Справа № 286/4070/19
15 січня 2020 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно , -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою і просить визнати за нею право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3591 га, площею 0,5121 га, та площею 0,6459 га, які розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №042715, серії ЖТ №042716 та серії ЖТ №042717, виданих 23.12.2002 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації №315 від 05.11.2002, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №715, №716 та №717, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 і вона прийняла спадщину після його смерті, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Однак, в нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на зазначені земельні ділянки, їй було відмовлено, так як державні акти на право власності на земельні ділянки були видані після смерті спадкодавця.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач в своїй позовній заяві просить справу слухати у її відсутність.
Відповідач надіслав клопотання, в якому просить справу розглядати у відсутності їх представника. Щодо задоволення позову не заперечують.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов слід задовольнити з наступних підстав.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.05.1998.
На день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3591 га, площею 0,5121 га, та площею 0,6459 га, які розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району Житомирської області
Позивач є дочкою спадкодавця та спадкоємцем за законом 1-ї черги. Після смерті батька прийняла спадщину, вступивши у шестимісячний строк з дня його смерті в управління та володіння спадковим майном, так як вела догляд за будинком після смерті батька, за власний рахунок зробила його поточний ремонт, ремонтувала огорожу та обробляла присадибну ділянку. Крім позивача, інших спадкоємців немає. В нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на спадщину на зазначені земельні ділянки, їй було відмовлено, оскільки державні акти на неї були видані після смерті батька.
Зазначені обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.1972, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30.03.2018, довідок виконавчого комітету Овруцької міської №529 від 10.04.2018 та №530 від 10.04.2018, витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.11.2019 державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №042715, серії ЖТ №042716 та серії ЖТ №042717, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №3918/02-31 від 30.10.2019 та повідомлення Овруцької ДНК №4324/02-14 від 21.12.2019.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Згідно ж п.5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до пункту 3.5.Листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Абзацами 17 та 18 пункту 3.5. вищевказаного Листа ВССУ передбачено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна, а саме, щодо земельних ділянок кадастрові номери 1824282200:07:000:0143, 1824282200:07:000:0144 та 1824282200:13:000:0166 та інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна свідчать, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Державному реєстрі іпотек, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що позивач набула право власності на спадкові земельні ділянки на підставі діючої на момент прийняття спадщини ст.12 Закону України “Про власність” від 07.02.1991.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. в доход держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 200, 245, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), яка проживає по АДРЕСА_1 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3591 га, площею 0,5121 га, та площею 0,6459 га, які розташовані на території Гошівської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №042715, серії ЖТ №042716 та серії ЖТ №042717, виданих 23.12.2002 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації №315 від 05.11.2002, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №715, №716 та №717.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець