ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" січня 2020 р. справа № 300/2154/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не внесення змін у митну декларацію UA206010/2018/413834 від 14.11.2018 та не повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів, а також про зобов'язання відповідача внести зміни у митну декларацію UA206010/2018/413834 від 14.11.2018 шляхом оформлення аркуша коригування та повернути позивачу надміру сплачену суму митних платежів у розмірі 57 432,00 грн. шляхом направлення до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення з державного бюджету коштів надмірно сплачених позивачем.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Івано-Франківська митниця ДФС в порушення вимог статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 за №450 (далі - Положення №450), Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (далі - Порядок №1145), безпідставно не внесла зміни у митну декларацію №UA206010/2018/413834 від 14.11.2018 та не поверненула надмірно сплачені митні платежі. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не направлення до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення з державного бюджету коштів надмірно сплачених позивачем є протиправною.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.1.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 09.12.2019 (а.с. 56-68). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що декларант позивача погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/000918/1 від 13.11.2018, яке було складено відповідачем та оформив митну декларацію №UA206010/2018/413834 від 14.11.2018 з коригованою вартістю 259 368,80 грн. Вказує також на те, що відповідно до пункту 44 Положення №450, не допускається визнання недійсною митної декларації, якщо частина або всі товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Також 09.12.2019 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 05.12.2019 за №1289/09-70-10-24 про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін (а.с. 55).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС від 05.12.2019 за №1289/09-70-10-24 про розгляд справи №300/2154/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
16.12.2019 від позивача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що заперечення відповідача у відзиві є не аргументовані, а тому підлягають відхиленню (а.с. 71-75).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Декларантом позивача - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2018/413594 від 07.11.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки Skoda, модель Oktavia, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний (а.с. 44-45).
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 2 600,00 EUR.
Івано-Франківською митницею ДФС, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України, винесено рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/000918/1 від 13.11.2018, згідно якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України) у розмірі 8 250,00 EUR.
Також, у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/00936, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.
14.11.2018 декларантом позивача - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці іншу електронну митну декларацію №UA206010/2018/413834, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений автомобіль марки Skoda, модель Oktavia, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний, ціна товару 2 600,00 EUR (а.с. 42-43).
В графі 12 «Відомість про вартість» даної декларації зазначено 259 368,80 грн.; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» проставлено « 6» - тобто визначений декларантом резервний метод митної вартості товару; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару 259 368,80 грн.; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02» (а.с. 42).
Надалі, не погодившись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/00936 від 13.11.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/000918/1 від 13.11.2018.
За результатом розгляду адміністративної справи №0940/2249/18 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 23.01.2019, яким позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС за №UA206000/2018/00936 від 13.11.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/000918/1 від 13.11.2018 (а.с. 12-26).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 апелякійну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №0940/2249/18 - без змін (зв. ст. а.с. 26).
07.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою, в якій просив відповідача внести зміни у митну декларацію №UA206010/2018/413834 від 14.11.2018 та повернути надмірно сплачені суми митних платежів у загальній сумі 57 432,00 грн. (а.с. 28-30). До вказаної заяви від 07.10.2019 позивач долучив: копію рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №0940/2249/18, копію квитанції від 09.11.2018 та інформацію про реквізити рахунку в Приватбанку.
Листом від 22.10.2019 за №1422/10/09-70-10-12 Івано-Франківська митниця ДФС повідомила позивача, що транспортний засіб випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA206010/2018/413834 від 14.11.2018, яка є чинною. При цьому, зазначено, що подання такої декларації свідчить, що ОСОБА_1 погодився з визначеною відповідно до рішення №UA206000/2018/000918/1 від 13.11.2018 митною вартістю ввезеного транспортного засобу. (а.с. 31-32).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання обов'язків по поверненню позивачу надміру сплаченої суми митних та інших платежів на підставі заяви від 07.10.2019, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Згідно з частиною 1 статті 301 Митного кодексу України (надалі - МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
В свою чергу, підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття «надміру сплачених грошових зобов'язань». Так, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Частиною 3 статті 301 МК України встановлено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регламентовані також статтею 43 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно з пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Також пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Суд звертає увагу на те, що послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (надалі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, визначений розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (надалі - Порядок №643).
Так, згідно з пункту 1 Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Пунктом 3 Порядку №643 встановлено, що у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Відповідно до частини 4 Порядку №643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.
Згідно з пунктом 5 Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).
Пунктом 6 Порядку №643 визначено, що заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 за №1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.
Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку (пункт 7 Порядку №643).
Відповідно до пунктом 8 Порядку №643 митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.
Пунктом 9 Порядку №643 встановлено, що після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.
Згідно з пунктом 10 Порядку №643 на підставі виписки з відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету у відповідній формі автоматизованої системи митного оформлення зазначаються реквізити відповідного платіжного документа та коригується відповідна звітність (у частині перерахованих до бюджету митних платежів).
У разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова (пункт 11 Порядку №643).
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Таким чином, з огляду на вищевказані положення суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
При цьому, суд звертає увагу, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно положень статей 305 і 306 Розділу Х Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Способами забезпечення сплати митних платежів є: 1) фінансові гарантії; 2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року; 3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А (стаття 306).
Частиною 2 статті 310 розділу X Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Згідно із частиною 7 статті 307 МК України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини 11 статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов'язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.
З аналізу наведених норм слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату «донарахованої» різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів.
Частинами 8-9 статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-2 статті 263 МК України, митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.
Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію.
Правила заповнення граф митних декларацій визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №651 (далі - Порядок №651).
Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку №651, Графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Аналіз наведених положень дає підстави зробити висновок, що у разі незгоди декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій декларанта передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.
Тобто, у графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.
Порядок №651 також передбачає, що у графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.
Графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати.
При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме:
митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;
митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Графа В «Подробиці розрахунків» заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).
Суд зазначає, що нараховані у графі 47 митної декларації, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20.09.2012 за №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку, серед іншого, « 01» - безготівкова форма сплати, « 02» - готівкова форма сплати.
Враховуючи наведені правила заповнення митної декларації, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, шляхом 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 «Код МВВ» митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 «Нарахування платежів» та В «Подробиці розрахунків» митної декларації.
При застосуванні гарантій різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55».
Як уже встановлено судом, декларантом позивача - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2018/413594 від 07.11.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки Skoda, модель Oktavia, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний. У вказаній митній декларації в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено 83 064,63 грн.; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» - « 1»; у графі 45 «Коригування» - 83 064,63 грн.; у графі 47 «Нарахування платежів» містяться позначки про сплату видів надходжень до бюджету за кодами 185, 121, 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02» (а.с. 44-45).
14.11.2018 декларантом позивача - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці іншу електронну митну декларацію №UA206010/2018/413834, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений автомобіль марки Skoda, модель Oktavia, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний, ціна товару 2 600,00 EUR. В графі 12 «Відомість про вартість» даної декларації зазначено 259 368,80 грн.; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» проставлено « 6» - тобто визначений декларантом резервний метод митної вартості товару; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару 259 368,80 грн.; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02» (а.с. 42-43).
Окрім цього, нова митна декларація №UA206010/2018/413834 від 14.11.2019 не містить:
1) у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ» порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;
2) в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України;
3) у графі В «Подробиці розрахунків» відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів;
4) спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку «55» згідно Класифікатора способів розрахунків.
Таким чином, аналіз змісту митної декларації №UA206010/2018/413834 від 14.11.2019 дає підстави суду для висновку, що декларантом самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості « 6» та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Отже, позивач або уповноважена ним особа не скористалися правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, тобто шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Окрім цього, як слідує із рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019, відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206070/2019/00228 від 13.02.2019 декларанту було роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, при цьому декларанту доведено право вчиняти дії, передбачені статтею 55 МК України (в частині права позивача на випущення товару у вільний обіг у разі незгоди із рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів) та глави 4 МК України (а.с. 30-31).
Суд вважає, що скасування рішень митного органу, а саме картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС за №UA206070/2019/00228 від 13.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206070/2019/000215/2 від 13.02.2019 не тягне за собою визнання недійсною митної декларації №UA206010/2018/413834 від 14.11.2019 чи помилковість внесених декларантом позивача даних у таку декларацію, адже попри незгоду позивача з вищевказаними рішенням і карткою відмови, остання мала право випустити у вільний обіг автомобіль, застосувавши гарантійні зобов'язання, що чітко передбачено в частині 7 статті 55 МК України.
Таким чином, платежі у сумі 57 432,00 грн., які сплачені позивачем, не можуть вважатись надміру сплаченими митними платежами.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згідний з митною вартістю, яка визначена митним органом. Як наслідок, він мав право скористатись, як зазначено вище, правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, визначеною митним органом, вказавши їх у новій митній декларації №UA206010/2018/413834 від 14.11.2019, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.
Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення даного спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.10.2018 у справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18), якої дотримався Верховний Суд також в ухвалі від 12.12.2019 по справі №300/566/19 (адміністративне провадження №К/9901/33309/19) та дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд, зокрема в постановах від 06.11.2019 по справі №300/566/19 (номер судового провадження: 857/7430/19) та від 18.06.2019 по справі №809/171/19 (номер судового провадження: 857/4386/19).
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача стосовно внесення змін у митну декларацію UA206010/2018/413834 від 14.11.2018 шляхом оформлення аркуша коригування є безпідставними.
Так, згідно пункту 33 Положення №450, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів. Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.
Пунктом 36 Положення №450 визначено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4. Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення. Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу; необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов'язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету; необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.
Таким чином, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, може бути змінено, водночас аркуш коригування до митної декларації після завершення митного оформлення оформлюється у випадку необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари чи відображення за відповідним зверненням відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів у випадку, якщо відповідні зміни не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією.
При цьому, частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 52 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, митна вартість товарів, яка зазначається декларантом у митній декларації визначається ним самостійно, а отже і визначається метод визначення митної вартості.
Водочас, як уже встановлено судом, визначення декларантом позивача в митній декларації №UA206010/2018/413834 від 14.11.2019 митної вартості за 6 методом є самостійним рішенням, оскільки декларантом самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості, так як у графі 43 вказано метод визначення митної вартості « 6» та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
З урахуванням вимог статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39640261) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.