Справа № 296/10591/19
1-кп/296/146/20
Іменем України
16 січня 2020 року Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника
потерпілого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019060020004378 відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
встановив :
01.11.2019 р. до Корольовського районного суду м. Житомира надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019060020004378 по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та у відповідності до ст. 35 КПК України переданий головуючому судді у справі.
В підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Належним чином викликані в підготовче судове засідання потерпілий не прибув, направив до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутності. Суд не бачить перешкод до проведення підготовчого судового засідання і ухвалення за його результатами відповідного рішення за відсутності потерпілого з огляду на положення ст. 325 КПК України.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Корольовському районному суду м. Житомира.
Крім того, від потерпілого ОСОБА_9 надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином та клопотання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_8 з метою забезпечення заявленного цивільного позову підтримав клопотання про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на належне обвинуваченому ОСОБА_10 нерухоме майно: 1/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , якою він володіє на праві приватної спільної часткової власності, отриманої ним на підставі договору дарування №3086 від 13.10.2010 р., засвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , рішення про державну реєстрацію №38455398 від 30.11.2017 р, реєстраційний номер майна 28375483, вартість якої становить 30700 грн. та накладення арешту на належне обвинуваченому ОСОБА_6 нерухоме майно: 1/5 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , якою він володіє на праві приватної спільної часткової власності, свідоцтво право власності № НОМЕР_1 від 22.12.2008 р., загальна вартість якої становить 200000 грн.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала проти забезпечення цивільного позову у запропонований представником потерпілого спосіб.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисники заперечували проти забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне обвинуваченим нерухоме майно.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вважає необхідним клопотання потерпілого ОСОБА_9 про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на вищезазначене нерухоме майно, яке на праві власності належить обвинуваченим, з наступних підстав.
Суд вважає, що форма та зміст цивільного позову відповідає вимогам, встановленим до позовних заяв, які пред'являються в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що потерпілим цивільний позов не пред'являвся.
Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов може бути пред'явлено під час кримінального провадження до початку судового розгляду.
Згідно з ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006№ 9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Відповідно до ч. 2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Звертаючись до суду, заявник, представник потерпілого ОСОБА_8 , належним чином вказав причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є спір про відшкодування завданої потерпілому матеріальної та моральної шкоди у розмірі 3297 грн. 70 коп. та 50 000 грн. відповідно, з кожного обвинуваченого.
Виходячи із вимог статті 170 КПК України, суд вважає, що наявні підстави для застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на майно шляхом заборони його відчуження, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 128, 170, 173, 314-316 КПК України, ст. ст. 149, 152, 153 ЦПК України, суд, -
постановив:
Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12019060020004378 по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, закінчити.
Призначити кримінальне провадження №12019060020004378 по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі №1к в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира на 15 годин 00 хв. 23 січня 2020 року.
Прийняти до розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.
Клопотання потерпілого ОСОБА_9 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на належне ОСОБА_10 нерухоме майно: 1/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 44,62 кв.м., якою він володіє на праві приватної спільної часткової власності, отриманої ним на підставі договору дарування №3086 від 13.10.2010 р., засвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , рішення про державну реєстрацію №38455398 від 30.11.2017 р, реєстраційний номер майна 28375483.
Накласти арешт на належне ОСОБА_6 нерухоме майно: 1/5 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , якою він володіє на праві приватної спільної часткової власності, свідоцтво право власності № НОМЕР_1 від 22.12.2008 р., реєстраційний номер майна НОМЕР_2 .
Дані про стягувача: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Дані про боржника: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Дані про боржника: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілого, свідків сторони обвинувачення та захисту.
Доручити уповноваженому органу з питань пробації скласти та подати суду в строк до 23.01.2020 року досудову доповідь щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена в частині забезпечення цивільного позову до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1