Справа №295/12770/19
Категорія 65
2/295/345/20
14.01.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.
за участю секретаря Козакевич І.В.,
позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законним представником якого є - ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням ,-
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, що знаходиться у АДРЕСА_1 . В обгрунтування вимог вказано, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була дружиною онука позивача та рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10.03.2015 року шлюб між ними було розірвано. В 2015 році ОСОБА_3 , забрала усі особисті речі і речі дитини та виїхала з квартири. Позивач пояснила, що в цьому році на дверях квартири почали з'являтись оголошення про те, що ОСОБА_3 повинна погасити заборгованість по кредиту, позивач, як людина похилого віку, після такого оголошення має хвилювання щодо своєї нерухомості. Факт не проживання громадянки ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 підтверджується актами та показами свідків. Крім того, позивач вказала, що перешкоди у користуванні жилим приміщенням відповідачу не чиняться, її особисті речі в житловому приміщенні відсутні, жодних комунальних платежів відповідач не сплачує. На підставі чого, позивач вважає, що відповідач разом з дитиною втратили право на користування житловим приміщенням, не користуються ним тривалий час, практично чотири роки без поважних причин не проживають за місцем реєстрації, а тому можуть бути визнані такими, що втратили право користуватися даним житловим приміщенням.
19.12.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач пояснила, що після розлучення колишній чоловік вигнав її з дитиною з квартири. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є правнуком позивача та автоматично є членом її сім'ї. Відповідач зі своїми дітьми та співмешканцем ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_3 , у квартирі його рідної сестри ОСОБА_6 , яка не дає згоду на реєстрацію неповнолітнього ОСОБА_4 . Відповідач вказала, що іншого житла у неї не має, та разом з сином не здійснювали перешкод у користуванні та розпорядженні майном позивача. ОСОБА_3 вважає, що в задоволенні вимоги про визнання неповнолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування відмовити.
В судовому засіданні 14.01.2020 року позивач та її представник - адвокат Подсуха Н.Г. підтримали позовні вимоги та просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, свою позицію щодо заявлених позовних вимог виклала у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, на підставі положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення сторони позивача, свідків, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що згідно свідоцтва №8319 від 03.12.1993 року про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2003 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 7, 8).
Між онуком позивача - ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 10.03.2015 року було розірвано шлюб рішенням Боугнського районного суду м. Житомира (а.а. 16, 17).
Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вбачається, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є правнуком позивача ОСОБА_1 (а.с. 12, 14, 15).
Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).
Зі змісту актів від 05.05.2015 року, 02.08.2019 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 , не проживають з 2015 року (а.с. 18, 19).
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За клопотанням позивача в судовому засіданні 14.01.2020 року було допитано ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є сусідами позивача та пояснили, що відповідачі не проживають в квартирі ОСОБА_1 з 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як роз'яснено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.
Відповідно до висновків Верховного суду України у справі № 6-709цс16 (аналогічна № 6-158цс14) було висловлено позицію: власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання такої особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи відповідача про поважність причин її не проживання з неповнолітнім сином в квартирі АДРЕСА_4 , а саме те, що після розірвання шлюбу їх вигнали з квартири, не підтверджені жодними доказами та не можуть бути взяті до уваги судом.
Стаття 64 Житлового кодексу України визначає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Таким чином, в розумінні вказаної норми правнук власника не відноситься до членів його сім'ї, що спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.
Разом з тим, згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області зареєстроване місце проживання неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться (а.с. 29).
В силу ст.160 СК України місце проживання дитини визначається місцем проживання батьків. Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. Права неповнолітньої дитини є похідним від права батьків ( або одного з них ). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер ( поважні або неповажні ) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків. Неповнолітня дитина не є самостійним суб'єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками. Отже, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила право користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що місце проживання неповнолітнього ОСОБА_11 зареєстроване в установленому законодавством порядку за адресою: АДРЕСА_5 , неповнолітній фактично не проживає в квартирі, а тому підстав для визнання його таким, що втратив право користування квартирою не має.
З урахуванням викладеного вище, оскільки відповідач ОСОБА_3 понад один рік не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , поважних причин не проживання відповідача в квартирі судом не встановлено, відповідач фактично проживає в м. Бердичеві, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12,77, 81, 141, 142, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законним представником якого є - ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що в АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17.01.2020 року.
Відомості про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ;
Відповідачі: до ОСОБА_3 , код НОМЕР_2 ОСОБА_4 , законним представником якого є - ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_6 ;
Третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2, код 13776954.
Суддя Л.М. Чішман