14 січня 2020 р.Справа № 440/3373/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко), повний текст складено 28.10.2019 року по справі № 440/3373/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області , Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі - ФО-П ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 17355,21 грн № Ф-5475-50 від 12.06.2019 р.;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованого єдиного внеску в сумі 17355,21 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суд від 22.10.2019 р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 р. задоволено позов.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області № Ф-5475-50 від 12.06.2019 р.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області код відобразити в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску в розмірі 17355,21 грн.
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що вимога про сплату боргу винесена правомірно, сформовано автоматично на центральному рівні, внаслідок не сплати єдиного соціального внеску на підставі даних, що містилися в інтегрованій картці платника в якій станом на 31.05.2019р. рахувалася заборгованість в сумі 17 355,21. Коригування даних проводиться лише на підставі перевірки, яка в даному випадку не проводилася. Також зазначає, що позивач мала пільги щодо сплати єдиного соціального внеску саме як ФО-П, проте не звільняється від обов'язку сплачувати ЄСВ як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю(арбітражний керуючий), оскільки відповідних пільг для самозайнятих осіб Закон №2464 не містить.
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що на таку саму суму недоїмки з єдиного соціального внеску за той же період відповідачем раніше виносилися вимоги від 27.11.2018р. та 12.03.2019р., які були скасовані в судовому порядку. Проте податковий орган не відкоригував дані в інтегрованій картці платника з урахування судового рішення та повторно прийняв вимогу за той же самий період та на ту ж суму, а тому суд першої інстанції правомірно визнав вимогу неправомірною.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з 03.10.2006 р. зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку, є платником єдиного податку з 01.04.2013 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 5, 6)
Видами діяльності позивача є діяльність у сфері права, консультування з питань комерційної діяльності.
Також з 05.10.2006р. фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_1 взята на облік контролюючих органів за № 2172, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 7).
ГУ ДФС у Полтавській області відносно позивача сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 на суму 10 083,61 грн. від 27.11.2018 р. та № Ф-5475-50 на суму 17 355,21 грн. від 12.03.2019 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 р. по справі № 440/453/19, що набрало законної сили, вимоги податкового органу № Ф-5475-50 від 27.11. 2018 р. та № Ф-5475-50 від 12.03.2019 р. скасовано.(а.с.12-16)
Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом, за наслідками скасування судом вимог № Ф-5475-50 від 27.11.2018 р., № Ф-5475-50 від 12.03. 2019 р. в інтегрованій картці платника не було відкореговано зазначеного, у зв'язку з чим продовжувалася обліковуватися сума недоїмки з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 в розмірі 17 355, 21 грн.
Наявність відомостей в інтегрованій картці платника стала підставою для винесення Головним управлінням ДФС у Полтавській області вимоги від 12.06.2019 р. № Ф-5475-50.
Позивач, не погоджуючись з вимогою відповідача від 12.06.2019 р., звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та наявності боргу в розмірі 17355,21 грн., що є підставою для її скасування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до абз.3 п.1 Закону № 2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування базою нарахування єдиного внеску є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Судом першої інстанції встановлено, що сума недоїмки, визначена в вимозі сформована податковим органом на підставі відомостей зазначених в інтегрованій картці платника , без врахування судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/453/19 , яке набрало законної сили, встановлено відсутність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску в сумі 17355,21 грн. за 2018 р. та квартальних нарахувань у 2019 р.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідачем визнано, що заборгованість в вимозі від 12.06.2019р. сформовано автоматично, на підставі даних інтегрованої картки платника, які не були відкориговані податковим органом з підстав відсутності судового рішення про зобов'язання вчинення таких дій. Сума недоїмки, зазначена в вимозі складена за той самий період та з того самого податку, що і вимоги від 27.11.2018р. та від 12.03.2019р.
Відповідно до ч.2 ст.78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції дійшов, що податковим органом не доведено належними доказами наявність заборгованості у позивача щодо сплати єдиного соціального внеску в сумі 17 355,21 грн., а тому вимога від 12.06.2019 р. № Ф-5475-50 сформовано неправомірно.
Доводи апеляційної скарги про те, що пільги щодо сплати єдиного соціального внеску позивач мала саме як фізична особа-підприємець, а не як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, оскільки відповідних пільг для самозайнятих осіб Закон №2464 не містить, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки судом надавалася оцінка наявності обов'язку позивача сплачувати єдиний соціальний внесок за зазначений період , про що прийнято рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/453/19. А тому зазначені доводи апелянта фактично свідчать про незгоду з зазначеним судовим рішенням, оцінка якому може бути надана судом касаційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 440/3373/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 20.01.2020 року