16 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/12198/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
10 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №35613/03 від 5 листопада 2019 року та №37407/03 від 15 листопада 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 5 вересня 2019 року, зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 14 жовтня 1984 року до 31 грудня 1999 року та з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії і згідно з наявним посвідченням є громадянином який постійно проживав та працював на території зони посиленого радіологічного контролю. Вважає, що має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим звернувся із заявою до відповідача та надав відповідні архівні довідки, посвідчення та трудову книжку. Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
8 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.35-37). В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано документи, зокрема: трудову книжку НОМЕР_1 від 5 квітня 1982 року, довідки №69 від 15 лютого 2019 року, №59, №62 від 6 лютого 2019 року про стаж, довідку №61 від 6 лютого 2019 року про заробітну плату, витяг виданий Ємільчинським центром зайнятості про перебування на обліку, як безробітний, довідку з Ємільчинського райвійськкомату про службу в збройних силах №80 від 21 серпня 2019 року та дані СТзОВ.
Відповідно до записів трудової книжки до загального стажу Управлінням не зараховано період роботи з 14 жовтня 1984 року до 31 грудня 1999 року та з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року в організації СТОВ "Сергіївка", так як записи в трудовій книжці про роботу не відповідають вимогам підпунктів 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 17 серпня 1993 року №110, та відсутні записи про перейменування даної організації. У довідках про страховий стаж, виданих архівною установою №59, 60, 61, 62 від 6 лютого 2019 року зазначено прізвище " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним позивача.
Період роботи з 1 січня 2000 року до 30 жовтня 2000 року зараховано до загального страхового стажу позивача за даними реєстру застрахованих осіб.
Згідно поданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 11 місяців 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому підстави призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку на 5 років відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з положеннями частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досяг 55 років, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 2 жовтня 1996 року Ємільчинським РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.11).
5 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ОСОБА_1 до заяви було додано наступні документи: копію посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС 4 категорії серія НОМЕР_5 від 10 листопада 2008 року (а.с.13); трудову книжку серії НОМЕР_1 від 5 квітня 1982 року (а.с.25-26); довідки №69 від 15 лютого 2019 року, №59 та №62 від 6 лютого 2019 року про стаж (а.с.19, 22-24); довідку №61 від 6 лютого 2019 року про заробітну плату (а.с.21); витяг з Ємільчинського центру зайнятості про перебування на обліку, як безробітного, довідку з Ємільчинського райвійськкомату про службу в збройних силах №80 від 21 серпня 2019 року та дані СТзОВ.
Листами від 5 листопада 2019 року №35613/03 та від 15 листопада 2019 року №37407/03 ГУ ПФУ в Житомирській області відмовило у призначенні ОСОБА_1 пенсії, мотивуючи тим, що за наявними документами, трудовий (страховий) стаж ОСОБА_1 становить 11 років 11 місяців 29 днів, що недостатньо для її призначення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, за наявними у пенсійній справі документами та даними СТзОВ до загального стажу позивача не зараховано період роботи з 14 жовтня 1984 року до 31 грудня 1999 року в організації СТзОВ "Сергїївка", так як в трудовій книжці записи про роботу не відповідають вимогам пунктів 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 17 серпня 1993 року №110 та відсутні записи про перейменування даної організації. Довідки за №59, 60, 61, 62 від 6 лютого 2019 року, не взяті до уваги, у зв'язку з тим, що заявник значиться за прізвищем "ОСОБА_1", згідно паспортних даних вірно "ОСОБА_1", крім того період роботи з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року в організації СТзОВ "Сергіївка", також не враховано, оскільки у Формі ОК-2 за вищевказаний період роботи зазначено по-батькові " ОСОБА_1 ", а згідно паспортних даних " ОСОБА_1 " (а.с.14-18).
Позивач, вважає рішення відповідача неправомірними, та такими, що порушують його право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон), страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами і доповненнями (далі - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 26 Закону, починаючи з 1 січня 2019 року пенсія за віком після досягнення віку 60 років чоловікам призначається за наявності страхового стажу 26 років.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, зменшення віку розраховується як на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
На підставі вказаних норм, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише у разі, коли відсутні відповідні відомості у трудовій книжці.
Як вже було встановлено судом позивач є громадянином, який постійно працював та проживав на території зони посиленого радіологічного контролю, підтвердженням чого є посвідчення серії НОМЕР_5 , видане обласною державною адміністрацією від 10 листопада 2008 року (а.с.13).
Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 5 квітня 1982 року:
- 5 квітня 1982 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в якості тракториста другого класу в Березницьке спецвідділення Ємільчинського МХП (протокол №58 від 5 квітня 1982 року);
- 15 листопада 1982 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю УССР у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії (протокол №197 від 15 листопада 1982 року);
- з 18 листопада 1982 року до 16 жовтня 1984 року ОСОБА_1 проходив службу в рядах Радянської Армії (військовий квиток НК №4794846);
- з 1 листопада 1984 року ОСОБА_1 продовжив працювати в господарстві трактористом 2-го класу (Книга зар. ар. 14-а);
- 25 лютого 2003 року звільнений з роботи за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою обох сторін (протокол №2 від 25 лютого 2003 року);
Працівником кадрової служби під час заповнення інформації про звільнення ОСОБА_1 було зроблено виправлення, на що наголошує відповідач у своїй відмові, однак було внесено запис: "справленому вірити ст.36" поставлений підпис та печатка господарства (на звороті а.с.25).
Через неналежне виконання своїх службових обов'язків, працівником господарства до трудової книжки не було внесено інформацію про перейменування даного сільськогосподарського підприємства, однак даний факт підтверджує додана Архівна довідка №69 від 15 лютого 2019 року, яка свідчить про те, що колгосп ім. Карла Маркса був роз'єднаний на два колгоспи, колгосп ім. Карла Маркса з центральною садибою в с.Березники, Ємільчинського району, Житомирської області та колгосп ім. Гагаріна з центральною садибою в с. Сергіївка, Ємільчинського району, Житомирської області, на підставі рішення виконавчого комітету Ємільчинської ради народних депутатів №73 від 22 лютого 1985 року (а.с.23-24).
Колгосп ім. Гагаріна с. Сергіївка був реформований на Приватно-колективне сільськогосподарське господарство ім. Гагаріна на підставі протоколу №2 звітно-виборних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Гагаріна від 9 квітня 1992 року.
Приватно-колективне сільськогосподарське господарство ім. Гагаріна с. Сергіївка було реформовано на Приватно-орендне Сільськогосподарське Підприємство ім. Гагаріна с. Сергіївка на підставі протоколу №1 Приватно-орендного Сільськогосподарського Підприємства ім. Гагаріна с. Сергіївка від 26 січня 2000 року.
З доданих архівних довідок №59, 61, 62 від 4 лютого 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПОСП "Гагаріна" с. Сергіївка Ємільчинського району, трактористом за що отримував заробітну плату (а.с.19, 21-22).
Щодо неврахованого періоду з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року в організації СТзОВ "Сергіївка", ГУ ПФУ в Житомирській області вказує на те, що у Формі ОК-2 зазначено по батькові " ОСОБА_1 ", а згідно паспортних даних " ОСОБА_1 ".
З форми ОК-2 доданої до позовної заяви, встановлено, що це є розгорнута виписка з облікової картки застрахованої особи, тобто це інформація про заробіток, внески та стаж (а.с.29). Так як облікові картки застрахованих осіб ведуться безпосередньо фахівцями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідно внесення достовірної інформації про працівника, відповідно до його паспортних даних, є прямим обов'язком фахівця управління. Отже, перекладання відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків з працівника Управління на заявника є безпідставним та протиправним.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, отже не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить додана копію посвідчення 4 категорії серія НОМЕР_6 від 10 листопада 2008 року, відповідно має право на пенсію на пільгових умовах, зі знижкою пенсійного віку на 5 років, згідно з пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не заперечується у листах про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Житомирській області від 5 листопада 2019 року №35613/03 та від 15 листопада 2019 року №37407/03.
Стосовно інформації про перейменування та реформування Березницького спецвідділення Ємільчинського МХП, яка не внесена до трудової книжки, то вона підтверджена архівною довідкою Архівного сектора Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області №69 від 15 лютого 2019 року (а.с.23-24).
Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було законних підстав для прийняття рішень про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на СТзОВ "Сергіївка" з 14 жовтня 1984 року до 31 грудня 1999 року та з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року та про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зважаючи на протиправність оскаржуваних рішень, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з урахуванням дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 5 років, врахувати періоди роботи ОСОБА_1 на СТзОВ "Сергіївка" з 14 жовтня 1984 року до 31 грудня 1999 року та з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року та прийняти рішення з урахуванням встановлених обставин справи.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем у порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №35613/03 від 5 листопада 2019 року та №37407/03 від 15 листопада 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №35613/03 від 5 листопада 2019 року та №37407/03 від 15 листопада 2019 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 5 вересня 2019 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 14 жовтня 1984 року до 31 грудня 1999 року та з 31 жовтня 2000 року до 25 лютого 2003 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін