16 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1165/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2019 (суддя Шевчук Н.Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради
про стягнення 309 155, 25 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради про стягнення 309155,25 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов'язань з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги.
1.3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав, що до компетенції управління належить забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту населення та останній зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян. Однак, звернення позивача із вимогами про стягнення заборгованість в сумі 309155,25 грн. необґрунтоване, оскільки не підтверджено документально з причини не укладення між позивачем та відповідачем договору про порядок відшкодування витрат на надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок коштів місцевого бюджету на 2018 рік. Оскільки, відповідно до Бюджетного кодексу України та Положення "Про управління соціального захисту населення Васильківської міської ради", рахунки управління знаходяться в органах Казначейства, Казначейська служба в особі Васильківського управління державної казначейської служби України здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів за наявності відповідного бюджетного зобов'язання, тобто за наявності договору між управлінням та ПАТ "Укртелеком", від укладання якого останній ухиляється.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, позов задоволено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 31.10.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Управлінням соціального захисту населення Васильківської міської ради подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 911/1165/19 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 06.11.2019 у справі № 911/1165/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Пільков К.М., Мачульський Г.М.
3.3. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
3.4. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
3.5. Ухвалою Касаційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 911/1165/19. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 04.12.2019.
3.6. 29.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 02.12.2019.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4.2. Скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого суд першої інстанції прийняв незаконне і необґрунтоване рішення, а саме судами неправильно застосовано та порушено норми: пункт 38 частини 1 статті 2, пункт 3 частини 1 статті 7, пункт 3 частини 1 статті 46, пункт 1 частини 2 статті 49, пункт 204 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, пункт 4.13 Положення "Про управління соціального захисту населення Васильківської міської ради", неуважно розглядався судом апеляційної інстанції або взагалі не був взятий до уваги лист управління № 05-3308/09 від 30.09.2019 року, внаслідок чого прийнято незаконне необґрунтоване оскаржуване рішення, а апеляційний суд, поряд із вищезазначеними нормами, порушив ще й норми підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, через що прийняв незаконну оскаржувану постанову.
4.3. На переконання відповідача, судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідно до пункту 38 частини 1 статті 2, пункту 204 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України позивач є одержувачем бюджетних коштів і тому він повинен дотримуватись вимог Бюджетного кодексу України, в якому зазначені умови отримання цих коштів.
Відтак, без укладання договору Казначейство України не може здійснювати платежі у бухгалтерському обліку виконання бюджету. А як наслідок цього управління не може передати бюджетні кошти позивачу за надані їм послуги.
Потреба в укладанні договору виникла не для того, щоб у управління з'явилось зобов'язання перед позивачем, а для того, щоб Казначейська служба змогла перерахувати кошти за надані позивачем послуги пільговим категоріям громадян м.Васильків.
4.4. Також відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги значимість та важливість дій Казначейської служби в даній справі та правова позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 13.06.2017 року у справі № 21-1393а17.
4.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації, в період з 01.01.2018 до 31.12.2018 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 309 155,25 грн.
5.2. Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав про те, що:
- у зв'язку з невиконанням вказаних зобов'язань відповідачем, зазначені акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства - форма № 3-пільга складені позивачем та направлені відповідачу для проведення звірки взаєморозрахунків, а саме акти звірки розрахунків за послуги зв'язку станом на: 01.02.2018 на суму 28482,13 грн., 01.03.2018 на суму 28 151,27грн., 01.04.2018 на суму 27430,19 грн., 01.05.2018 на суму 27 329,25грн., 01.06.2018 на суму 26 910,94грн., 01.07.2018 на суму 22 044,79 грн., 01.08.2018 на суму 24 943,46грн., 01.09.2018 на суму 24 421,32грн., 01.10.2018 на суму 21 839,15грн., 01.11.2018 на суму 23 455,85 грн., 01.12.2018 на суму 27 465,06грн., 01.01.2019 на суму 26 681,84грн. Копії додано до матеріалів позовної заяви;
- на адресу відповідача направлялись листи з повідомленням про наявність заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, необхідність її сплати, про забезпечення дотримання вимог законодавства з даного приводу та про необхідність оформлення актів за надані послуги на пільгових умовах;
- у відповідь на дані звернення та претензії відповідач листами № 05-4512/09 від 17.10.2018, № 05-5432/09 від 17.12.2018 та № 05-1053/09 від 14.03.2019 повідомив позивача про те, що ПАТ "Укртелеком" знаходиться в підпорядкуванні управлінню та повинно беззаперечно виконувати всі вимоги управління стосовно питання надання пільг пільговикам на послуги зв'язку, а у зв'язку із тим що ПАТ "Укртелеком" ігнорує підписання з управлінням договору про порядок відшкодування витрат на надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок коштів місцевого бюджету на 2018 рік, Васильківське управління державної казначейської служби України не може здійснювати платежі у бухгалтерському обліку виконання бюджету.
5.3. Отже, відповідач не виконав своїх зобов'язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 309 155,25 грн. Докази відшкодування відповідачем вказаних втрат в матеріалах справи відсутні.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Приймаючи рішення у справі місцевий суд, котрий підтримала апеляційна інстанція, свої висновки мотивував тим, що обов'язок по оплаті наданих позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у відповідності до норм чинного законодавства покладено на відповідача - Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради, як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідного району.
6.2. Чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
6.3. Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди вірно виходили з того, що позивач, як оператор телекомунікації, на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб встановлюються відповідно до приписів Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".
У відповідності до частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту "б" пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі Порядок).
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно пункту 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі Положення).
Згідно пункту 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
7.3. З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.
7.4. Оскільки судами встановлено, що позивачем, як оператором телекомунікації, в період з 01.01.2018 до 31.12.2018 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 309 155,25 грн, однак відповідач не виконав своїх зобов'язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в зазначеній сумі, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.
7.5. Доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог у зв'язку з відсутністю укладеного договору про порядок відшкодування витрат на надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок коштів місцевого бюджету на 2018 рік отримали належну правову оцінку та були вмотивовано відхилені судами попередніх інстанцій через те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
7.6. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справах №927/291/17, №906/621/17, №911/4249/16, Касаційний господарський суд у постановах зі справ від 28.10.2019 №911/2575/18, від 24.07.2018 №907/609/17, від 04.07.2018 №908/938/17, від 27.06.2018 №905/280/17, від 26.06.2018 №924/781/17, від 21.06.2018 №915/1561/17, від 18.06.2018 №909/519/17, від 06.06.2018 №911/1541/17, від 05.06.2018 №922/2141/17, від 04.06.2018 №905/2074/17, від 23.05.2018 №909/1014/16, від 08.05.2018 №908/657/17, від 07.05.2018 №921/442/17-г/7, від 13.04.2018 №908/985/17, від 05.04.2018 №921/373/17-г/14, від 27.03.2018 №925/246/17, від 23.03.2018 №904/6252/17.
7.7. Посилання на постанову Верховного Суду України від 13.06.2017 року у справі №21-1393а17 відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вказана постанова прийнята зовсім з іншого предмету спору та правових підстав позову.
8. Висновки Верховного Суду
8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2019 у справі №911/1165/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді К. Пільков
Г. Мачульський