Справа № 278/3124/19
16 січня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що 01 листопада 2017 року уклала з відповідачем договір позики, за яким надала останньому 600 доларів США, які він мав повернути до 01 лютого 2018 року, однак взяті на себе зобов'язання не виконав.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму позики в розмірі 600 доларів США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2017 року становить 16116 грн, а також три проценти річних від суми простроченого боргу в сумі 30,92 долара США, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2017 року становить 830,51 грн.
У судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти заочного рішення (а.с. 29).
Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач у судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не надав (а.с. 27-28).
У зв'язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З огляду на те, що в справі є достатньо матеріалів стосовно прав та взаємовідносин сторін, зі згоди позивача суд, на підставі наявних доказів, ухвалює заочне рішення.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одними з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК).
01 листопада 2017 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 суму позики в розмірі 600 доларів США строком на три місяці, на підтвердження чого позичальником була надана розписка (а.с. 6 (копія), а.с. 30 (оригінал).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 526 ЦК встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач, як позичальник, своєчасно не повернула суму позики, суд вважає за потрібне задовольнити позовну вимогу про стягнення суми позики в розмірі 600 доларів США.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач своєчасно не повернув суму позики, суд вважає за потрібне задовольнити позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, однак частково, оскільки позивачем здійснений неправильний розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку, останньою здійснені обчислення за період з 01 лютого 2018 року по 20 листопада 2019 року, згідно з якими сума трьох процентів річних від простроченої суми складає 30,92 долара США.
Однак, суд зауважує, що ст. 625 ЦК встановлений обов'язок боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми лише за час прострочення, яке в даному випадку відбулося 02 лютого 2018 року, тому включення до розрахунку 01 лютого 2018 року є помилковим.
Відповідно до здійсненого судом розрахунку, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 600 доларів США за період з 02 лютого 2018 року до 20 листопада 2019 року складають 32,40 долара США (600 (сума боргу) х 3 (процентна ставка) / 100 (%) / 365 (днів) х 657 (кількість днів прострочення) = 32,4).
Однак, враховуючи відсутність у суду можливості виходити за межі позовних вимог, суд вважає за потрібне стягнути три проценти річних від простроченої суми в тому розмірі, який просить позивач, а саме: 30,92 долара США.
Одночасно суд зазначає, що враховуючи те, що умовами договору чітко передбачено надання грошей в позику в доларах США, на користь позивача має бути стягнута заборгованість саме в доларах США без зазначення еквіваленту в національній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст.ст. 625, 1046-1050 ЦК, суд -
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , суму боргу в розмірі 630,92 долара США, яка складається з такого: 600 доларів США - сума позики; 30,92 долара США - частина заборгованості по трьох процентах річних від простроченої суми за період з 02 лютого 2019 року по 20 листопада 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік