ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
20 січня 2020 року м. Київ№ 826/12804/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., за участі секретаря судового засідання Новик В.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Rental Management»
до треті особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича (відповідач-1) Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2) ОСОБА_1 (третя особа-1) ОСОБА_2 (третя особа-2)
провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Реверта» з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2018 адміністративну справу №826/12804/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Під час судового розгляду справи первісного позивача - Акціонерне товариство «Реверта» - замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Rental Management».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2019 в якості співвідповідача до участі у справі залучено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 встановлено для позивача та третіх осіб строк для подання до суду відповідей на відзив відповідача-2 у разі отримання останнього, з огляду на що, оголошено перерву у розгляді справи до 20.01.2020.
У призначене на 20.01.2020 судове засідання з'явився представник третьої особи-2, який підтримав попередньо подане ним через канцелярію суду клопотання про закриття провадження, з огляду на не належність розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства.
Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, в матеріалах справи наявна заява представника позивача від 23.10.2018 про розгляд справи за його відсутності.
Вирішуючи питання належності даного спору до справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У силу п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач вказує на протиправність рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 15.08.2016 №30944777 про відмову у державній реєстрації. У той же час, вказаним оскаржуваним рішення встановлено, що спірний об'єкт нерухомості розділений на два нових - об'єкт №1 та об'єкт №2, - а право власності на останні зареєстровано за іншими особами, що свідчить про наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Отже, між позивачем та третіми особами у справі існує спір про право власності на об'єкти нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, а на момент розгляду даної справи судом право власності на спірні об'єкти нерухомого майна перейшло до третіх осіб у справі, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов до висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.12.2019 у справі №826/13961/17.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі №826/12804/16.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі №826/12804/16.
2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.
3. Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок
Повний текст ухвали складено 20.01.2020.