14 січня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1722/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Романюк О.П.
представника відповідача - Іваницького М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просив суд:
- визнати протиправними дії Тячівського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області щодо відмови у призначенні пенсії по віку ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення № 62 від 02.09.2019 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_2 із-за відсутності необхідного 15-ти річного стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з часу набуття ним права на пенсію.
В ході судового розгляду даної адміністративної справи, представником позивача було подано 03.01.2020 року заяву про збільшеня (зміну) позовних вимог, згідно якого, позивч просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: з 01.01.1992 року по 31.12.1999 року в ТзОВ «Гурмант» та з 10.01.2000 року по 30.11.2010 року в ТзОВ «Ласточка»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періодів його роботи: з 01.01.1992 року по 31.12.1999 року в ТзОВ «Гурмант» та з 10.01.2000 року по 30.11.2010 року в ТзОВ «Ласточка» починаючи з 24 квітня 2019 року».
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 14.12.2017 року він звернувся до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підтвердження страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1: трудову книжку серія НОМЕР_1 від 02.01.1987 року, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, військовий квиток, диплом про навчання.
02.09.2019 року за № 62 відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із-за відсутності необхідного 15-ти річного стажу роботи, а саме: період роботи в ТзОВ «Гурмант» враховувати до стажу роботи немає підстави, так як в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення, а період роботи в ТзОВ «Ласточка» згідно трудової книжки: звільнений 30.11.2010 р оку, а у відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду РФ вказано ліквідацію 15.10.2009 року.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає, порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначивши, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.01.1987 року ОСОБА_1 вказано, що він працював ТОВ «Гурман» та ТОВ «Ласточка», які є юридичними особами приватного права Російської Федерації, у зв'язку із чим Тячівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області було надіслано запит до головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 7 по м. Москва та Московської області щодо підтвердження трудового стажу, набутого ОСОБА_1 на території Російської Федерації та підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів.
Також представник відповідача зазначив, що підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є лист головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 7 по м. Москва та Московської області за № 207-1/04/1190 від 25.01.2018 року, в якому зазначено, що на запит про надання довідки про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи:
- З 01.01.1992 по 31.12.1999 рр. у ТОВ «Гурман» є не можливим, оскільки ТОВ «Гурман» знятий з обліку 28.06.2009 року;
- З 10.01.2000 по 30.11.2010 у ТОВ «Ласточка» також є неможливим, оскільки ТОВ «Ласточка» знятий з обліку 15.10.2009 року.
Одночасно із вищенаведеним, представник відповідача зазначив, що період роботи в ТОВ «Гурман» врахувати до стажу роботи немає підстави, так як в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення, дата звільнення та номер наказу.
Крім того, представник відповідача зазначив про те, що період роботи в ТОВ «Ласточка» згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.01.1987 року ОСОБА_1 звільнений 30.11.2010 року, а у листі головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 7 по м. Москва та Московської області за № 207-1/04/1190 від 25.01.2018 року вказано, що ТОВ «Ласточка» знято з обліку 15.10.2009 року, тобто ОСОБА_1 звільнений пізніше ніж через 1 рік після ліквідації ТОВ «Ласточка».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 14.12.2017 року позивач звернувся до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підтвердження страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1.
02.09.2019 року за № 62 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із-за відсутності необхідного 15-ти річного стажу роботи, а саме: період роботи в ТзОВ «Гурмант» враховувати до стажу роботи немає підстави, так як в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення, а період роботи в ТзОВ «Ласточка» згідно трудової книжки: звільнений 30.11.2010 року, а у відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду РФ вказано ліквідацію 15.10.2009 року.
Підставою для відмови у призначенні мені пенсії відповідач зазначив відповідь головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 7 по м. Москва та Московської області за № 207-1/04/1190 від 25.01.2018 року, в якій зазначено, що на запит про надання довідки про стаж та заробітну плату на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період роботи повідомляємо:
- З 01.01.1992 по 31.12.1999 рр. у ТзОВ «Гурмант» надати відповідь на запит не можливо, оскільки ТзОВ «Гурмант» (реєстр. № 087-409-005370) знятий з обліку 28.06.2009 року;
- З 10.01.2000 по 30.11.2010 рр. у ТзОВ «Ласточка» також не можливо виконати запит, оскільки ТзОВ «Ласточка» (реєстр. № 087-505-008898) знятий з обліку 15.10.2009 року.
На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області неправомірно, всупереч вимогам Конституції України, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 Х-ІІ, п.п. 1,3 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а також всупереч відомостям в трудовій книжці не враховано періоди роботи 01.01.1992 по 31.12.1999 рр. у ТзОВ «Гурмант» та 10.01.2000 по 30.11.2010 рр. у ТзОВ «Ласточка», оскільки, основною підставою для відмови у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вважає лист-повідомлення про те, що організації, по яких подано запит вже не діючі, незважаючи на те, що про факт роботи в них ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жодної інформації не зазначено.
Позивач стверджує, що зазначений лист Пенсійного фонду Російської Федерації не спростовує ні факту роботи, ні записи, які внесені до трудової книжки ОСОБА_1 , у зв'язку з чим дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправними, а прийняте рішення підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права, оскільки відповідач, на його думку, в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Стаття 2 Закону України Про пенсійне забезпечення визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.
Згідно ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно вимог ч.1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судом із долученої до матеріалів справи копії трудової книжки НОМЕР_1 від 02.01.1987 року встановлено, що ОСОБА_1 працював у такі періоди: - з 01.01.1992 по 31.12.1999 рр. у ТзОВ «Гурмант»; - з 10.01.2000 по 30.11.2010 рр. у ТзОВ «Ласточка», і саме ці періоди являються спірними та які просить відповідно врахувати позивач для призначення йому пенсії по віку, що підтверджується копією трудової книжки, яка долучена судом до матеріалів справи в ході судового розгляду.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Закон України Про пенсійне забезпечення відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Як вбачається з копій записів наявних в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.01.1987 року ОСОБА_1 працював - з 01.01.1992 по 31.12.1999 рр. у ТзОВ «Гурмант»; - з 10.01.2000 по 30.11.2010 рр. у ТзОВ «Ласточка».
Позивачу не було зараховано до загального трудового стажу роботи для призначення пенсії за віком наступні періоди роботи: з 01.01.1992 по 31.12.1999 рр. у ТзОВ «Гурмант»; - з 10.01.2000 по 30.11.2010 рр. у ТзОВ «Ласточка».
Зважаючи на наявну в матеріалах справи копію трудової книжки, оригінал якої було оглянуто судом в ході судового розгляду справи, записи у трудовій книжці позивача скріплені печатками підприємств та дефектів не мають і із них можливо встановити стаж роботи позивача якій підтверджений відповідними записами у ній.
Тобто, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача на вище вказаних підприємствах у спірні періоди, а надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.
В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на перехід з одного виду пенсії на інший.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.
Отже у зв'язку із не врахуванням відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком відповідачем порушено право позивача на призначення йому пенсії по віку, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
В даному випадку судом встановлено безпідставне не включення відповідачем до страхового стажу вищевказаних періодів роботи позивача на відповідних підприємствах у зв'язку з чим суд приходить до висновку що є достатньо підстав для визнання дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу в загальний трудовий стаж періодів його роботи протиправними тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу періоди його роботи, які були предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку, починаючи з 24.04.2019 року, то такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку, починаючи з 24.04.2019 року не підлягають до задоволення, оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача, а питання щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Крім того, позивач в даному випадку самостійно здійснив розрахунок трудового стажу який дає йому право на призначення пенсії, однак здійснення такого розрахунку є виключною компетенцію пенсійного органу і суд не може перебрати на себе ці повноваження.
Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення пенсії.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, які викладенні у даному рішенні суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Оскільки, позивач не звільнений від сплати судового збору, то судові витрати згідно вимог ст. 139, 263 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) до загального трудового стажу наступні періоди його роботи:
- з 01.01.1992 року по 31.12.1999 року в ТзОВ "Гурмант";
- з 10.01.2000 року по 30.11.2010 року у ТзОВ "Ласточка";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) з 24.04.2019 року з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) періодів роботи:
з 01.01.1992 року по 31.12.1999 року в ТзОВ "Гурмант";
- з 10.01.2000 року по 30.11.2010 року у ТзОВ "Ласточка", а також з врахуванням позиції суду, яка зазначена судом в мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл.Народна, буд.4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог, в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), що сплачений позивачем при зверненні до суду згідно квитанції №32 від 26.11.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 17.01.2020 року.
СуддяС.А. Гебеш