Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 січня 2020 р. № 520/12009/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти,
Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти адміністративний арешт коштів на відкритих рахунках в банках платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), а саме: МФО 351533, ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", номер рахунку НОМЕР_2 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_3 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_4 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_5 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_6 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_7 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_8 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення перевірки, в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення № 4421/ФОП/20-40-05-10-21 від 08.11.2019 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, податковий орган просить накласти арешт на кошти відповідача, які перебувають на його рахунках.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач правом на подання відзиву по позов до суду не скористався.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Харківській області від 23.10.2019 № 1545, на підставі пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
04 листопада 2019 року та 05 листопада 2019 року на підставі наказу № 1545 від 23.10.2019, направлень від 29.10.2019 № 1941 та № 1942 на проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 05.11.2019 № 1101/20-40-05-10-04/НОМЕР_1 ФОП Горбатов В.В. не допустив посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області для проведення фактичної перевірки та від проведення перевірки, у зв'язку із незгодою із наказом на проведення фактичної перевірки.
Крім того, від отримання наказу № 1545 від 23.10.2019, направлень від 29.10.2019 № 1941 та № 1942 та акту від 05.11.2019 № 1101/20-40-05-10-04/НОМЕР_1 відповідач також відмовився, що підтверджується актом від 05.11.2019 № 1101/20-40-05-10-04/НОМЕР_1.
У зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області складено та підписано рішення від 08.11.2019 № 4421/ФОП/20-40-05-10-21 про застосування умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за податковою адресою та за місцем здійснення діяльності.
У зв'язку з цим, Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до суду з позовом, в якому просило суд накласти адміністративний арешт на кошти ФОП ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.
Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов під час вирішення справ: № 820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, № 813/3943/17, постанова від 29 травня 2019 року, № 813/1910/17, постанова від 14 травня 2019 року.
Крім того, в даному випадку відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, як на виключне право контролюючого органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Суд зазначає, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України врегульовано інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому у виключному випадку - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Також суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду у справах № 820/5122/18 та №820/1929/17, судом при вирішенні подібних справ необхідно встановити наступні обставини: наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача; дотримання позивачем процедури призначення та проведення перевірки; наявність чи відсутність у відповідача підстав відмови посадовими особам контролюючого органу у допуску до перевірки.
Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Положеннями ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1). Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1).
Приписами ст. 80 Податкового кодексу України, визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав (п.80.2): у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п.п. 80.2.7).
Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред'явлення таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Так в наказі вказано: дату видачі - 23.10.2019; найменування контролюючого органу - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області; найменування та реквізити суб'єкта - ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_9 ); місце розташування господарського об'єкту - АДРЕСА_3 ; мета - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); підстави для проведення перевірки - п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України; дата початку фактичної перевірки - 30.10.2019; тривалість перевірки - в наказі є посилання на п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, в якому встановлено, що тривалість перевірок, визначених ст. 80 Податкового кодексу України, не повинна перевищувати 10 діб; період діяльності, який буде перевірятися - з 08.05.2017 по дату завершення перевірки; вид перевірки - фактична.
Крім того, суд зазначає, що підставою для видання наказу слугував лист Державної податкової служби України від 10.10.2019 № 2749/99-00-05-04-01-17 щодо проведення фактичних перевірок за дотриманням вимог чинного законодавства суб'єктами господарювання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ відповідає вимогам Податкового Кодексу України, а тому, в контролюючого органу наявні були всі підстави для проведення фактичної перевірки позивача.
Доказів оскарження чи скасування вказаного наказу на день розгляду справи відповідачем не надано.
Крім того, з програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" також встановлено, що на момент розгляду справи Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 наказ про проведення фактичної перевірки № 1545 від 23.10.2019 не оскаржується у судовому порядку.
Суд зазначає, що у відповідача відсутні підстави для відмови посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.
Таким чином, керуючись положеннями ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про накладення арешту коштів на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у зв'язку із чим, позовні вимоги Головного управління ДФС у Харківській області - підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код 43143704) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про накладення арешту на кошти - задовольнити.
Накласти адміністративний арешт коштів на відкритих рахунках в банках платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ), а саме: МФО НОМЕР_10 , ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", номер рахунку НОМЕР_2 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_3 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_4 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_5 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_6 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_7 ; МФО 322313, АТ "Укрексімбанк", номер рахунку НОМЕР_8 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Чудних