17 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11320/19
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
29 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправними і незаконними дії Управління Державної міграційної служби в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі паспорта України у вигляді книжечки;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби в Житомирській області видати ОСОБА_1 паспорт України старого зразка у вигляді книжечки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що у серпні 2019 року звернулась до Андрушівського районного сектору УДМС у Житомирській області щодо вклейювання фотокартки у свій паспорт. Андрушівський районний сектор УДМС у Житомирській області відмовив у вклеюванні фотокартки та направив позивача сплачувати державне мито за видачу паспорта у вигляді ID-картки та розпочав виготовлення такого паспорта. Позивач, заперечувала проти виготовлення такого паспорта і повідомила про те, що бажає, щоб їй видали новий паспорт у вигляді паспортної книжечки, оскільки вона не бажає надавати свої персональні дані. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач у позовній заяві наголошувала, що примушування до обробки її персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в її особисте життя з боку держави та порушенням вимог статті 8 Закону України від 1 червня 2010 року №2297-VI «Про захист персональних даних". Крім того, позивач посилається на Положення про паспорт №2503-ХІІ, яким затверджено зразок бланка паспорта громадянина України у формі книжечки, та який на сьогодні є чинним. Вказані дії територіального органу ДМС слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
3 грудня 2019 року позивачем через відділ документального забезпечення суду подано документи на обґрунтування позовних вимог (а.с.31-37).
5 грудня 2019 року на адресу суду електронною поштою від УДМС України в Житомирській області надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про витребування документів (а.с.38-39).
6 грудня 2019 року представником відповідача у строк, визначений частиною 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений ухвалою суду від 18 листопада 2019 року, подано відзив на позовну заяву (а.с.41-44), у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, що викладені у відзиві. Насамперед відповідач зазначає, що позивач до нього із заявою про видачу паспорта у вигляді книжечки не зверталась, а зверталась лише до Андрушівського РС УДМС. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви-звернення позивача від 31 жовтня 2019 року, поданої у порядку Закону України «Про звернення громадян» про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, листом від 8 листопада 2019 року №Б-4/6/1812-19/1812/321-19 надано відповідь із роз'ясненням порядку оформлення паспорта громадянина України.
Відповідач зазначає, що територіальним підрозділом не було відмовлено в оформленні паспорта, позивач зверталась із зверненням та не надала визначеного Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України переліку документів, необхідного для оформлення паспорта. Відповідач зазначив, що до Адрушівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області надійшло письмове звернення позивача довільної форми у вигляді заяви від 31 жовтня 2019 року, в якій позивач просила оформити та видати бланк паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та видати бланк паспорту з проставленою відміткою місця проживання. Листом-відповіддю вих. №Б-4/6/1812-19/1812-19 від 8 листопада 2019 року заявнику було роз'яснено порядок та процедуру за якою здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України, що діяла на момент звернення позивача до органу УДМС. Заява позивача від 31 жовтня 2019 року була розглянута у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393-96-ВР.
Переписка із позивачем з роз'ясненням порядку отримання паспорта згідно приписів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр» та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус №5492-VІ постанови Кабінету Міністрів України №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обмін), пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України у формі листа, не може розцінюватися як відмова в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки.
Крім того, позивачем подано до територіального підрозділу УДМС про оформлення нового паспорта заяву невстановленого зразка, а також не додано до вказаної заяви документів, необхідних для оформлення обміну паспорта, а не заміні чи оформлення нового, як просить позивач, передбачених пунктом 67 Порядку №302.
Також, позивачем подано тільки копію паспорта, який необхідно обміняти, а не його оригінал. Крім того, заява позивача від 31 жовтня 2019 року не відповідала встановленій законодавством формі, тому по суті не розглядалась.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії його територіального підрозділу повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги є необґрунтованими. Зважаючи на вказане, вимога позивача про визнання протиправною відмови УДМС, до якого позивач не зверталась, задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з положеннями частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 у серпні 2019 року в усній формі звернулась до Адрушівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області щодо вклеювання фотокартки у свій паспорт у зв'язку з досягненням нею 25-річного віку.
У позовній заяві позивач стверджує, що Андрушівським районним сектором управління державної міграційної служби у Житомирській області їй було відмовлено у вклеюванні фотокартки в паспорт та направлено сплачувати державне мито за виготовлення паспорта у вигляді ID-картки та почав виготовлення такого паспорта.
