17 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2655/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів у вигляді компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та стягнення моральної шкоди,
встановив:
27.12.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України в Херсонській області), у якому просив:
- визнати бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. протиправною;
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. у сумі 10 601,27 грн.;
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області компенсувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема, стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 10026,03 грн., який визначений з урахуванням сплати податків і зборів. 30.08.2018 р. відповідач, на виконання судового рішення, нарахував та сплатив грошове забезпечення старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності в сфері економіки УМВС України в Херсонській області за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. в розмірі 10026,03 грн. Позивач звертає увагу, що станом на 29.08.2018 р. відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового утримання за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. в розмірі 10026,03 грн. В зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати грошового утримання, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та приписів Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (затверджений постановою КМУ №159 від 21.02.2001 р., далі - Порядок №159). Відповідач в добровільному порядку не сплатив компенсацію втрати частини прибутку, тому 29.11.2018 р. ОСОБА_1 подав скаргу в якій просив сплатити йому компенсацію в сумі 10601,27 грн. Листом УМВС України в Херсонській області №10/С-126 від 18.12.2018 р. позивачу повідомлено, що відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, але, на думку відповідача, ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області затримки з перерахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.08.2018 р. допущено не було. Цим листом позивачу фактично відмовлено в задоволенні його скарги та відмовлено у виплаті компенсації за відповідний період в сумі 10601,27 грн. В адміністративному позові наведено розрахунок суми компенсації за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р., складений позивачем самостійно на підставі п. 4 Порядку №159 з використанням даних Держкомстату за відповідні періоди. Відповідно до розрахунку сума компенсації становить 10601,27 грн. Окремо позивач зазначає, що неправомірна бездіяльність відповідача, яка виразилась у відсутності дієвих заходів по сплаті сум компенсації, призвела до заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
23.01.2019 року УМВС України в Херсонській області до суду надано письмовий відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає з таких підстав. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. в справі №821/2082/17, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 2216,99 грн. виконане відповідачам 23.04.2018 р., шляхом перерахування позивачу коштів в розмірі 1850,62 грн., що є сумою середнього заробітку за витратою обов'язкових платежів. Стосовно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17, то вона прийнята в порядку письмового провадження та надійшла на адресу УМВС України в Херсонській області 18.07.2018 р. Присуджена постановою сума заробітку в розмірі 10026,03 грн. перерахована позивачу 28.08.2018 р. Постановою КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 УМВС України в Херсонській області ліквідовано, як юридичну особу публічного права, а фінансування ліквідованого органу здійснюється виключно на виконання рішення судів за обґрунтованим зверненням голови ліквідаційної комісії до відповідного органу. Після надходження на рахунок ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області кошторисних призначень по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» для виконання судового рішення у справі №821/2082/17, кошти у сумі 8175,41 грн. були 28.08.2018 р. перераховані на рахунок ОСОБА_1 . Отримання УМВС України в Херсонській області 18.07.2018 р. постанови Одеського апеляційного суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17 та фактичну сплату грошового забезпечення 28.08.2018 р., ОСОБА_1 розцінює, як порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та, що він має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати відповідних сум, присуджених за наведеним вище судовим рішенням. Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідач стверджує, що заборгованість у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу перед ОСОБА_1 виникла після прийняття рішення у справі № 821/2082/17. Доводи позивача про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за весь заявлений період вимушеного прогулу, а не лише за час затримки виконання судових рішень, є безпідставними, оскільки такі виплати були визначені саме судовими рішеннями, а не нараховані та не виплачені УМВС України в Херсонській області самостійно. Відповідно до Порядку №159 компенсація розраховується як (добуток присудженої суми на величину приросту споживчих цін за період затримки, яка визначається шляхом (множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків) : 100). ОСОБА_1 у своїх розрахунках після множення місячних індексів між собою з отриманої суми не віднімає 100 відсотків, що призводить до безпідставного завищення суми компенсації, в разі наявної підстави для її виплати.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 року провадження у справі відкрито.
Ухвалою суду від 01.03.2019 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року, позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 22.10.2019 року ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року скасовано, справу направлено до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду у складі головуючої судді Дубровної В.А. від 26.11.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.12.2019 року позивачем подано до суду заяву про відвід судді Дубровної В.А., яка ухвалою суду у складі головуючої судді Дубровної В.А. від 03.12.2019 року визнана необґрунтованою, що стало підставою для зупинення провадження у справі до розгляду заяви про відвід судді Дубровної В.А. іншим суддею.
Ухвалою суду у складі головуючого судді Василяки Д.К. від 04.12.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дубровної В.А. відмовлено.
Ухвалою суду від 05.12.2019 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.12.2019 року заяву про самовідвід судді Дубровної В.А. задоволено. Вирішено відвести суддю Дубровну В.А. від розгляду справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 року, головуючим по справі визначено суддю Гомельчука С.В.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.12.2019 року.
Ухвалою суду від 18.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 16.01.2020 року у судовому засіданні оголошено перерву. Призначено чергове судове засідання на 17.01.2020 року.
У судове засіданні сторони не з'явились, натомість надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Відтак, враховуючи наведені обставини та приписи ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглядатиме справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
28.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до УМВС України в Херсонській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 28.08.2016 року № 30 о/с, виданий УМВС України в Херсонській області, в частині звільнення позивача з посади виконуючого обов'язки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);
- поновити позивача на рівнозначній посаді в Міністерстві внутрішніх справ;
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.08.2016 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №821/2082/17 від 22 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Серед іншого, Визнано протиправним та скасовано наказ від 28.08.2016 року № 30 о/с виданий УМВС України в Херсонській області в частині звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області. Стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 25 337,02 грн. Допущено негайне виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 2216,99 грн. та в частині його поновлення на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області.
На виконання судового рішення від 22.03.2018 р. в частині сплати середнього заробітку за один місяць, відповідач 26.04.2018 р. перерахував на рахунок позивача 1850,62 грн. (за вирахуванням обов'язкових платежів) за платіжним дорученням №112 (платіжне доручення від 23.04.2018 р., але сплата відбулась 26.04.2018 р.).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду в справі №821/2082/17 від 05 липня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області. Скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та прийнято нове рішення, яким, серед іншого, стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 10026,03 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів.
18.07.2018 р. постанова Одеського апеляційного адміністративного суду в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 р. надійшла на адресу УМВС України в Херсонській області та зареєстрована за номером вхідної кореспонденції №2359/114-18.
На виконання постанови суду від 05.07.2018 р. в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р., відповідач 30.08.2018 р. перерахував на рахунок позивача 8175,41 грн. (за вирахуванням обов'язкових платежів) за платіжним дорученням №158 (платіжне доручення від 28.08.2018 р., але сплата відбулась 30.08.2018 р.).
Позивач звертає увагу, що постанова апеляційного суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17 отримана відповідачем 18.07.2018 р., але виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. відбулась 30.08.2018 р., тобто, із затримкою більше ніж на один календарний місяць.
Така затримка, на думку позивача, є підставою для отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплат.
29.11.2018 р. позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області зі скаргою, в якій вказав про наявність у відповідача станом на 29.08.2018 р. заборгованості перед ОСОБА_1 зі сплати грошового утримання в сумі 10026,03 грн. Також позивач просив сплатити на його користь компенсацію в розмірі 10601,27 грн., при цьому, розрахунок розміру компенсації до скарги не додавався.
У відповідь, голова ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області листом №10/с-126 від 18.12.2018 р. повідомив, що постановою КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 УМВС України в Херсонській області ліквідовано, як юридичну особу публічного права, а фінансування ліквідованого органу здійснюється виключно на виконання рішення судів за обґрунтованим зверненням голови ліквідаційної комісії до відповідного органу. Після надходження кошторисних призначень по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» кошти в сумі 8175,41 грн. на виконання постанови суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17 були 28.08.2018 р. перераховані на рахунок позивача. Відповідач не вбачає затримки з перерахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.08.2018 р.
Бездіяльність відповідача, пов'язана з несплатою компенсації, спричинила позивачу моральну шкоду, яку останній оцінив в 20000 грн.
Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - УМВС України в Херсонській області) добровільно чи на виконання судового рішення.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п.4 Порядку №159).
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16 та постанові Верховного Суду від 22 червня 2018 року №810/1092/17.
Позивач вказує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. йому було виплачено 30.08.2018 р. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 обраховує суми компенсації за період з 13 квітня 2017 року по 22 березня 2018 року до липня місяця 2018 року (без урахування серпня місяця 2018 року, в якому відбулася сплата).
УМВС України в Херсонській області, заперечує проти цього розрахунку та проти суми компенсації та зазначає, що заборгованість у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. виникла у відповідача перед ОСОБА_1 після прийняття рішення у справі № 821/2082/17 і не існувала до винесення такого рішення.
Відповідач стверджує, що вказані виплати були визначені саме судовими рішеннями (липень 2018 року), а не нараховані та не виплачені УМВС України в Херсонській області. Далі відповідач посилається на відомості Держкомстату, за якими індекс споживчих цін за липень 2018 року складав 99,3 відсотки, що є меншим за 100 відсотків, з чого робить висновок про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням термінів її сплати, оскільки втрати грошових доходів за липень 2018 року не відбулося.
Відповідно до письмових заперечень УМВС України в Херсонській області вважає розрахунок суми компенсації, викладений позивачем в адміністративному позові завищеним, оскільки по-перше в ньому для розрахунку компенсації береться середньоденний заробіток за 343 дні, а не за 344 дні; по-друге, в супереч приписам Порядку №159, після множення місячних індексів споживчих цін між собою з отриманої суми не віднімається 100 відсотків, що призводить до завищення суми компенсації.
При наданні правової оцінки доводам сторін, суд враховує наступне.
Наведене в Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та в Порядку №159 нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Щодо моменту виникнення у сторін прав та обов'язків на сплату компенсації, суд виходить з наступного.
Перш за все суд звертає увагу, що сама собою сплата компенсації не залежить від порядку нарахування доходу - самостійного або за рішенням суду, як це сприймає відповідач. Головним моментом в даному випадку є існування обов'язкової складової обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований самостійно, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Визначаючись зі складовою для обчислення компенсації, суд бере до уваги, що судовим рішенням в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 10026,03 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів.
Натомість приписи ст.3 Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачають, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів).
Після утримання податків і обов'язкових платежів, середній заробіток позивача склав 8175,41 грн. Саме цю суму сплачено позивачу 30 серпня 2018 року.
Тобто, сума доходу ОСОБА_1 , як складової для обчислення компенсації, становить 8175,41 грн.
Моментом виникнення у сторін права отримання компенсації (для позивача) та обов'язку по сплаті компенсації (для відповідача) є кожний календарний місяць (для квітня 2017 року (18 днів) та для березня 2018 року (22 дні) їх частини ) в періоді з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. на який припадає затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців.
При дослідженні питання про дотримання строків виплати нарахованого доходу, суд враховує, що платіжним дорученням №158 від 28 серпня 2018 року перераховано на рахунок позивача грошове забезпечення згідно судового рішення, справа №821/2082/17 від 05.07.2018 р. в сумі 8175,41 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області 30.08.2018 р. проведено оплату платіжного доручення №158 від 28.08.2018 р.
Враховуючи дату оплати платіжного доручення №158 (30 серпня 2018 року) та дату видачі самого платіжного доручення (28 серпня 2018 року), порушення строків виплати нарахованого доходу є встановленим фактом.
Доводи відповідача про відсутність у нього правового обов'язку зі сплати ОСОБА_1 компенсації до моменту вирішення справи №821/2082/17 по суті, суд відкидає, як такі, що суперечать нормам Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159.
Втім, суд вважає за доцільне звернути увагу відповідача на ту обставину, що судовим рішенням в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 р. скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 №30 о/с від 28.08.2016 року, а останнього поновлено на посаді. Скасування наказу про звільнення має своїм наслідком повернення сторін до початкового стану в трудових правовідносинах, іншими словами, позивач не вважається таким, що був звільнений скасованим наказом, а його трудовий стаж вважається таким, що не переривався.
Оскільки позивач, вважається таким, що перебував на посаді з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р., то відповідач мав обов'язок по сплаті йому компенсації за втрату частини доходів при порушенні строків виплати грошового забезпечення в період 13 квітня 2017 року-22 березня 2018 року. Відповідач, при неправомірному звільненні позивача наказом №30 о/с від 28.08.2016 р., створив для себе передумови, які в даній справі покладають на нього обов'язок, незалежно від виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплатити й компенсацію за втрату частини доходів позивача.
Щодо розміру суми компенсації, суд зазначає наступне.
Позивач при розрахунку суми компенсації виходив з того, що між 13 квітня 2017 року та 22 березня 2018 року минуло 343 дні, але з таким твердженням суд не погоджується, оскільки в судовому рішенні в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 року зазначено «…середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно». Отже, при обчисленні середнього заробітку, суд включив і сам день 22 березня 2018 року, що дає в сукупності 344 дні, як слушно зазначив відповідач у відзиві.
