Справа № 357/11861/19
2/357/105/20
Категорія 45
15 січня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що вироком Білоцерківського міеькрайонного суду Київської області від 21.06.2019 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 286 КК України та призначено останньому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки відповідно до ст.76 КК України. При розгляді даного кримінального провадження судом було встановлено, що відповідач керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes -Bens Sprinter 316» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по 77 км автодороги Київ-Одеса, від м.Київ у напрямку до м.Одеса, неподалік розташування смт.Терезине Білоцерківського району, Київської області, порушив вимоги п.п.1.5, п.2.3 «б», п.10.1, п.12.1, п.12.3, п.13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу і допустив зіткнення з попутним рефрижератором «Schmitz SKO24» д.н.з. НОМЕР_2 автомобіля «Daf FT XF105/410» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався прямо та мав перевагу в русі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля Mercedes -Bens Sprinter 316» д.н.з. НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження: розрив селезінки; кров у черевній порожнині; закритий перелом правої стегнової кістки; струс головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію, як небезпечні для життя. Відповідно до виписки із медичної карти №2539, лікарями було виконано сплектомію - операцію з видалення селезінки. Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, проходила лікування, внаслідок неправомірних дій відповідача, що спричинили ДТП позивач зазнала втрат, як матеріального так і морального характеру. Позивач, з посиланням на ст.ст.22,23, ст.ст.1195-1202 ЦК Україн ЦК України, просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 120 000 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 , підтримали позов.
Відповідач позов визнав частково.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2019 року по кримінальному провадженню №357/4670/19 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 286 КК України та призначено останньому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено відповідача від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки відповідно до ст.76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення інженерно-технічної експертизи в сумі 1570,10 грн.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду від 21.06.2019 набрав законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Mercedes -Bens Sprinter 316» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по 77 км автодороги Київ-Одеса, від м.Київ у напрямку до м.Одеса, неподалік розташування смт.Терезине Білоцерківського району, Київської області, порушив вимоги п.п.1.5, п.2.3 «б», п.10.1, п.12.1, п.12.3, п.13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу та допустив зіткнення з попутним рефрижератором «Schmitz SKO24» д.н.з. НОМЕР_2 до автомобіля «Daf FT XF105/410» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався прямо та мав перевагу в русі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля Mercedes -Bens Sprinter 316» д.н.з. НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.
Вироком суду встановлено, що сукупність допущених відповідачем ОСОБА_2 порушень вимог п. п. 1.5, п.2.3 «б», п.10.1, п.12.1, п.12.3, п.13.1 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: розрив селезінки; кров у черевній порожнині; закритий перелом правої стегнової кістки; струс головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію, як небезпечні для життя.
Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм, позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Білоцерківській міській лікарні № 2 із 03.03.2019 року по 05.04.2019 року, перенесла операцію та ще потребує оперативного втручання для видалення металевого пристрою. Дане підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого, історія хвороби №2539 та консультативним висновком спеціаліста від 26.12.2019р.
Позивач суду пояснила, що внаслідок вказаної ДТП та дій відповідача, які перебувають у прямому причинному зв'язку із завданими позивачу тілесними ушкодженнями, вона тривалий час перебувала на лікуванні, їй було виконано операцію з видалення селезінки, після операції вона не могла їсти, спати, постійно болить спина. Позивач зазначила, що під час розгляду кримінальної справи відповідач розкаювався у скоєному, просив суворо не карати, не позбавляти прав керування, оскільки весь час і надалі, зобов'язувався матеріально підтримувати позивача. Натомість після звільнення від покарання відповідач, не дотримався обіцянки, допомагав лише певний період, до серпня 2019року, оплатив витрати за проведену операцію, під час перебування позивача в лікарні приносив продукти харчування, але не в достатній мірі, позивач за власні кошти купувала ліки та продукти харчування. Позивач пояснила, що аварії вона зустрічалася з відповідачем, мала до нього почуття, а після суду відносини змінилося, позивач не отримувала від відповідача коштів, а підписала надані ним розписки, щоб не карали його та щоб виплатили страхове відшкодування. Відповідач в період з березня 2019 по серпень 2019 року, оплачував оренду житла, де проживає позивач з двома дітьми. Останній раз в жовтні 2019 року, на прохання позивача, відповідач надав кошти в сумі 1700 грн. на потреби дітям. Згідно консультативного висновку ОСОБА_1 отримала направлення на планову госпіталізацію, потребує оперативного втручання, стаціонарного лікування, слід видаляти пластину. Також позивач пояснила, що вона зазнала значних моральних страждань в зв'язку з вказаною ДТП. Негативні наслідки впливу на стан здоров'я позивача, спричинені тілесними, ушкодженнями з вини відповідача не припиняються і після курсу лікування. За період перебування у лікувальному закладі позивач була позбавлена нормального, звичайного життя та спілкування із своїми дітьми, тривалий час була прикута до ліжка, внаслідок проведеної операції лікарями їй було видалено селезінку, відчувала і відчуває значний дискомфорт, моральне пригнічення, відчуває себе покинутою. Відповідач залишив позивача в скрутному становищі. Не виконав обіцянки по догляду і утриманню. Наразі відповідач ображає позивача.
Представник позивача звертав увагу на той факт, що під час досудового розслідування та судового розгляду справи відповідач ОСОБА_2 вказував, що повністю відшкодовує матеріальні збитки, утримує позивача і її дітей та зобов'язувався й надалі матеріально утримувати та відшкодовувати потерпілій всі матеріальні збитки. Але з серпня 2019 року відповідач припинив надавати матеріальну підтримку та уникає від спілкування і надання допомоги. Позивач залишилася без селезінки, перенесла операцію, потребує ще видалення металевої частини з організму, не може працювати та належно утримувати своїх дітей, оплачувати орендну плату за житло, її життя після ДТП повністю змінилося.
Відповідач суду пояснив, що дійсно з його вини сталася ДТП, і він на лікування та післяопераційний етап реабілітації витрачав значні кошти. Відповідач надав суду 2 розписки про отримання позивачем в рахунок моральної шкоди 9 000 грн. і 6000 грн. Відповідач просив суд врахувати, що має на утриманні 3 неповнолітніх дітей та позивач сама відмовилася отримувати матеріальну допомогу. Відповідач здійснив оплату операції, купував ліки за призначенням лікарів, а також забезпечував позивача належним харчуванням. Окрім того за домовленістю з позивачем він здійснював, оплату комунальних послуг до вересня 2019 року включно. Для надання позивачці грошової допомоги, залучався підтримкою близьких родичів. Крім того, позивач отримала 16 000 грн. страхового відшкодування. Відповідач надав суду копії виписки по картці із зазначенням дати придбання ліків, копії розписки ОСОБА_1 від 11.03.2019 та 28.03.2019р.про отримання коштів.
При вирішенні даної справи суд виходить з наступного.
За ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна /немайнова/ шкода, заподіяна громадянину, також підлягає відшкодуванню. При цьому розмір моральної шкоди визначається судом з врахуванням характеру та ступеню діяння, особи, яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи _розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди '' розмір відшкодування моральної /немайнової /шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди на суму 120 000,00 грн. підлягає задоволенню. Позивачем та її представником обґрунтовано підстави та розмір цієї шкоди. Дійсно, матеріали справи містять розписки, підписані позивачем про отримання нею коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, але жодна розписка не містить застереження, що моральна шкода відшкодована в повному обсязі та про відсутність претензій у потерпілої особи з даного приводу. Натомість, суд звертає увагу, що у вироку від 21.06.2019р. по справі № 357/4670/19 за яким ОСОБА_2 було визнано винним у пред'явленому обвинуваченні по ч.2 ст. 286 КК України, зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язувався й надалі матеріально утримувати та відшкодовувати потерпілій всі матеріальні збитки на лікування, утримувати всю родину потерпілої.
Відповідно до ст.ст.140, 141 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з відповідача в дохід держави розмір судових витрат /судовий збір/ в сумі 1200 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.22,23,979,1166,1187 ЦК України, Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», 12, 81, 141, 259, 263-265, 268,354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП 120 000 грн. (сто двадцять тисяч гривень) .
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) в дохід держави судові витрати по справі в сумі 1200 грн. (одна тисяча двісті гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 17.01.2020 року.
СуддяО. Я. Ярмола