Позивач, не погоджуючись на обробку її персональних даних та не бажаючи отримувати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, звернулась до суду з даним позовом, з вимогою про визнання відмови відповідача протиправною.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в усній формі до Андрушівського районного сектору УДМС України в Житомирській області щодо вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України у зв'язку з досягненням 25-річного віку, що підтверджується інформаційною довідкою від 4 грудня 2019 року №1812/683-19 (а.с.39), надісланою Андрушівським районним сектором УДМС України в Житомирській області на виконання вимог ухвали суду про витребування документів.
На вказане усне звернення позивача Андрушівський районний сектор управління державної міграційної служби у Житомирській області роз'яснив позивачу, що відповідно до норм чинного законодавства, а саме: підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. У зв'язку із тим, що 25-річного віку позивач досягла у 2014 році та для вклеювання фото вчасно не звернулася, їй було рекомендовано здійснити обмін паспорта громадянина України (а.с.39).
Позивач же заперечувала щодо такого паспорту, і повідомила про те, що бажає щоб був її паспорт, або ж видали їй новий паспорт у формі книжечки, оскільки вона не бажає надавати свої персональні дані, у зв'язку з чим 29 жовтня 2019 року звернулась до суду з даним позовом про оскарження відмови відповідача.
31 жовтня 2019 року позивач додала до матеріалів справи письмову заяву довільної форми від 31 жовтня 2019 року про звернення до Андрушівського районного сектору управління державної міграційної служби у Житомирській області, в якій просила оформити та видати їй бланк паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на підставі Закону України №2235-ІІІ від 18 січня 2001 року "Про громадянство України", форма якої не заборонена діючим законодавством України, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати бланк паспорту з проставленою відміткою місця проживання; провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи (а.с.18-23).
Заява позивача, оскільки вона була довільної форми, а не встановленого зразка визначеного Положенням №302, була розглянута Андрушівським районним сектором управління державної міграційної служби у Житомирській області у порядку, передбаченому Законом України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян".
Листом-відповіддю від 8 листопада 2019 року №Б-4/1812-1918/12/321-19 Андрушівський районний сектор управління державної міграційної служби у Житомирській області відмовив позивачу у видачі їй паспорта у формі книжечки по досягненню 25-річного віку з підстав пропуску позивачем місячного строку на відповідне звернення. У наданій позивачу відповіді зазначено, що у разі пропуску зазначеного строку Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 року №302, особа зобов'язується обов'язково замінити паспорт на документ у формі ID-картки. Крім того, позивачу роз'яснено порядок заміни паспорта, а не отримання нового, як просила позивач (а.с.28-29).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з статтею 5 Закону України "Про громадянство України" паспорт громадянина України є документом, що підтверджує громадянство України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» (далі - Закон №5492).
Частиною 1 статті 13 Закону №5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України. Частиною 3 цієї статті передбачено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 Порядку №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 3 Порядку №302 з 1 листопада 2016 року припиняється прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Так, згідно з пунктом 6 Порядку №302, обмін паспорта здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
4) закінчення строку дії паспорта;
5) непридатності паспорта для подальшого використання;
6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Суд вказує на те, що вказаний перелік є вичерпним.
З урахуванням зазначеного, з 5 жовтня 2018 року (дата набрання чинності Постанови КМУ №795), якщо особа досягла 25-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач досягла 25 років у грудні 2014 року, втім, з питання вклеювання фотокартки до свого паспорта звернулась у серпні 2019 року, крім того в усній формі та не додала до заяви відповідного переліку документів, що вимагається Порядком №302.
У письмовій формі позивач звернулась до Андрушівського районного сектору УДМС України в Житомирській області із заявою від 31 жовтня 2019 року, однак вказана заява була невстановленої форми, крім того у цій заяві позивач просила видати новий паспорт у формі паспортної книжечки або замінити старий, замість подання заяви про здійснення обміну паспорта.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Андрушівським районним сектором УДМС України в Житомирській області з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» було розглянуто заяву позивача від 31 жовтня 2019 року і роз'яснено порядок оформлення громадянства України та отримання паспорта громадянина України.
Отже, права позивача не порушено рішеннями, діями або бездіяльністю, заяву розглянуто Андрушівським районним сектором УДМС України в Житомирській області у строки та у порядку, що передбачені законодавством про звернення громадян, чим не створено перешкоди позивачу у реалізації права на отримання паспорта громадянина України або вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки по досягненню певного віку.