При врахуванні цієї помилки, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 23,77 грн. замість 29,23 грн., це і є середньоденний показник середнього заробітку після утримання податків та обов'язкових платежів, який є доходом для обчислення суми компенсації.
Стосовно самого методу, яким позивач обраховує суму компенсації, то вбачається, що спочатку обраховується середній заробіток за місяць, шляхом множення середньоденного заробітку на кількість календарних днів в місяці (для квітня 2017 р. 16 днів (замість 18 днів), для травня 2018 р. 22 дні). Далі знаходиться значення добутку всіх індексів інфляції, починаючи з наступного за розрахунковим місяця до липня 2018 року, як останнього перед місяцем сплати. Врешті, позивач отримує здобуток від середнього заробітку за місяць та від здобутку всіх індексів інфляції за відповідний період, а потім, отриманий здобуток ділиться на 100 відсотків.
Натомість приклад обчислення, на який посилається абз.3 п.4 Порядку №159 дає зовсім інший метод обчислення суми компенсації.
За Порядком №159, окремою дією є віднімання від здобутку всіх індексів інфляції 100 відсотків. Такою ж окремою дією є отримання здобутку від суми доходу за місяць та результату віднімання від здобутку всіх індексів інфляції 100 відсотків, поділений на 100 відсотків.
Ілюструючи викладене, суд вважає за доцільне навести розрахунок суми компенсації, наведений позивачем в адміністративному позові, наприклад, стосовно квітня 2017 року.
Нараховано за 16 днів (замість 18 днів) квітня 2017 року 467,68 грн. - (29,23 грн. х 16 днів = 467,68 грн.;… здобуток індексів інфляції =112,31 відсоток; сума компенсації становить 525,25 грн. ((112,31х467,68)/100=525,25 грн.)
За приписами Порядку №159 вірний розрахунок повинен мати такий вигляд:
Нараховано за 18 днів квітня 2017 року (саме стільки днів від 13 квітня до 30 квітня, рахуючи 13 квітня) 427,86 грн. (23,77 грн. х 18 днів =427,86 грн.); здобуток індексів інфляції 112,31 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 12,32 (округлене від 12,317) (112,32-100 відсотків =12,32); загальна сума компенсації обрахована для квітня 2017 року 52,71 грн. (427,86 грн. х 12,32 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=52,71 грн.).
На прикладі квітня місяця 2017 року суд встановив розбіжність між сумою обрахованою позивачем та сумою обрахованою за приписами Порядку №159 на рівні 472,54 грн. в сторону зменшення.
Іншими словами, розрахунок позивача стосовно суми компенсацій за період з 13 квітня 2017 року по 22 травня 2018 року не можливо сприймати в якості підґрунтя для визначення суми компенсації.
Керуючись приписами Порядку №159, офіційними даними Міністерства фінансів України щодо індексів споживчих цін за 2017-2018 роки та встановленими під час судового розгляду показниками середньоденного заробітку позивача, суд самостійно обраховує розмір компенсації за період 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р.
Нараховано доходу за 18 днів квітня 2017 року (саме стільки днів від 13 квітня до 30 квітня, рахуючи 13 квітня) 427,86 грн. (23,77 грн. х 18 днів =427,86 грн.); здобуток індексів інфляції 112,31 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 12,32 (округлене від 12,317) (112,32-100 відсотків =12,32).
Загальна сума компенсації обрахована для квітня 2017 року 52,71 грн. (427,86 грн. х 12,32 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=52,71 грн.).
Нараховано доходу за 31 день травня 2017 року 736,87 грн. (23,77 грн. х 31 день =736,87 грн.); здобуток індексів інфляції 110,88 відсотків; величина приросту індексу споживчих цін 10,88 (110,88-100 відсотків =10,88).
Загальна сума компенсації обрахована для травня 2017 року 80,17 грн. (736,87 грн. х 10,88 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=80,17 грн.).
Нараховано доходу за 30 днів червня 2017 року 713,10 грн. (23,77 грн. х 30 днів =713,10 грн.); здобуток індексів інфляції 109,13 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 9,13 (109,13-100 відсотків =9,13).
Загальна сума компенсації обрахована для червня 2017 року 65,11 грн. (713,10 грн. х 9,13 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=65,11 грн.).
Нараховано доходу за 31 день липня 2017 року 736,87 грн. (23,77 грн. х 31 день =736,87 грн.); здобуток індексів інфляції 108,91 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 8,91 (108,91-100 відсотків =8,91).
Загальна сума компенсації обрахована для липня 2017 року 65,66 грн. (736,87 грн. х 8,91 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=65,66 грн.).
Нараховано доходу за 31 день серпня 2017 року 736,87 грн. (23,77 грн. х 31 день =736,87 грн.); здобуток індексів інфляції 109,02 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 9,02 (109,02-100 відсотків =9,02).
Загальна сума компенсації обрахована для серпня 2017 року 66,47 грн. (736,87 грн. х 9,02 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=66,47 грн.).
Нараховано доходу за 30 днів вересня 2017 року 713,10 грн. (23,77 грн. х 30 днів =713,10 грн.); здобуток індексів інфляції 106,88 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 6,88 (106,88-100 відсотків =6,88).
Загальна сума компенсації обрахована для вересня 2017 року 49,06 грн. (713,10 грн. х 6,88 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=49,06 грн.).
Нараховано доходу за 31 день жовтня 2017 року 736,87 грн. (23,77 грн. х 31 день =736,87 грн.); здобуток індексів інфляції 105,62 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 5,62 (105,62-100 відсотків =5,62).
Загальна сума компенсації обрахована для жовтня 2017 року 41,41 грн. (736,87 грн. х 5,62 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=41,41 грн.).
Нараховано доходу за 30 днів листопада 2017 року 713,10 грн. (23,77 грн. х 30 днів =713,10 грн.); здобуток індексів інфляції 104,67 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 4,67 (104,67-100 відсотків =4,67).
Загальна сума компенсації обрахована для листопада 2017 року 33,30 грн. (713,10 грн. х 4,67 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=33,30 грн.).
Нараховано доходу за 31 день грудня 2017 року 736,87 грн. (23,77 грн. х 31 день =736,87 грн.); здобуток індексів інфляції 103,64 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 3,64 (103,64-100 відсотків =3,64).
Загальна сума компенсації обрахована для грудня 2017 року 26,82 грн. (736,87 грн. х 3,64 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=26,82 грн.).
Нараховано доходу за 31 день січня 2018 року 736,87 грн. (23,77 грн. х 31 день =736,87 грн.); здобуток індексів інфляції 102,11 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 2,11 (102,11-100 відсотків =2,11).
Загальна сума компенсації обрахована для січня 2018 року 15,55 грн. (736,87 грн. х 2,11 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=15,55 грн.).
Нараховано доходу за 28 днів лютого 2018 року 665,56 грн. (23,77 грн. х 28 днів =665,56 грн.); здобуток індексів інфляції 101,2 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 1,2 (101,2-100 відсотків =1,2).
Загальна сума компенсації обрахована для лютого 2018 року 7,99 грн. (665,56 грн. х 1,2 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=7,99 грн.).
Нараховано доходу за 22 дні березня 2018 року 522,94 грн. (23,77 грн. х 22 дні =522,94 грн.); здобуток індексів інфляції 100,09 відсотку; величина приросту індексу споживчих цін 0,09 (100,09-100 відсотків =0,09).
Загальна сума компенсації обрахована для березня 2018 року 0,47 грн. (522,94 грн. х 0,09 величина приросту споживчих цін/ 100 відсотків=0,47 грн.).
Підсумовуючи викладене, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів в розмірі 8175,41 грн. у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. в сумі 504,72 грн. В свою чергу, на відповідача покладається обов'язок нарахувати та сплатити цю суму.
Оскільки відповідач не виконав обов'язок з виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то, для відновлення порушеного права, він повинен сплатити позивачу належну суму.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
З приводу позовної вимоги про компенсацію позивачу моральної шкоди у розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.
В силу статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з пунктами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Однак, позивач не навів таких даних в позовній заяві, зазначивши загальні фрази з яких не можливо встановити вищевикладені обставини, а розмір суми компенсації, яка належить до сплати є не співрозмірним із розміром моральної шкоди, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач є особою, яка відповідно до ухвали суду від 02.01.2019 року, звільнена від сплати судового збору. Матеріали справи не містять доказів понесення особами судових витрат, у зв'язку з чим підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 229, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322, 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року у сумі 504 (п'ятсот чотири) грн. 72 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 106030000