17 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4410/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
12 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мачухівської сільської ради, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 7ого скликання Мачухівської сільської ради від 30 серпня 2019 року про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів Мачухівської сільської ради;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів Мачухівської сільської ради.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає в реалізації гарантованого державою права особи на отримання у власність земельної ділянки.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
12.12.2019 від Мачухівської сільської ради надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позову, вказує, що земельну ділянку з кадастровим номером 5324081300:00:009:0022 площею 8,969 га, за рахунок якої позивач бажає отримати 2,00 га, на засіданнях профільних постійних комісій вирішено виділити для надання у приватну власність учасникам АТО та вчителям. Після подання відповідних заяв, вказаним особам надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. До того ж відповідно до чинного законодавства суд не вправі зобов'язувати Мачухівську сільську раду приймати відповідне рішення за результатами розгляду позовної заяви (а.с. 29-33).
08.01.2019 до суду від представника позивача Кумечко М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій та зазначила, що дозвільні рішення відповідача на інших громадян надано 30.08.2019, тобто в той же день коли позивач отримала відмову. Вказує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність, тому правильною та законною поведінкою відповідача в даному випадку є надання дозволу усім громадянам, оскільки така підстава як надання дозволу іншому громадянину не визначена серед переліку підстав для відмови у наданні дозволу відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.
Також, 08.01.2019 до суду від представника позивача Кумечко М.С. надійшла заява про стягнення судових витрат в порядку ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 8400,00 грн.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , 08.07.2019, реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки у власність відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради із земель державної власності сільськогосподарського призначення учаснику АТО та передачу вказаної ділянки їй у власність.
До заяви, окрім документів, що посвідчують особу позивач додав викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081300:00:009:0022 площею 8,969 га (а.с. 41-46).
Листом від 20.08.2019 вих №02-23/1961 позивача повідомлено, що заяву буде розглянуто на черговій 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради 30.08.2019 (а.с. 19).
Рішенням 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 30.08.2019 №21/VII-762 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради із земель запасу у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка надана в користування іншому громадянину (а.с. 37-38).
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 30.08.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач зазначив, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка надана в користування іншому громадянину.
На підтвердження цих доводів відповідач разом з відзивом на позов надав копії матеріалів звернень та прийнятих за їх наслідками позитивних рішень щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Разом з цим, відомості про набуття будь-якою особою прав на відповідну земельну ділянку у матеріалах справи відсутні.
За даними Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 5324081300:00:009:0022 площею 8,969 га належить до земель комунальної власності з цільовим призначенням - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Проте, суду не надано відомостей про прийняття Мачухівською сільською радою рішень щодо виділення спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості) будь-яким особам, як і відомостей про затвердження документації із землеустрою у встановленому законом порядку, не підтверджено й факту здійснення державної реєстрації прав власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.
З огляду на такі обставини у суду немає підстав вважати, що обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га є обтяженою правами на неї з боку третіх осіб.
До того ж суд враховує те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16.
Таким чином відповідач не довів суду правомірності відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим рішення 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.08.2019 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області підлягає скасуванню як протиправне.
Зважаючи на протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву ОСОБА_1 , тоді як сформульована у позові вимога про зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл задоволенню не підлягає з огляду на наявність у відповідача визначеної законом процедури прийняття відповідних рішень, яку суд не вправі змінювати.
Саме таку форму правового регулювання в адміністративному судочинстві законодавець передбачив для подібних випадків, зазначивши в абзаці другому частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 07.07.2019 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та Кумечко М.С. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 22).
Так, представник позивача до позову надала попередній розрахунок вартості послуг та роботи адвоката Кумечко М.С. за надання правової допомоги від 07.07.2019 на загальну суму 8200 грн, а до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - копії акту виконаних робіт (наданих послуг) від 08.01.2020, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 8400,00 грн (з урахування подання відповіді на відзив та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу), квитанції від 08.01.2019 №2 (а.с.120-121).
Дослідивши подані представником документи, суд не приймає як доказ на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу квитанцію від 08.01.2019 №2 з огляду на факт її складення ще до початку існування договірних відносин позивача з особою, яка надає правничу допомогу за договором від 07.07.2019.
Відтак у задоволенні вимог представника позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд відмовляє.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат у вигляді стягнення на користь позивача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Мачухівської сільської ради (вул. Каштанова, 20, смт Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.08.2019 №21/VII-762 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавської області з земель державної власності сільськогосподарського призначення ветерану війни-інваліду війни гр. ОСОБА_1 та передачу вказаної ділянки йому у власність".
Зобов'язати Мачухівську сільську раду Полтавського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавської області з земель державної власності, з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко