гСправа № 358/1707/19 Провадження № 2/358/84/20
17 січня 2020 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований відповідач, який без поважних причин за місцем реєстрації не проживає з часу своєї реєстрації з 08.10.2013, участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг не приймає, тому це є перешкодою для реалізації нею права користування і розпорядження своїм майном.
Посилаючись на положення ст.ст. 15, 317, 319, 391, 405 ЦК України позивачка просить задовольнити її вимоги.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути буз її участі, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує і не заперечує проти постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився і не повідомив суд про причини своєї неявки, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.
Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 та члени її сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_4 являються співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18550064, виданим 04.03.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Куліковою О.Є., та свідоцтвом № 4 про право власності на житло від 25 лютого 2014 року, виданим виконавчим комітетом Бранепільської сільської ради Богуславського району Київської області.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 12.11.2019.
Згідно актів обстеження житлово-побутових умов від 04 червня 2019, від 07 серпня 2019 року, від 04 листопада 2019 року, складених комісією в складі сусідів позивачки та депутата Бранепільської сільської ради Богуславського району Київської області, підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 з часу реєстрації з 08 жовтня 2013 року по даний час не проживає.
Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб.
Аналогічне правило міститься в статті 150 ЖК Української РСР, відповідно до якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Тобто проживання членів сім'ї у житловому приміщенні, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
У разі виникнення спору між власником та особами, які проживали з ним як члени сім'ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України.
Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням власника. Так, згідно цієї норми закону член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі позивачки більше року, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки відповідач не проживає по місцю реєстрації в квартирі позивачки більше року, то є законні підстави для визнання його таким, що втратив право на користування цим житлом.
В даному випадку рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом, буде підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 246, 263, 264, 265, 280, 282, 289 ЦПК України, ст. ст. 15, 383, 391, 405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку.
Судове рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання, відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов