ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 жовтня 2019 року № 826/12063/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О., за участю представників сторін: позивач: не з'явився, від позивача: не з'явився, представник відповідача: Рябчук Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу від 22.06.2018 в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, КММ ДФС), в якій просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ КММ ДФС від 22.06.2018 № 407-к в частині припинення з 22.06.2018 перебування позивача на державній службі в митних органах України з підстав ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу»;
поновити позивача на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Аеропорт «Київ (Жуляни)» КММ ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю юридичного факту нез'явлення позивача протягом 120 днів на службу, оскільки частину часу він перебував на лікарняному: з 18.07.2017 по 22.09.2017, 21.09.2017 був відсутній через судовий виклик, 25.09.2017 звернувся з заявою про відпустку, після виходу з якої не міг з 05.12.2017 потрапити на режимну територію митного посту аеропорту через відмову видати відповідні дозвільні документи для доступу до робочого місця.
Тобто, позивач переконаний, що був відсутній на роботі з поважних причин, а відтак спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачів зазначив, що з 16.09.2017 по день прийняття наказу про звільнення 22.06.2018 № 407-к позивачем не надано документи, що можуть підтвердити поважність причин відсутності на робочому місці 279 днів.
КММ ДФС, за результатами розгляду доповідної записки, прийнято оскаржуваний наказ у зв'язку з нез'явленням позивача на службу протягом 120 календарних днів, з огляду на що, на думку представника відповідача, враховуючи норми Закону України «Про державну службу», такий наказ є обґрунтованим, законним, прийнятим згідно з вимогами чинного законодавства України.
Представник відповідача посилається і на те, що КММ ДФС не здійснювала перешкод, щоб позивач не потрапив на робоче місце. ОСОБА_1 не повідомляв про порушення його прав керівництву КММ ДФС (начальнику або заступнику начальника, що координує діяльність митного посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)»), не скаржився на дії посадових осіб митного органу Національному агентству України з питань Державної служби, не звертався до суду з позовом про захист прав та інтересів.
Крім того, як стверджує представник відповідача, для того щоб потрапити в зону митного контролю, при вході до відділу розміщено пропускну систему - «Домофон», за допомогою якої можливо зв'язатися з черговим, за рахунок відеокамери ідентифікувати особу, та потрапити посадовій особі на робоче місце.
Також представник відповідача зазначає, що отримання постійної перепустки неможливе без самої посадової особи, на яку видається перепустка, оскільки окрім документів, що подаються від керівника установи, також подаються документи, які особисто заповнюються даною посадовою особою (анкета) та фотокартка 3x4, тобто, для надання таких документів, необхідно особисто бути присутнім на робочому місці, проте з матеріалів справи вбачається, що позивач 279 днів не приходив на роботу до відділу. Крім того, відсутність перепустки не є перешкодою щоб потрапити на робоче місце.
Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідь на відзив фактично містить ті самі аргументи та доводи, що і позовна заява.
Також позивачем вказано на звільнення його двічі - в межах дисциплінарного провадження та спірним наказом. Посилається і на порушення процедури звільнення на підставі подання дисциплінарної комісії, встановленої Законом України «Про державну службу».
Заперечення на відзив на позову заяву містять фактично ті самі аргументи та доводи, що і відзив. При цьому, представник відповідача посилається на необґрунтованість висновків позивача, що його за одне порушення службової дисципліни двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно надання позивачу відпустки, представник відповідача зазначив, що у позивача припиняється державна служба не за угодою сторін або за власним бажанням, а за порушення трудової дисципліни, тому ОСОБА_1 не може бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2018 відповідач, на підставі доповідної записки начальника відділу по роботі з персоналом від 04.06.2018 № 242/26-70-04-34, керуючись ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», прийняв наказ № 407-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », яким припинив державну службу позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Аеропорт «Київ (Жуляни)» КММ ДФС та звільнив із займаної посади 22.06.2018 у зв'язку з нез'явленням на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд.
Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи видно, що начальник відділу по роботі з персоналом КММ ДФС звернувся до в.о. начальника КММ ДФС з доповідною запискою від 04.06.2018 № 242/26-70-04-34, в якій, вказуючи на сукупну кількість днів нез'явлення ОСОБА_1 на службу внаслідок тимчасової непрацездатності - 198 календарних підряд, пропонував, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», розглянути питання щодо припинення державної служби позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Аеропорт «Київ (Жуляни)». На вказаній доповідній записці міститься резолюція в.о. начальника КММ ДФС «До наказу» та підпис.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 ст. 43 Конституції України встановлює, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов'язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Застосування вказаної норми закону передбачає наявність встановленого факту нез'явлення державного службовця на службі протягом певного проміжку часу, а саме: протягом більш як 120 календарних днів підряд; або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.07.2017 по 22.06.2018 позивач був відсутній на робочому місці, а саме:
з 18.07.2017 по 07.08.2017 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА № 581022;
з 08.08.2017 по 23.08.2017 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДВ № 314816;
з 24 по 27 серпня 2017 року - святкові вихідні дні.
з 28.08.2017 по 01.09.2017 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА № 581163;
02 та 03 вересня 2017 року вихідні дні - субота та неділя;
з 04.09.2017 по 15.09.2017 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДГ № 267962;
з 16.09.2017 по день прийняття спірного наказу позивачем не надано докази на підтвердження поважності відсутності на робочому місці, що складає 279 календарних днів.
Також з матеріалів справи видно, що 26.10.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою від 21.10.2017, якою надав листок непрацездатності серії АДГ № 267962, а також зазначив, що станом на 23.10.2017 причини відсутності є поважними, про що ним додатково будуть надані підтверджуючі медичні та інші документи при виході на роботу, а також просив, у зв'язку з різким погіршенням здоров'я, надати відпустку для проходження курсу реабілітації та санаторного лікування.
Водночас, 23.10.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відпустки.
За результатами розгляду вказаних заяв, відповідач листом від 30.10.2017 № 9763/10/26-70-04-Б-154 повідомив позивачу, що питання стосовно надання відпустки, згідно з ст. 3 Закону України «Про відпустки», буде розглянуто в перший день виходу позивача на роботу.
Листом від 17.01.2018 № 470/10/26-70-04 відповідач звертався до позивача з проханням повідомити підстави відсутності на робочому місці, проте, як стверджує представник відповідача, інформації позивачем надано не було.
З приводу посилань позивача на наявність двох наказів та накладеного дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, суд зазначає таке.
Так, ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» визначає підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення нез'явлення державного службовця на службу протягом зазначених строків, тобто вказана норма жодним чином не пов'язана зі здійсненням дисциплінарного проступку та, відповідного провадження.
Разом з тим, дійсно, як видно з матеріалів справи, наказом КММ ДФС від 27.07.2017 № 614-ос позивача, на підставі акту (висновку) службового розслідування від 30.06.2017 № 2504/26-70-18/134, подання дисциплінарної комісії від 18.07.2017 № 2783/26-70-00, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з займаної посади, визначивши датою притягнення до дисциплінарної відповідальності перший день виходу на роботу.
Отже, підстави припинення державної служби за вказаними наказами є різними: за наказом КММ ДФС від 27.07.2017 № 614-ос - за вчинення дисциплінарного проступку, а за оскаржуваним наказом - за відсутність на робочому місці більше 120 календарних днів, що не пов'язано з дисциплінарним проступком.
Проте, як вже встановлено судом, що не заперечується сторонами, з 27.07.2017 позивач жодного разу не вийшов на роботу, у зв'язку з чим суд погоджується з твердженням представника відповідача, що вказаний наказ від 27.07.2017 № 614-ос не був реалізований, а період часу, відносно якого наявний спір, позивач перебував у трудових відносинах з КММ ДФС.
Таким чином, необґрунтованими є висновки позивача, що його за одне порушення службової дисципліни двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Посилання ж позивача на неправомірність проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки предметом спору в межах даної адміністративної справи є наказ від 22.06.2018 № 407-к, а не дії відповідача щодо проведення службового розслідування та винесений за результатами здійснення дисциплінарного провадження наказ.
Також суд не приймає інші доводи та аргументи сторін, які не стосуються предмета доказування (спірного наказу).
Хибними є і твердження позивача, що (1) він перебував у відпустці з 25.09.2017 по 05.12.2017, (2) йому створювалися перепони у допущенні до робочого місця, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.
Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустку» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
З огляду на те, що у позивача припиняється державна служба не за угодою сторін або за власним бажанням, а за порушення трудової дисципліни, тому, як обґрунтовано зазначає представник відповідача, позивачу не могла бути надана невикористана відпустка з наступним звільненням. Крім того, згідно з вказаною заявою позивача від 21.10.2017, він був тимчасово непрацездатний.
Одночасно, суд враховує, що як стверджує представник відповідача та не заперечує позивач та його представник, Бойко І.А. не повідомляв про порушення його прав керівництву КММ ДФС (начальнику або заступнику начальника, що координує діяльність митного посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)»), не скаржився на дії посадових осіб митного органу Національному агентству України з питань державної служби, не звертався до суду з позовом про захист прав та інтересів щодо недопущення його до робочого місця.
Поряд з цим, судом також приймаються до уваги посилання представника відповідача, які не спростовані позивачем та його представником, що ніхто не може завади державному інспектору потрапити на своє робоче місце, оскільки при вході до відділу розміщено пропускну систему - «Домофон», за допомогою якої можна зв'язатися з черговим, за рахунок відеокамери ідентифікувати особу, та потрапити посадовій особі на робоче місце.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним факт відсутності позивача на службі протягом більш як 120 календарних днів підряд, що є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Отже, з огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення позовних вимог - визнання протиправним та скасування наказу КММ ДФС від 22.06.2018 № 407-к в частині припинення з 22.06.2018 перебування позивача на державній службі в митних органах України з підстав ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та, відповідно, для поновлення позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного посту «Аеропорт «Київ (Жуляни)» КММ ДФС.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем прийнято наказ у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу від 22.06.2018 в частині, зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст судового рішення виготовлено 26.12.2019.
Суддя Н.М. Клименчук