27 грудня 2019 року м. Рівне №460/2294/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, третьої особи позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 ,
доЕксперта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Барана Ігоря Володимировича
про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, -
18.09.2019 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Барана Ігоря Володимировича про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Барана Ігоря Володимировича про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2393/82-19 від 11.03.2019.
Ухвалою суду від 20.09.2019 позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була залишена без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув.
Ухвалою суду від 08.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2019.
Ухвалою суду від 05.11.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 . У зв'язку з цим, підготовче засідання відкладено до 28.11.2019.
28.11.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2019.
Ухвалою суду від 17.12.2019 підготовче засідання закрито і призначено розгляд справи по суті на 27.12.2019.
Учасники справи в судове засідання 27.12.2019 не прибули, причини неприбуття суду не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Таким чином, відповідно до частини третьої статті 205 КАС України суд розглянув справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 27.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За змістом позовної заяви позовні вимоги ґрунтуються на тому, що розробляючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на замовлення ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 діяв у межах норм земельного законодавства, а оскаржуваний висновок є безпідставним і протиправним. Так, вказано, що у відповідності до приписів ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. При цьому наголошено, що у відповідності до вимог ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та розумний строк для усунення таких недоліків. Проте, у спірному висновку не вказано жодного недоліку проекту землеустрою та не надано розумного строку для усунення таких недоліків. Також чинним законодавством не передбачено обов'язкової державної експертизи для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Зазначено, що оскаржуваним рішенням порушено його інтерес, як розробника проекту землеустрою, на отримання позитивного висновку про погодження розробленого ним проекту та отримання винагороди за виконану роботу. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно відзиву на позовну заяву, позовна заява є безпідставною і необґрунтованою, оскільки оскаржуваний висновок відповідає вимогам чинного земельного законодавства..
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмових пояснень не надавала.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Рішенням Рівненського міського суду від 20.12.2017, що набрало законної сили 04.06.2018, по справі №569/16945/17 за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Рівненської міської ради від 10.08.2017 №3195 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянинові ОСОБА_2 вільної від забудови земельної ділянки в районі вул.Костромська (біля автозаправної станції компанії " БРСМ- Нафта " ) як протиправне. Зобов'язано Рівненську міську раду вчинити дії з надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, у відповідності до наданого ОСОБА_2 клопотання на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.10.2016, у передбачений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України місячний строк (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71314890).
Крім того, судом встановлено, що за результатами апеляційного перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №817/591/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №817/591/18 скасовано, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради, що виявилася у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_2 від 02.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано відповідача - Рівненську міську раду, прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром до 2 га у відповідності до наданого ОСОБА_2 клопотання від 02.11.2017, у встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України місячний строк.
08.10.2018 між громадянином ОСОБА_2 (далі - замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець) укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №05-2018-10-Г (а.с.57-59; далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору виконавець зобов'язується розробити: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 , а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.
У відповідності до п.3.1-3.3. Договору приймання виконаних робіт оформляється актом здачі-приймання робіт. Замовник зобов'язується розглянути проект землеустрою, прийняти, підписати акт або представити обґрунтовані зауваження. У випадку непредставлення їх, роботи вважаються прийнятими без зауважень. У випадках необґрунтованого не підписання акта або його неповернення виконавець складає односторонній акт, який є підтвердженням виконання робіт та підставою розрахунків по договору.
04.03.2019 позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на погодження, розроблений ним проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 (а.с.10-46; далі - Проект землеустрою).
За результатами розгляду Проекту землеустрою, який здійснювався працівником територіального органу Держгеокадастру, обраним за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру, а саме експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Баран Ігорем Володимировичем, 11.03.2019 розробнику надано відмову у погодженні зазначеного проекту.
Вказана відмова оформлена висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.03.2019 №2393/82-19 (а.с.47-48; далі - Висновок).
У п.7 Висновку відповідачем зазначено про обов'язковість державної експертизи землевпорядної документації.
Згідно з п.8 Висновку, який передбачає аналіз проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва громадянину ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 не відповідає чинному земельному законодавству.
У п.9 Висновку визначено зауваження та пропозиції до проекту землеустрою:
- документацію із землеустрою у паперовій формі привести до ст.25 Закону України "Про землеустрій";
- допрацювати матеріали геодезичних вишукувань при виконанні топографо-геодезичних робіт, відповідно д Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98);
- кадастровий план не відповідає вимога ст.11 та 34 Закону України "Про державний земельний кадастр";
- відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" долучити до проекту землеустрою акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Пунктом 10 Висновку, де зазначається підсумкова оцінка проекту землеустрою, вказано, що він не погоджується.
29.03.2019 державним експертом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відмовлено у погодженні Проекту землеустрою, про що складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.03.2019 №4941/82-19 (а.с.52-53).
При цьому, доказів складення акта здачі-приймання робіт чи одностороннього акта за результатами складення Проекту землеустрою та, відповідно, доказів оплати за розроблення такого проекту, матеріали справи не містять.
Не погоджуючись з Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.03.2019 №2393/82-19, яким встановлена необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, та вважаючи порушеним своє право розробника проекту землеустрою на оплату за Договором, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з частинами 8 та 9 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Стаття 186-1 ЗК України передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до пункту 7 Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 №580 система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.
Частиною шостою статті 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";
надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк (п.7 ст.186-1 ЗК України).
Відповідно до частини восьмої статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому органи визначені статтею 186-1 ЗК України, приймають одне з відповідних рішень.
У разі прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідні органи повинні вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та зазначити розумний строк для усунення таких недоліків.
Стаття 186-1 передбачає підстави для повторного погодження проекту землеустрою та наслідки відмови в погоджені.
При цьому, за змістом вказаної норми під час повторного розгляду проекту землеустрою після виправлення недоліків, які були підставою для відмови у погоджені проекту землеустрою, державний експерт зобов'язаний перевірити лише ті відомості щодо яких є попередні висновки.
З аналізу пунктів 7-9 спірного Висновку судом встановлено, що відповідач, розглянувши поданий позивачем Проект землеустрою, відмовив у його погодженні у зв'язку з тим, що він не відповідає чинному земельному законодавству, зазначивши при цьому про обов'язковість проведення державної експертизи землевпорядної документації та зауваження і пропозиції до Проекту землеустрою.
Проте, зазначивши у пункті 8 Висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства, відповідачем не конкретизовано такої невідповідності.
Вказавши свої зауваження та пропозиції до Проекту землеустрою у пункті 9 Висновку, відповідачем не визначено їх як перелік недоліків проекту та не зазначено строку для їхнього усунення.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що зазначивши у Висновку ряд зауважень і пропозицій до Проекту землеустрою, органом Держгеокадастру було дотримано вимогу щодо необхідності визначення вичерпного переліку його недоліків.
Разом з тим, приймаючи спірний Висновок та зазначаючи у ньому зауваження та пропозиції до Проекту землеустрою, позивачу не надано можливості відреагувати на такі зауваження та пропозиції і усунути їх як недоліки у визначений розумний строк, який державний орган був зобов'язаний надати суб'єкту звернення.
Отже, спірний Висновок не відповідає вимогам частин 6, 8 статті 186-1 ЗК України.
Щодо твердження відповідача про обов'язковість проведення державної експертизи землевпорядної документації, так як зазначена в Проекті землеустрою земельна ділянка розташована на землях рекреаційного призначення, то суд їх відхиляє, як безпідставні, з огляду на вказані вище висновки суду, а також з огляду на наступне.
Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.2004 №1808-IV (далі - Закон №1808-IV).
Відповідно до ст.1 Закону №1808-IV державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Згідно зі статтею 6 Закону №1808-IV об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.
Відповідно до вимог статті 9 Закону №1808-IV обов'язковій державній експертизі, зокрема, підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Згідно з положеннями статті 35 Закону №1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи. Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.
Разом з тим, з досліджених судових рішень у справах №569/16945/17 та №817/591/18, якими було зобов'язано вчинити дії щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в районі АДРЕСА_3 та зобов'язано прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 , визнано відповідність місця розташування об'єкта за вказаною адресою вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також судами спростовані твердження відповідача в частині належності спірних земельних ділянок до зони Р-2, з причин відсутності відповідних рішень уповноважених органів.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Розміщення земельних ділянок за поданими ОСОБА_2 клопотаннями у зазначених судових рішеннях повністю співпадають з місцерозташуваням на виготовленому ФОП ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність, а тому відмова відповідача у погодженні Проекту землеустрою є незаконною також і з цих підстав.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належними доказами довів підставність та обґрунтованість своїх вимог щодо скасування оскаржуваного висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відновлення порушених прав, як розробника відповідного проекту землеустрою.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували правомірність вимог позивача, свідчили про наявну невідповідність чи недоліки у поданій позивачем документації з строком для їх усунення, для погодження проекту землеустрою.
Відтак, оскаржуваний Висновок підлягає скасуванню, як протиправний, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню на користь позивача а рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн., згідно з квитанцією №18285518 від 03.10.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.4).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Барана Ігоря Володимировича (просп. В.Чорновола, 4, м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 39769942) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Барана І.В. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.03.2019 №2393/82-19.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1921,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 08 січня 2020 року.
Суддя Друзенко Н.В.