Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/2059/19
2/287/631/19
10 грудня 2019 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргент» про визнання недійсною Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умавах фінансового кредиту,-
05.12.2019 року до Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргент» про визнання недійсною Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умавах фінансового кредиту.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
На дату укладення Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику від 30.07.2019 року, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена в наступній редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, на момент укладення спірної Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику, відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються спеціальним Законом України «Про споживче кредитування», а не Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п.п. 1,7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Відповідно до п 4.2 Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику від 30.07.2019 року, кредит надавався строком на 30 календарних днів а саме з 30.07.2019 року по 29.08.2019 року. Також відповідно до п.4.1 даної заяви-додатку позивачу було надано фінансовий кредит в розмірі 2000 грн., що станом на дату видачі кредиту є менше однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно змісту оскаржуваної Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику від 30.07.2019 року, метою його укладення було надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, тобто позивачу ОСОБА_1 було надано фінансовий, а не споживчий кредит і даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінтаргент» виник спір, який не стосується захисту прав споживача.
З договору вбачається, що відповідач по справі ТОВ «Фінтаргент» знаходиться в м. Київ, вул. Івана Франка, 42-Б.
Відповідно до ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Спори між судами про підсудність не допускаються. У зв'язку з цим та для того, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов'язок правильно застосувати правила про підсудність то ЦПК України встановлює правило про недопустимість суперечок між судами про підсудність.
Враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 42-Б., тому справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду м.Києва, суд вважає за необхідне передати справу на розгляд до цього суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 31, 32, 187, 353, 354 ЦПК України,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінтаргент» про визнання недійсною Заяви-приєднання №130241 до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умавах фінансового кредиту - направити за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва (03057, м.Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: В. В. Волощук