Справа № 274/264/20
Провадження № 2/0274/44/20
17.01.2020 року суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Семенівської об'єднаної територіальної громади, третя особа, що не заявляє самомтійних вимог: Державний нотаріус Бердичівської Державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Семенівської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності в порядку спадкування. Просить визнати за ним право власності на 5/6 частини будинку АДРЕСА_1 , після смерті бабусі - ОСОБА_2 .
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статті 175, 177 ЦПК України.
Заява, зокрема, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3 частини 3 статті 175 ЦПК України).
Позивачем до позовної заяви не долучено доказів про розрахунок ціни позову, доказів вартості нерухомого майна станом на момент звернення до суду із позовом.
Так, згідно пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.
Таким чином, позивач повинен був провести оцінку нерухомого майна, на яке він просить визнати за собою право власності, звернувшись до відповідного експерта (оцінщика), надавши суду звіт (висновок про ринкову оцінку вартості нерухомого майна), а не визначити ціну позову з урахуванням договору, що укладалися більше 10 років тому назад.
За приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову (1 % х ціна позову), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840, 40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510, 00 грн.).
Оскільки позивачем ціна позову, тобто вартість спірного майна, не обґрунтована належним чином, підтверджуючих доказів вартості спірного об'єкта нерухомості на час розгляду справи суду не надано, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті.
З огляду на викладене, позивачу необхідно оплатити судовий збір за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір» для позовної вимоги майнового характеру з урахуванням ціни позову (п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України).
Крім того, позивачем невірно зазначено зміст позовних вимог "про визнання права власності в порядку спадкування за законом", оскільки в дійсності підлягає розгляду позовні вимога про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Також в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в обгрунтування викладених в позовній заяві обставин справи не долучено копію заповіту ОСОБА_2 , яким вона заповіла 5/6 часток житлового будинк АДРЕСА_1 позивачу - ОСОБА_1 , не долучено довідку про зареєстрованих осіб в житловому будинку на час відкриття спадщину (про яку йдеться в позовній заяві), відсутні відомості про наявність інших спадкоємців, або власника 1/6 частки зазначеного житлового будинку.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 182, 183 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Семенівської об'єднаної територіальної громади, третя особа, що не заявляє самомтійних вимог: Державний нотаріус Бердичівської Державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, а судовий збір не буде сплачено, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.М.Вдовиченко