Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 280/972/19
Провадження № 2/935/74/20
Іменем України
(заочне)
16 січня 2020 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Пасічного Т.З.
при секретарі - Сьомак Л.І.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином. В обґрунтування позову посилається на заподіяння йому внаслідок скоєння відповідачем злочину, передбаченого ст.128 КК України, матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування, а також моральної шкоди. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, понесені ним як потерпілим в межах кримінального провадження, а також судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі. В подальшому в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом отримання судових повісток та розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України, причини неявки суду невідомі, будь-яких заяв чи клопотань та відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 21.12.2018р. Рубіжанським міським судом Луганської області постановлено ухвалу, якою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду, потерпілому роз'яснено право на звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Судом було встановлено, що згідно наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09.11.2015р. №1 о/с дск, для виконання завдань, визначених ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, з 09.11.2015р. до особливого розпорядження у Луганську область був відряджений зведений загін ГУНП в Житомирській області в кількості 50 осіб, до складу якого входили також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Приблизно о 03 год. 20 хв. 21.11.2015р. між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування відвідувачами нічного клубу «Джаз», на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, відбувся конфлікт, у зв'язку з чим, за вимогою адміністрації нічного клубу, всі відвідувачі почали виходити на вулицю. У цей час поліцейський ОСОБА_2 , перебуваючи на вулиці Мендєлєєва, м АДРЕСА_1 , навпроти входу у нічний клуб «Джаз», дістав закріплену за ним табельну вогнепальну зброю - пістолет Макарова ПМ УН - 4077-1967 для залякування відвідувачів нічного клубу з метою скорішого вирішення конфлікту. ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці біля нічного клубу «Джаз» та побачивши ОСОБА_2 з пістолетом в руках, зробив йому зауваження та запропонував ОСОБА_2 передати його табельну зброю на тимчасове зберігання йому. Однак, обвинувачений ОСОБА_2 , через власну необережність, тримаючи вказаний пістолет за рукоятку у своїй лівій руці, натиснув на спусковий гачок, в результаті чого здійснив постріл, яким ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження у вигляді вогнепального сліпого кульового поранення верхньої третини правого стегна.
Вищевказані дії ОСОБА_2 були кваліфіковано як злочин, передбачений ст. 128 КК України.
Таким чином, обставини, що ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень від дій ОСОБА_2 є беззаперечно встановленими.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22.02.2019р. апеляційна скарга захисника, який представляє інтереси потерпілого ОСОБА_1 , залишена без задоволення, а ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.12.2018р. залишена без змін.
Зі змісту ухвали Рубіжанського районного суду Луганської області від 21.12.2018р. вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2 цивільний позов не розглядався.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, зазначеним злочином потерпілому завдано матеріальну шкоду на загальну суму 13 246,05 гривень.
Згідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, суд вважає, що вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 13 246,05 грн., які він витратив на лікування та проїзд до місця проведення слідчих дій, обґрунтованими.
Позивач пред'явив вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення відносно нього злочину, передбаченого ст.128 КК України.
На підставі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у зв'язку з пошкодженням майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Суд враховує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, надані документи щодо стану його здоров'я свідчать про те, що неправомірні дії відповідача значно вплинули на його звичний спосіб життя. Тому суд враховує фізичний стан позивача, лікування та реабілітацію, глибину фізичних та душевних страждань, беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз та виходячи з міркувань розумності та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. При цьому суд вважає, що саме така сума підлягає відшкодуванню позивачеві, так як останній на протязі тривалого часу не отримав відшкодування заподіяної шкоди, витрачав додаткові зусилля та переносив нервові потрясіння, є людиною з інвалідністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну допомогу у кримінальному провадженні в сумі 16 180 грню
При вирішенні вказаних вимог позивача суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст.12 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
За приписами ст.ст.79,84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018р.).
Судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а тому позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Також позивачем належно не обґрунтована позовна вимога про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаної з розглядом даної цивільної справи, оскільки в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який підтверджує понесені ним вказані витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, суд дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 00 коп., так як позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, 4, 5, 10, 13, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Бондарі, Овруцького району, Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду в розмірі 13 246 (тринадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 05 копійок та моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Бондарі, Овруцького району, Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір на користь держави у розмірі 768,40 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Коростишівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 16.01.2020 року.
Суддя Т.З.Пасічний