Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко
20 січня 2020 р. Справа № 440/2655/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2019, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/2655/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати незаконними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати; зобов'язати відповідача виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахування вже виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 задоволено позов в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження розміру пенсії до виплати ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 здійснено заміну відповідача Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40383769) його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Соборності 66, м. Полтава, 36014).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" визначено реорганізувати Полтавське ОУПФ шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.08.2019 внесено запис №15881120004015291 про припинення юридичної особи Полтавського ОУПФ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебував на обліку в установі відповідача та отримував пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.
Полтавським ОУПФУ Полтавської області здійснено перерахунок пенсії за вислугу років позивачу та за наслідками перерахунку розмір його пенсії з 01 березня 2017 року склав - 12956,53 грн., з 01 березня 2018 року склав 17759,48 грн., з 01 березня 2019 року склав 22161,52 грн.
Виплата пенсії позивачу здійснювалася з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: з 01 березня 2017 року у розмірі 10740,00 грн., з 01 березня 2018 року у розмірі 13730,00 грн., з 01 березня 2019 року у розмірі 14970,00 грн, з 01 липня 2019 року у розмірі 15640,00 грн, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо неправомірності обмеження пенсії максимальним розміром.
Відповідач, листом від 19.07.2019 №3447/Г-02 позивачу повідомлено, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому застосовуються.
Позивач не погодився з діями відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті йому пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача підстав застосовувати обмеження розміру пенсії позивача граничним розміром та є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Так, згідно з п. "а" ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно із п. 1 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року, пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пунктом 7 Порядку № 418 визначено, що пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Відповідно до п.п. "в" п. 7 Порядку № 418 у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, законодавством передбачено здійснення перерахунку пенсії працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації щороку з 01 березня, починаючи з 2005 року.
Стосовно спірного питання щодо обмежень граничного розміру пенсії позивача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, зазначені норми законів введено Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Враховуючи, що пенсія позивачу призначена з 21.03.1986, що підтверджується протоколом № 1/64 від 28.03.1986, тому з урахуванням наведеного вище, обмеження пенсії максимальним розміром підставі ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011, є неправомірним та на позивача не розповсюджується.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 року у справі № 360/1428/17 (№К/9901/17860/18).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на момент здійснення перерахунку пенсії позивача, у відповідача були відсутні підстави застосовувати обмеження розміру пенсії граничним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 по справі № 440/2655/19 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов