20 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11497/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , в якій вона просить:
- визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" протиправними;
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 протоколу №124 від 27.09.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплати їй одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті її чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову зазначає, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2 , який проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом начальника 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 25.04.1996 №72 виключений зі списків особового складу. Під час проходження військової служби ОСОБА_2 отримав захворювання: "Гіпертонічна хвороба III ст. Наслідки перенесеного ГПМК (травень 1996 р.) в судинах правої гемісфери з явищами глибокого спастичного геміпарезу, гемігіпестезії", що підтверджується копією витягу з протоколу від 07.02.2019 №36 засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали позивач отримав 05.12.2019, відповідач - 05.12.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та фактичних обставин справи вбачається, що початком проходження військової служби для ОСОБА_2 був день зарахування до списків особового складу військової частини, а закінченням проходження військової служби був день виключення його зі списків особового складу військової частини згідно наказу начальника 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 25.04.1996 №12. На час своєї смерті - 27.03.2018, ОСОБА_2 вже був не військовослужбовцем, а особою, звільненою з військової служби. Оскільки законодавцем станом на 27.03.2018 в Законі не було передбачено право на отримання допомоги членами сім'ї загиблих (померлих) "осіб, звільнених з військової служби", то підстав для призначення допомоги позивачу не було. Зазначає, що правове регулювання спірних правовідносин було змінено лише з 13.10.2018, коли набрали чинності зміни до статті 16 Закону.
У поясненнях щодо позову Житомирський обласний військовий комісаріат зазначив, що чоловік позивачки ОСОБА_2 звільнений з військової служби в 1996 році, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті не був військовослужбовцем. Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Майстренко Н.М. в період з 23.12.2019 по 09.01.2020 у відпустці, а в період з 10.01.2020 по 17.01.2020 - на лікарняному, судове рішення по справі ухвалено 20.01.2020.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 27.03.2018 Новоград-Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , який 25.06.1996 виключений зі списків особового складу військової частини.
У витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07.02.2019 №36, захворювання колишнього військовослужбовця підполковника у відставці, яке призвело до смерті, визнано таким, що пов'язане з проходженням ним військової служби.
Розглянувши подані ОСОБА_1 документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем. Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 27.03.2018 смерть настала 24.03.2018, а згідно наказу начальника 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 25.04.1996 №72 підполковника ОСОБА_2 виключено зі списків частини 25.06.1996, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем. Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби. Виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України від 06.09.2018 №2522-УІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється у випадках, що настали з 13.10.2018.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховується таке.
Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Статтею 40 цього Закону №2232-XII передбачені гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Згідно із статтею 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Пунктом 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла станом на 24.03.2018, надалі Закон - №2011-XII) зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло станом на 27.03.2018.
Частиною першою статті 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень пунктів 4, 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві військовослужбовцем строкової служби, військовозобов'язаним та резервістом, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року; у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та на підставі Закону №2011-XII виникає у членів сім'ї загиблого за умови якщо загибель (смерть) військовослужбовця настала у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Визначена у підпункті 2 пункту 2 статті 16 №2011-XII норма є імперативною та розширенню чи тлумаченню не підлягає, право на отримання одноразової грошової допомоги ця норма пов'язує з наявністю у померлої особи статусу військовослужбовця, а умовами виплати визнає смерть, захворювання та нещасний випадок, факт настання яких має обмежуватись періодом проходження військової служби.
Матеріали справи свідчать, що дані умови дотримані не були. Смерть ОСОБА_2 настала через 22 роки після закінчення військової служби, а отже суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті) її чоловіка.
Частинами першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), за участю третьої особи на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 20.01.2020.
Суддя Н.М. Майстренко