20 січня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/2858/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Державного підприємства "Каховське лісове господарство" про стягнення частини прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету,
встановив:
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Каховське лісове господарство" (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача частини прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в розмірі 278198,62 грн.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 28.12.2019р. вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху направлена на адресу позивача та отримана останнім 08.01.2020р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №7300306123911.
17 січня 2020 року на виконання вказаної ухвали суду позивачем надано до суду платіжне доручення №3450 від 24.12.2019р. про сплату судового збору у сумі 4172,97 грн. та клопотання, відповідно до якого просить відкрити провадження у справі та стягнути з відповідача частину чистого прибутку, заявленого у позовній заяві.
Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.
Зі змісту хвали від 28.12.2019р. убачається, що підставою залишення позову без руху стала її невідповідність до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Також у вказаній ухвалі чітко зазначені недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, а саме: "З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду платіжного документу про сплату судового збору у сумі 4172,98 грн. та обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом із доданими доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку."
Позивач, звертаючись до суду з клопотанням вказує, що розрахунок чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу, а частина чистого прибутку є одним з податків, що сплачується порядку ст.102 ПК України. Тобто строк стягнення встановлено у 1095 днів. З урахуванням викладеного позивачем не ставиться питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Вказані доводи позивача є помилковими з огляду на таке.
Предметом спору є стягнення заборгованості зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.
Частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України.
Однак, порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
Зважаючи на зазначене вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, однак є обов'язковим до сплати цими підприємствами платежем.
Положеннями п. 40.1 статті 40 ПК України передбачено, що Розділ ІІ ПК України «Адміністрування податків, зборів, платежів» визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи (до яких, згідно статті 41 ПК України віднесено й органи доходів і зборів).
Відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» на контролюючі органи покладено обов'язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.
Водночас, згідно пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, в силу вимог наведених вище положень законодавства та враховуючи обставину законодавчо передбаченого у податкових органів повноваження здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, податковий орган наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Такі завдання неможливо забезпечити без права звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку, у разі, якщо контролюючим органом буде встановлено не правильна або не своєчасна його сплата.
Разом з тим, оскільки встановлений обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є грошовим зобов'язанням, то з моменту виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати частини чистого прибутку до Державного бюджету України та невиконання підприємством цього обов'язку у встановлені строки у контролюючого органу виникло право на звернення до суду з позовом щодо стягнення таких сум. Зокрема, положеннями процесуального закону - частина 2 статті 122 КАС України - встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з поданих позивачем доказів, відповідачем 28.03.2019р. подано до контролюючого органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за звітний 2017 рік в сумі 278300,00 грн..
Контролюючим органом з урахуванням наявної переплати зменшено суму частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету до 278198,62 грн.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Таким чином, починаючи з 08.04.2019р. позивач мав бути обізнаним про те, що відповідач не перерахував визначену у розрахунку суму частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, а відтак з цієї дати для позивача розпочався перебіг тримісячного строку на звернення до суду.
Однак позов ним подано лише 27.12.2019р.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, частинами 1, 2 статті 123 КАС України установлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Позивач не подав заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03 §35) зазначено «… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…».
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.».
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Саме на підставі викладеного судом залишено позов без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема, для надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, до якої слід додати докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Натомість позивачем надано клопотання із прохання про відкриття провадження у справі та стягнення частини чистого прибутку. При цьому позивачем не ставиться питання про поновлення строку звернення до суду.
Отже, з наведеного убачається, що позивачем не дотримано способу усунення недоліків, встановленого судом в ухвалі від 28.12.2019р., що позбавляє суд можливості прийняття вказаного клопотання в якості усунення недоліків позовної заяви.
Фактично ухвала від 28.12.2019р., якою позовну заяву ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі залишено без руху, зазначено спосіб та строк усунення недоліків, не виконана.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, вказаний позов підлягає поверненню позивачу, що не позбавляє останнього права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Отже, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 4172,97 грн. підлягає поверненню.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Державного підприємства "Каховське лісове господарство" про стягнення частини прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Повернути позивачу сплачений судовий збір у сумі 4172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) грн. 97 (дев'яносто сім) коп., згідно платіжного доручення №3450 від 24.12.2019р.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя А.С. Пекний