Провадження №2/359/2594/2019
Справа №359/8137/19
11 грудня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.
при секретарі Макаренко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, згідно якого просив: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 2-3).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . На даний час позивач проживає в даній квартирі з дружиною ОСОБА_3 , та двома неповнолітніми синами : ОСОБА_4 та ОСОБА_5
До лютого 2018 року разом з позивачем проживала відповідач ОСОБА_2 , однак саме 02 лютого 2018 року відповідач виїхала та більше не з'являлась в вищевказаній квартирі.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 більше року відсутня за місцем реєстрації, та домовленостей про збереження права на житло між сторонами не досягнуто, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження (а.с. 33).
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість подали до суду заяви, якими позивач позов підтримав та просив його задовольнити, відповідач позовні вимоги визнала та не заперечувала проти його задоволення. Розгляд справи просили проводити у їх відсутність.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно положення ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Провівши підготовче судове засідання в порядку, передбаченому ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити за його результатами рішення, зважаючи на визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 4 та ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 05 червня 2012 року, Витягом з Державного реєстру правочинів № 11408268 та Витягом про реєстрацію прав № 34452748 виданим 12 червня 2012 року КП «Бориспільске бюро технічної інвентаризації» (а.с. 6-8).
Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку, осіб КП «ЖРЕУ» від 30 січня 2019 року за № 175 вбачається, що у вищевказаній квартирі зареєстровані : ОСОБА_1 - власник особового рахунку, ОСОБА_3 дружина, ОСОБА_4 син, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_2 - донька дружини (а.с. 19).
Відповідно до Довідки № 10603 від 26 червеня 2019 року виданої Бориспільським відділом поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до відділу поліції з приводу зникнення свої доньки ОСОБА_2 . В ході проведення перевірки, з відомостей, які містяться в Міжвідомчій інтегрованій системі «Аркан» стало відомо, що ОСОБА_2 виїхала 19 серпня 2018 року за кордон до м. Анталії (Туреччина) (а.с.10).
Вказане також підтверджується довідкою № 10604 від 26 червня 2019 року, довідкою №13840 від 21 серпня 2019 року, довідкою №13829 від 21 серпня 2019 року, довідкою №13829 від 21 серпня 2019 року виданими Бориспільським відділом поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області (а.с. 9, 11, 12,13).
Таким чином судом встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованою в спірній квартирі, там не проживає з 2018 року; перешкод в користуванні цим приміщенням наразі не має; витрат по його утриманню не несе; дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за нею право користування жилим приміщенням, не вчиняє. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
Наведене вище свідчить про відсутність відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 без поважних на те причин більш ніж шість місяців, які передували зверненню ОСОБА_1 з даним позовом до суду. Доказів протилежного суду не надано.
Судом не встановлено фактів перешкоджання зі сторони ОСОБА_1 чи його родини в користуванні відповідачем спірним житлом протягом останніх шести місяців.
Відповідно ч. 4 ст.156, ч. 2 ст.64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать чоловік / дружина, діти і батьки.
Статтями 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР ), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Відповідно п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід'ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканність, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК Української РСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Заяв чи клопотань від відповідача ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 чи суду, визначених ч. 2 ст. 71 ЖК Української РСР не надходило. Доказів, на підставі яких слід вважати тимчасову відсутність ОСОБА_2 у спірній квартирі поважною, не зазначено і до суду не подано.
Згідно ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Зважаючи на вказане, суд приходить до переконання про відсутність поважних причин тривалої відсутності відповідача у спірній квартирі, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 319, 321, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 59, 81, 82, 141, 258, 263, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 9, 64, 71, 72, 155, 156 Житловий кодекс Української РСР, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 41, 47, 48, 129 Конституції України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2019 року.
Суддя: Чирка С.С.