Справа № 560/2960/19
іменем України
09 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.
за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. представника позивача Крук А.С., представника відповідача Грень Н.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Хмельницькій області від 24.07.2017 №0023211307, №0023231307, №0023241307, №0023251307, №0023151307, №0023161307, від 21.07.2017 №0023221307;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС України у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023401307, №0023411307;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС України у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон №2464-VI) від 24.07.2017 №0023261307.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області складений акт від 12.06.2017 №0863/22-01-13-07/3162222698. На підставі висновків перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0023211307, №0023231307, №0023241307, №0023251307, №0023151307, №0023161307, від 21.07.2017 №0023221307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023401307, №0023411307, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI від 24.07.2017 №0023261307.
Зазначив, що його основними видами діяльності є вантажні перевезення автомобільним транспортом, надання в оренду вантажних автомобілів. Вважає висновки податкового органу щодо завищення витрат на придбання ПММ (бензину та дизельного палива) та автомобільних шин на загальну суму 174534,99 грн безпідставними, оскільки ці витрати на технічне обслуговування транспортних засобів пов'язані з господарською діяльністю. Позивач на підтвердження придбання товару (ПММ та автомобільних шин) надав податкові накладні, платіжні доручення з придбанням цих товарів у постачальників, банківські виписки про рух коштів. За таких обставин, відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.
Вказав, що фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебували з ОСОБА_1 у трудових відносинах. Податковий орган під час перевірки не встановив та не надав доказів виплати заробітної вказаним фізичним особам. У зв'язку з цим, відповідач протиправно нарахував податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати, військовий збір, єдиний внесок із заробітної плати фізичним особам. Також у позивача і відсутні підстави для подання звітності, передбаченої Законом №2464-VI.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач не надав доказів використання придбаних у 2015-2016 роках ПММ та автомобільних шин в господарській діяльності. Також вказав, що позивач використовував працю найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким зобов'язаний нараховувати дохід у вигляді заробітної плати. Позивач як податковий агент не сплатив податок з доходів фізичних найманих працівників. Вважає, що ОСОБА_1 занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військовий збір та єдиний внесок, не подав звітність, передбачену Законом №2464-VI. У зв'язку з чим, відповідач нарахував суми вказаних грошових зобов'язань. Тому спірні рішення прийняті на підставі чинного законодавства та у межах повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з підстав їх необґрунтованості. Зазначив, що акт перевірки з додатками не містить опису поданих документів. Посадові особи відповідача оглядали акти списання ПММ та автомобільних шин, які підтверджують використання товару у господарській діяльності. Однак, не врахували їх під час прийняття спірних рішень. Також вказав, що відповідач не надав доказів існування трудових відносин з фізичними особами, та виплату останнім заробітної плати.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач підтвердив доводи, викладені у відзиві на позов. Також зазначив, що акти списання не є належним доказом, оскільки ці акти не досліджувались під час перевірки платника податку. Опис наданих до перевірки документів складений та підписаний позивачем.
Ухвалою від 01.10.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 06.11.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд замінив відповідача Головне управління ДФС України у Хмельницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС України у Хмельницькій області.
Ухвалою від 02.12.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 24.12.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.01.2008.
Основними видами діяльності позивача є КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний), КВЕД 43.11 знесення, КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів, КВЕД 42.21 будівництво трубопроводів.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 12.04.2017 №659 посадові особи відповідача провели документальну планову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складений акт від 12.06.2017 №0863/22-01-13-07/3162222698, яким встановлені, зокрема, порушення:
- пункту 177.2, підпункту 174.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та підпункту 6 пункту 4 Порядку введення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, - занижена сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 28330,00 грн;
- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, абзацу З частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, - занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету на суму 50798,00 грн;
- підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, - занижені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 30489,00 грн;
- підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, - завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за грудень 2016 року в сумі 6086,00 грн;
- пункту 177.2, підпункту 174.4.4 пункту 177.4 статті 177, пункту 16.1 підрозділу 10 розділ XX "Інші перехідні: положення" Податкового кодексу України - занижена сума податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 2618,00 грн;
- пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 164.6 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України - у зв'язку із заниженням бази оподаткування занижений податок щодо доходів виплачених найманим працівникам в сумі 10501,00 грн;
- пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5, частини 7, статті 8, частини 2, статті 9 Закону №2464-VI - занижена сума єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору на суму 19632,00 грн;
- підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, пункту 16.1 підрозділу 10 розділ XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України - занижений військовий збір в сумі 949,00 грн;
- пункту 7 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, пунктів 1, 8 розділу ІІ, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, - подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів з порушенням граничних термінів подання звітності за період з січня 2015 року по грудень 2016 року;
- підпунктів "б", "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.11 статті з "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" - не подані розрахунки форми 1 ДФ за I-IV квартали 2015 року та за I-IV квартали 2016 року, не відображена сума податку, необхідна до нарахування і утримання з сум нарахованих особі доходів із зазначенням "101" та "102" ознак доходу.
24.07.2017 на підставі висновків перевірки податковий орган прийняв:
- податкове повідомленні-рішення №0023161307, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44983,50 грн, в тому числі 29989,00 грн за основним платежем та 14994,50 грн штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення №0023151307, яким занизив позивачу від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 6086,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0023231307, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами щорічного декларування, в сумі 42495,00 грн, в тому числі 28330,00 грн за основним платежем та 14165,00 грн штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення №0023251307, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання з військового збору в сумі 3272,53 грн, в тому числі 2618,02 грн за основним платежем та 654,51 грн штрафних санкцій;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску №0023411307, яким нарахував позивачу єдиний внесок в сумі 50798,00 грн та 8649,58 грн штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення №0023211307, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 20006,39 грн, в тому числі 10501,43 грн за основним платежем, 7666,86 грн штрафних санкцій та 1838,10 грн пені;
- податкове повідомлення-рішення №0023241307, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з військового збору в сумі 1363,29 грн, в тому числі 949,00 грн за основним платежем, 237,31 грн штрафних санкцій, 176,98 грн пені;
- податкове повідомлення-рішення №0023221307, яким застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 510,00 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023401307, яким нарахував позивачу єдиний внесок в сумі 19632,00 грн та 9819,21 грн штрафних санкцій;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI, №0023261307, яким застосував до позивача штрафні санкції в сумі 4080,00 грн.
Зазначені рішення позивач оскаржив до суду.
Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 24.07.2017 №0023161307, №0023151307, №0023231307, №0023251307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023411307, суд враховує таке.
Підставою для прийняття спірних рішень слугували висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на придбання ПММ (бензину та дизельного палива) та автомобільних шин у 2015-2016 роках на загальну суму 174534,99 грн, які непідтверджені документально і не використані в господарській діяльності.
Правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування з 01.01.2011 врегульовані розділом IV Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - до 31.12.2016).
Згідно з пунктом 1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За змістом пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми сплати за торговий патент на підставі документального факту їх сплати.
Враховуючи положення Податкового кодексу України, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат суми витрат, якщо вони документально підтверджені первинними документами, пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, фактично сплачені, товари (послуги) фактично отримані фізичною особою-підприємцем.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон №996-XIV).
Відповідно до положень статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).
При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
З урахуванням наведеного, визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Суд встановив, що ОСОБА_1 до складу витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 включив вартість придбаних ПММ (бензину та дизельного палива) у 2015 році на суму 102876,85 грн, автошин на суму 24800,00 грн та придбаних у 2016 році ПММ (бензину та дизельного палива) на суму 71658,14 грн.
На підтвердження правомірності формування витрат, пов'язаних із господарською діяльністю за 2015-2016 роки, позивач надав до перевірки податкові накладні, платіжні доручення на безготівковий розрахунок з придбання товару у постачальників, банківські виписки про рух коштів. Також позивач надав суду акти списання бензину, дизельного палива та автомобільних шин за 2015-2016 роки.
Податковий орган не довів, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону №996-ХІV. Під час проведення перевірки посадові особи Головного управління ДФС у Хмельницькій області не встановили порушень в оформленні первинних документів позивача. Тому суд вважає, що такі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону №996-ХІV і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених позивачем господарських операцій.
Водночас, суд враховує, що основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41). У власності ОСОБА_1 знаходяться вантажні автомобілі КРАЗ 256, МАЗ 54331, причеп SAMRO SR 334, трактор гусеничний Т-4а.
Суд вважає, що позивач мав право включити до складу валових витрат вартість придбаних ПММ та автомобільних шин, які були використані для обслуговування транспортних засобів, що знаходились у його власності за умови документального підтвердження, що ці витрати пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Понесені ОСОБА_1 витрати у перевіряємому періоді підтверджуються необхідними первинними документами та безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності.
Відтак, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2015 - 2016 роки на суму 174534,99 грн є необґрунтованими.
03.08.2014 набрав чинності закон України від 31.07.2014 №1621-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", яким на період до 01.01.2015 запроваджений військовий збір.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, до Податкового кодексу України внесені зміни в частині оподаткування військовим збором.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками військового збору є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу Кодексу).
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидентів - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; для 6нерезидентів - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).
Разом з тим, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною 11 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Оскільки в ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивач правомірно включив до складу витрат суму витрат в розмірі 174534,99 грн, тому висновки податкового органу про необхідність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору та донарахування сум єдиного соціального внеску, застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке донарахування, також є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0023161307, №0023151307, №0023231307, №0023251307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023411307.
Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 24.07.2017 №0023211307, №0023241307, №0023221307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023401307, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI від 24.07.2017 №0023261307, суд враховує таке.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Підставою для прийняття вказаних спірних рішень слугували висновки податкового органу про те, що позивач період з 01.01.2015 по 10.06.2016 використовував працю найманих працівників, яким зобов'язаний нараховувати дохід у вигляді заробітної плати. У зв'язку з чим, останній як податковий агент зобов'язаний перераховувати до бюджету податок з доходів найманих працівників, військовий збір, єдиний внесок та подавати звітність, передбачену Законом №2464-VI.
Разом з тим, відповідач в акті перевірки не встановив факт виплати грошових коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Первинних документів на підтвердження виплати найманим працівникам доходу чи заробітної плати відповідач суду також не надав.
Висновки відповідача ґрунтуються виключно на факті укладення цивільно-правових договорів, як доказів виплати найманим працівника заробітної плати. При цьому, посадові особи відповідача не дослідили первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та є підставами їх бухгалтерського обліку.
Цивільно-правові договори не є первинними документами в розумінні Закону №996-ХІV та не можуть слугувати доказом виплати найманим працівникам заробітної плати. Договір свідчить про виконання дій у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тому господарська операція не пов'язана з фактом підписання договору.
Суд враховує, що вказані фізичні особи не перебували у трудових відносинах з позивачем, про що визнають посадові особи відповідача.
За таких обставин, у позивача також відсутній обов'язок подавати до податкового органу розрахунок сум доходу, нарахованого на користь цих фізичних осіб,
Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 20006,39 грн, з військового збору в сумі 1363,29 грн, нарахував позивачу єдиний внесок в розмірі 19632,00 грн та штрафні санкції в розмірі 9819,21 грн, застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 4080,00 грн та 510,00 грн. Тому необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0023211307, №0023241307, №0023221307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023401307, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI від 24.07.2017 №0023261307.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Хмельницькій області від 24.07.2017 №0023211307, №0023231307, №0023241307, №0023251307, №0023151307, №0023161307, від 21.07.2017 №0023221307.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС України у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 24.07.2017 №0023401307, №0023411307.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС України у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 24.07.2017 №0023261307.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2075,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 січня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС України у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя О.Л. Польовий