ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
20 січня 2020 року №640/2239/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у виплаті ОСОБА_1 , перерахованої пенсії за основним розміром 85% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, оформлене листом від 24.01.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок, виплату та виплачувати в подальшому призначену ОСОБА_1 пенсію відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №22/6-3710 виходячи з розміру 85% від грошового забезпечення для обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.01.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно при перерахунку йому пенсії, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, знизив розмір його пенсії з 85% до 70% від грошового забезпечення. Позивач наполягає на тому, що при перерахунку йому пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідач повинен був застосувати норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час призначення йому пенсії, оскільки внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмір 80%, а згодом 70% грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/2239/19 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Відповідачем через канцелярію суду 20.03.2019 надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 визначено та регламентовано порядок та особливості здійснення перерахунку пенсії особам, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , які мають право на пенсію відповідно до цього Закону. Також відповідачем зазначено, що відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, і хоча рішенням Конституційного Суду України визнано вказані положення такими, що не відповідають Конституції України, в даному рішенні не було з'ясовано питання його подальшої дії в часі. Так, відповідач вважає, що дана норма щодо обмеження максимального розміру пенсії, повинна застосовуватись не тільки для призначених пенсій, але й щодо перерахованих пенсій.
Позивачем через канцелярію суду 25.03.2019 надано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримав позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини. Позивачем наголошено на тому, що під час перерахунку пенсії щодо встановлення її розміру в процентному відношенні до відповідних сум грошового забезпечення необхідно застосувати норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб», які діяли на момент її призначення, а не які зазнали змін після набуття позивачем такого права.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з грудня 2002 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка до перерахунку пенсії, який було проведено в квітні місяці 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» виплачувалась в розмірі 85% грошового забезпечення.
Внаслідок зміни грошового забезпечення відповідних категорій осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», позивачу проведено перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2016 у розмірі 70% грошового забезпечення.
Після проведення перерахунку пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою від 08.01.2019 в якій просив здійснити перерахунок, та виплату недоплачених грошових коштів пенсійного забезпечення починаючи з 01.01.2016 з врахуванням встановленого йому під час її призначення з 09.12.2002 у розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення.
Листом від 24.01.2019 №15762/03 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що перерахунок його пенсії проведено відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», розмір пенсії обчислювався виходячи з 70% сум грошового забезпечення за його посадою, відповідно до редакції закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. Також, відповідачем зазначено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, позивач має право оскаржити таке рішення до суду у встановленому законом порядку.
Наведені обставини свідчать, що відповідачем при проведенні даного перерахунку було зменшено основний розмір пенсії позивача з 85% до 70% грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду із даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутими ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України витлумачила зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша стаття 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Отже, застосувавши 70% від розміру грошового забезпечення при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 85% від розміру грошового забезпечення.
При перерахунку пенсії позивачу, розрахунок розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» повинен здійснюватися виходячи із первісно встановленого розміру - 85% грошового забезпечення, право на яке позивач набув на момент виходу на пенсію і розмір якого не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Відтак, застосувавши при перерахунку пенсії 70%, а не 85% від грошового забезпечення відповідно до якого позивачеві було призначено пенсію, відповідач діяв протиправно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при перерахунку раніше призначених пенсій повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (номер в ЄДРСР 72505932), в постанові від 19.06.2018 у справі 583/2264/17 (номер в ЄДРСР 74784827), в постанові від 12.03.2019 у справі №350/1568/16-а (номер в ЄДРСР 80457558) та в постанові від 02.04.2019 у справі №727/6493/17 (номер в ЄДРСР 80869393).
За змістом частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, для ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 85% до 70% грошового забезпечення, то позовні вимоги в частині визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оформлене листом від 24.01.2019 №15762/03 про відмову у виплаті ОСОБА_1 , перерахованої пенсії за основним розміром 85% відповідних сум грошового забезпечення, також підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок, виплату та виплачувати в подальшому призначену ОСОБА_1 пенсію відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №22/6-3710 виходячи з розміру 85% від грошового забезпечення для обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.01.2016, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 виходячи з 70% сум грошового забезпечення, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №22/6-3710 виходячи з розміру 85% від грошового забезпечення для обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.01.2016, підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України виплачувати ОСОБА_1 в подальшому перераховану пенсію, не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є передчасними та спрямованими на майбутнє.
Разом з тим, суд наголошує, що подальше нарахування та виплата пенсії повинні відбуватись з урахуванням вищенаведених висновків суду, з метою дотримання законності прав, свобод та інтересів відповідної категорії громадян.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до приписів частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1.?Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служб, та деяких інших осіб» від 21.02.2018 №103.
3. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оформлене листом від 24.01.2019 №15762/03 про відмову у виплаті ОСОБА_1 , перерахованої пенсії за основним розміром 85% відповідних сум грошового забезпечення.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №22/6-3710 виходячи з розміру 85% від грошового забезпечення для обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.01.2016.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 384, 20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.