Громадянка ОСОБА_1 при виповненні їй у грудні 2014 року 25-річного віку зобов'язана була звернутися до Андрушівського районного сектору УДМС України в Житомирській області за відповідною вклейкою фотокартки протягом місяця.
Однак, гр. ОСОБА_1 щодо вклейки фотокартки у паспорт звернулась до Андрушівського районного сектору УДМС України в Житомирській області в усній формі і лише у серпні 2019 року.
Як уже зазначалось судом, 3 жовтня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №795, якою внесено зміни до постанови КМУ від 25 березня 2015 року за №302 та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25-чи-45 річного віку та не звернулася в установленому законом порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Стосовно посилань позивача на висновки, що викладені Верховним Судом у зразковій справі №806/3265/17, то суд зазначає наступне.
У постанові у справі №806/3265/17 від 19 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець, вносячи зміни до Закону №5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Спірні відносини врегульовано двома нормативними актами: Положенням про паспорт №2503-XII і Порядком №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт (у формі книжечки), не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Велика палата Верховного суду дійшла висновку про протиправність відмови у видачі особі паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ у разі побоювання останньої, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, оскільки така відмова становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, за висновками Великої Палати Верховного Суду примушування особи до отримання паспорту у формі картки є протиправним та становить втручання у її приватне життя, встановлює для осіб додаткові недопустимі обмеження.
Із врахуванням правової позиції Верховного Суду особа за власним вибором може отримати паспорт у формі картки відповідно до Порядку №302, або ж відмовитись від його отримання. При цьому, паспорт є документом, що підтверджує громадянство особи, а позбавлення особи можливості користуватись паспортом, зокрема, у той формі, якій вона бажає, є обмеженням прав такої особи.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі по тексту - Положення №2503-ХІІ). Згідно з положеннями пункту 3 Положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Відповідно до пункту 8 Положення №2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Згідно з пунктом 12 цього Положення видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін.
Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою №2503-ХІІ не містить приписів, які б зобов'язували особу отримати новий паспорт у формі книжечки по досягненню 25 років у разі пропуску місячного строку на вклеювання фотокартки.
Із врахуванням волевиявлення позивача - відмови отримувати паспорт у формі картки та приймаючи до уваги висновки Верховного Суду викладених у рішенні у зразковій справі, пункт 6 Порядку №302 до даних правовідносин не застосовується, оскільки визначає обов'язковість отримання паспорту у формі картки у разі пропуску місячного строку на вклеювання фотокартки до паспорту у формі книжечки по досягненню 25 років.
Враховуючи наведене, позивач мала право на вклеювання до свого паспорту у формі книжечки фотокартки по досягненню 25 років і після спливу місячного строку, визначеного пункту 12 Положення №2503-XII.
Водночас, підставою для звернення до суду із даним позовом стала незгода позивача із невидачею саме нового паспорту у формі книжечки.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно позовних вимог до УДМС у Житомирській області, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача саме із заявами про обмін чи про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, а також будь-яких рішень відповідача про відмову у задоволенні заяв позивача.
У матеріалах справи наявна лише переписка позивача із Андрушівським РС УДМС України в Житомирській області, який є структурним підрозділом відповідача.
Із заявами про уточнення позовних вимог позивач до суду також не зверталась.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами пункту 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
У матеріалах справи відсутні відомості про втрату позивачем виданого їй 25 січня 2008 року паспорта серії ВН НОМЕР_1 або докази існування обставин, визначених пунктом 16 Положення №2503-XII, що свідчить про відсутність підстав для обміну паспорту позивача у формі книжечки на новий або для видачі їй нового паспорта у формі книжечки.
Враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду справи суд дійшов висновку про невірне обрання позивачем способу захисту порушеного права.
Заява позивача до Андрушівського РС УДМС України в Житомирській області датована 3 грудня 2019 року, судом не розглядалась, оскільки із вказаною заявою до територіального органу ДМС позивач звернулась після відкриття провадження у справі, таким чином дана заява не може бути предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України, та, зокрема, у Кодексі адміністративного судочинства України, право особи на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає обґрунтування наявного порушення. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист, а обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Згідно з приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи недоведення позивачем впливу на її права відмови відповідача видати новий паспорту у формі книжки за наявності паспорту у цій же формі, виданого позивачу 25 січня 2008 року та відсутності визначених пунктом 16 Положення №2503-XII підстав для його обміну, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул.Пушкінська, 44, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін