлено через недотримання вимог щодо оформлення запиту. Службове розслідування завершено до отримання відповіді.
Згідно з пояснень ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, про проведення службового розслідування його повідомлено в телефонному режимі, однак оскільки ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2015 у справі №308/603/15-к відносно нього обрано запобіжній захід з визначенням розміру застави, у разі внесення якої на нього покладено обов'язок не відвідувати місце роботи, ОСОБА_1 з об'єктивних причин не зміг прибути для надання пояснень.
При цьому критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Державна фіскальна служба України як орган державної влади зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи.
На думку суду апеляційної інстанції, можливість надати пояснення для позивача не є церемоніальною, а спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.
Пунктами 6.1-6.3 Інструкції №918 встановлено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт службового розслідування. Акт службового розслідування підписується членами комісії.
У разі призначення службового розслідування керівником митного органу або посадовою особою, яка виконує його обов'язки, з актом під підпис ознайомлюються суб'єкт службового розслідування та керівник підрозділу, у якому він працює. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення. Процедура ознайомлення проводиться комісією або одним із її членів.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №918 якщо під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені письмові зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії у день ознайомлення про причини своєї відсутності, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень.
У разі відмови зазначеними особами від ознайомлення під підпис з актом службового розслідування або неприбуття ними у визначений для ознайомлення час без поважних причин та неповідомлення комісії у день ознайомлення про причини своєї відсутності членами комісії складається акт про відмову від підписання акта службового розслідування або ознайомлення з актом службового розслідування.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що закріплена процедура проведення службового розслідування визначена на законодавчому рівні з метою встановлення причин та умов, що призвели до негативних наслідків під час виконання службових обов'язків. Проведення службового розслідування є саме тією процедурою, яка дозволяє належним чином встановити наявність чи відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення.
Скаржник вказує, що не був повідомлений про час та місце ознайомлення з актом службового розслідування, не мав можливості висловити зауваження чи заперечення.
Водночас, згідно з актом про відмову від підписання акта службового розслідування або ознайомлення з актом службового розслідування від 15.04.2015, датою ознайомлення з актом службового розслідування визначено 15.04.2015, 10 год. 00 хв., про що ОСОБА_1 повідомлено листом за підписом голови комісії з проведення службового розслідування від 15.04.2015 (т.1 а.с.187), однак ОСОБА_1 у визначений термін не прибув та у день ознайомлення не повідомив про причини своєї відсутності.
Разом з тим, докази направлення вказаного листа на адресу скаржника та отримання такого, що підтверджувало б належне повідомлення про дату та час ознайомлення з актом службового розслідування від 15.04.2015, в матеріалах справи відсутні.
Вказане, на переконання суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо повного, об'єктивного та усебічного встановлення обставин правопорушення, його наслідків, а також інших подій чи обставин, що мають значення для справи.
При прийнятті наказу про звільнення позивача не взято до уваги його попередню поведінку, ставлення до служби та стаж роботи в митних органах, не встановлено в чому полягало одноразове грубе порушення трудових обов'язків, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між можливим упущенням, недоліками в діяльності, і негативними наслідками, які настали, та завданою матеріальною шкодою державі чи охоронюваним законом інтересам, що виключає можливість звільнення позивача з служби в митних органах за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що правова оцінка діям позивача, щодо яких відкрито кримінальне провадження №42015070000000011, буде надана судом під час розгляду кримінального провадження.
Приписами частини 1 статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги встановлені факти, суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв необґрунтовано, не у спосіб, що передбачений законами України. Відповідачем не вжито заходів щодо об'єктивного та явного встановлення обставин справи. Заперечення, пояснення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача є правомірними.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Водночас, відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Таким чином, враховуючи, що в наказі на звільнення ОСОБА_1 №50-о від 16.04.2015 вказано «звільнено із займаної посади 17.04.2015», а тому 17.04.2015 слід вважати останнім днем роботи, що є підставою поновлення позивача на посаді з 18.04.2015.
Водночас, згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, передбачено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Постановою КМУ від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», зокрема утворено як юридичну особу публічного права Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, яка реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.
Відповідно до повідомлення державного реєстратора вихідний №238/06.6-10 від 04.08.2015 до Єдиного державного реєстру 04.08.2015 внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Чопської митниці Міндоходів.
Таким чином у зв'язку з припиненням станом на день розгляду справи Чопської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Закарпатської митниці ДФС, яка є правонаступником Чопської митниці Міндоходів, позивач підлягає поновленню у Закарпатській митниці ДФС на посаді, яку обіймав до дня звільнення.
Щодо клопотання позивача про заміну Закарпатської митниці ДФС на правонаступника - Закарпатську митницю Держмитслужби, то в задоволені такого суд відмовляє, оскільки згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Закарпатська митниця ДФС станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції перебуває у стані припинення, відомості про припинення юридичної особи не внесені.
Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з довідкою про середню заробітну плату від 07.03.2019 за період з грудня 2014 по січень 2015 середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить 21,82 грн., середьомісячна заробітна плата - 3676,67 грн.
Відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За таких обставин, слід стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 208 170,27 грн. (двісті вісім тисяч сто сімдесят гривень двадцять сім копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.04.2015 по 13.01.2010.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.
Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 18 липня 2018 року (справа 359/10023/16-ц).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості винесення наказу про звільнення позивача, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №260/453/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Чопської митниці Міндоходів №50-о від 16.04.2015 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС з 18 квітня 2015 року.
Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (місцезнаходження : вул.Собранецька, 20, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39515893) на користь ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 ) 208 170,27 грн. (двісті вісім тисяч сто сімдесят гривень двадцять сім копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 20.01.2020