ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 червня 2019 року №640/1142/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від свого імені та як законні представники ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заяв Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від свого імені та як законні представники ОСОБА_3 (далі разом також - позивачі) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просять:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 як уповноваженому представнику сім'ї з 20.06.2018 по 20.12.2018 щомісячної адресної допомоги на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_2 як уповноваженому представнику сім'ї грошову допомогу для покриття витрат на проживання на підставі поданої заяви від 20.06.2018 у розмірі 8 652,00 грн. (щомісяця по 442 грн. на ОСОБА_1 та по 1000 грн. на ОСОБА_3 ) за період з 20.06.2018 по 20.12.2018.
Ухвалою суду від 24.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 19.02.2019 до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі також - третя особа).
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують на те, що 16.07.2014 вони перебувають на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на обліку як внутрішньо переміщені особи На підставі заяв ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» відповідач щомісячно нараховував на його картковий рахунок в Ощадбанку України адресну допомогу для сім'ї в установленому розмірі. Однак, відповідно до заяви ОСОБА_2 від 20.06.2018 у період з 20.06.2018 по 20.12.2018 адресна допомога на його дружину ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_3 не виплачувалась. Причина припинення виплат - непідтвердження останніми місця свого проживання. При цьому позивачі вказують, що проведення перевірки уповноваженими особами відповідача відбулось без їх попередження та в той час як ОСОБА_1 перебувала на роботі, яку не могла залишити, а малолітній ОСОБА_3 - у дитячому садочку. Жодних повідомлень про необхідність прибути до відповідача або подати йому будь-які документи до позивачів не надходило.
Відтак, зі змісту позовної заяви вбачається, що захисту підлягає порушене право позивачів як внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальної допомоги.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив про її необґрунтованість, стверджуючи про правомірність оскаржуваних дій щодо непризначення адресної допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 20.06.2018 до 20.12.2018, оскільки на момент складення акта обстеження матеріально-побутових умов його сім'ї вони були відсутні за фактичним місцем проживання та не надали доказів на підтвердження їхнього проживання за відповідною адресою в м.Києві. До того ж питання виплати згаданої адресної допомоги не належить до повноважень Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки така виплата здійснюється Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Третя особа у відзиві на позовну заяву просила відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат одним чином не порушував охоронюваних законом прав та інтересів позивачів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 18.04.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві. Раніше вони проживали в місті Луганську та перемістилися з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до міста Києва, що підтверджується довідками Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.10.2014 №3004000296 та від 28.05.2015 №3004011127.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дитина - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 , видане 29.08.2015 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві.
Сім'я позивачів фактично проживає в Дніпровському районі м .Києва за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на обліку як внутрішньо переміщені особи.
За заявою ОСОБА_2 . Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації сім'ї призначалась щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - адресна допомога), яка в установленому порядку виплачувалась їм Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
20.06.2018 ОСОБА_2 звернувся до відповіача про призначення на сім'ю згаданої адресної допомоги, яку його дружиній ОСОБА_1 та малолітньому сину ОСОБА_2 не призначено та за період з 20.06.2018 по 20.12.2018 не виплачено у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи у липні 2018 року посадовою особою відповідача не встановлено факт їхнього проживання за зазначеною адрескою, про що складено відповідний акт.
Копію згаданого акта ні копії рішення про відмову щодо призначення ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_2 адресної допомоги учасниками справи до суду не надано, проте ніхто з них не заперечує обставини щодо існування цих документів.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги протиправними, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до положень Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (стаття 1 Закону).
За змістом частини першої статті 4 та частини першої статті 5 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Статтею 12 Закону №1706-VII передбачено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Скасування дії довідки оформлюється відповідним рішенням керівника структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.
Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають статус внутрішньо переміщених осіб, та разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 перебувають на обліку Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення та на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до положень Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 №966-IV (далі - Закон №966-IV) соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем (абз.2 ст.1 Закону).
Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги (стаття 5 Закону №966-IV).
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 9 Закону №966-IV).
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» внутрішньо переміщеним особам установлено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) та затверджено Порядок її надання (далі - Порядок №505).
Згідно з пунктом 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.
Відповідно до положень пункту 3 цього Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:
-для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї);
-для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
-для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
-для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;
-для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ №637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок №505), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505.
Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (далі - Порядок №505) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
З аналізу наведених норм вбачається, що грошова допомога, встановлена постановою КМУ №637, є різновидом матеріальної допомоги та однією із форм надання соціальних послуг для внутрішньо переміщених осіб. Умовами призначення та продовження виплати соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку за місцем перебування, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, та звернення із письмовою заявою до уповноваженого органу за її призначенням.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.05.2018 у справі №234/3735/15-а.
Водночас, у рішенні від 03.05.2018 у справі №805/402/18 Верховний Суд зазначив, що реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Ураховуючи те, що позивач ОСОБА_2 як уповноважений представник сім'ї, яка перебуває на обліку на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, звернувся із заявою від 20.06.2018 до відповідача про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання на сім'ю у складі: він, дружина ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність на дату звернення визначених законодавством умов, необхідних для призначення виплати позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, грошової допомоги для покриття витрат на проживання на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Доводи відповідача про відсутність законних підстав для призначення виплати ОСОБА_2 адресної допомоги на вищевказаних членів сім'ї суд вважає необґрунтованими та відхиляє.
Так, згідно з доводами відповідача підставою для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги стало на членів його сім'ї є непідтвердження їхнього проживання за фактичним місцем проживання/перебування, про що складено відповідний акт.
Відповідно до пункту 6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі, коли:
- будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Грошова допомога не призначається на члена сім'ї:
- який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;
- який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;
- який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Такий перелік є вичерпним.
Відтак, така підстава як непідтвердження тимчасово переміщеною особою її фактичного місця проживання не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги.
Обставин, за яких відповідно до пункту 6 Порядку №505 грошова допомога не призначається, стосовно ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 судом не встановлено.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не призначив адресну допомогу членам сім'ї ОСОБА_2 , а саме його дружині ОСОБА_1 та малолітньому сину ОСОБА_3 відповідно до його заяви від 20.06.2018 на період часу з 20.06.2018 по 20.12.2018, що свідчить про бездіяльність відповідача та зумовлює необхідність визнання судом цієї бездіяльності протиправною.
Визнаючи зазначену бездіяльність протиправною, суд відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, вийшов за межі позовних вимог.
З метою поновлення порушеного права позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду суд також вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 як уповноваженому представнику сім'ї грошову допомогу для покриття витрат на проживання на підставі поданої заяви від 20.06.2018 за період з 20.06.2018 по 20.12.2018 у встановленому законодавством розмірі, а саме щомісяця по 442 грн. на ОСОБА_1 та по 1000 грн. на ОСОБА_3 та вжити заходів щодо їх виплати.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 як уповноваженому члену сім'ї вищевказаної адресної допомоги на його дружину та малолітнього сина та для задоволення позовної вимоги про виплату цієї допомоги, що пояснюється наступним.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Положення про Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, одним із завдань Управління є призначення соціальної допомоги, компенсацій та інших виплат, встановлених законодавством України, надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого пічного побутового палива.
Відтак, питання виплати будь-якого виду соціальної допомоги не належить до повноважень та завдань відповідача.
Натомість, як встановлено судом, повноваження щодо виплати соціальної допомоги віднесено до повноважень Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що підтверджується пунктами 3.2 та 3.3 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженим наказом Мінпраці України від 27.01.2007 №65.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 17.01.2018.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачами у зв'язку зі сплатою судового збору, підлягають їм відшкодуванню частково, а саме у розмірі 384,20 грн., шляхом стягнення з відповідача
Керуючись статтями 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (місце проживання позивачів: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (місце знаходження: 02125, м.Київ, вул.Курнатовського, 7-А, корп.1, код ЄДРПОУ 26064167) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо непризначення ОСОБА_2 як уповноваженому представнику сім'ї щомісячної адресної допомоги на членів його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 20.06.2018 по 20.12.2018
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації призначити ОСОБА_2 як уповноваженому представнику сім'ї щомісячну адресну допомогу на членів його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 20.06.2018 по 20.12.2018 в розмірі щомісяця по 442 грн. на ОСОБА_1 та по 1000 грн. на ОСОБА_3 та вжити заходів щодо їх виплати.
4. У задоволенні решти вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 384,20 грн. грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко