15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/18141/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
скаржника - Курібла В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Дикунська С.Я., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.)
від 05.11.2019,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон"
про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 за нововиявленими обставинами
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський металопрокатний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон"
про стягнення заборгованості у розмірі 6 517 766,40 грн,
у жовтні 2017 року ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Регіон» про стягнення заборгованості в сумі 6 517 766,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару №8/13 від 26.05.2016.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Регіон» на користь ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» заборгованість в розмірі 6 436 916,80 грн.
10.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Регіон» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 за нововиявленими обставинами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 задоволено заяву ТОВ «Регіон» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 за нововиявленими обставинами, рішення суду від 15.11.2017 було скасовано. У задоволенні позову ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» про стягнення з ТОВ «Регіон» 6 517 766,40 грн відмовлено.
Задовольняючи заяву ТОВ «Регіон», господарський суд дійшов до висновку, що на момент подання позову та на момент прийняття рішення 15 листопада 2017 року, ТОВ "Краматорський металопрокатний завод" не мав права вимоги до ТОВ "Регіон" щодо стягнення боргу в сумі 6 436 916,80 грн за поставку товару за договором поставки №8/13 від 26.05.2016, оскільки вже передав своє право вимоги іншій особі (ТОВ «БСМ Будівництво») за договором відступлення права вимоги від 02.10.2017.
Не погоджуючись з вказаним рішенням від 11.06.2019, ЗП "Азовімпекс" у формі ТОВ оскаржило його до суду апеляційної інстанції. Стверджувало, що оскаржуване рішення про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд фактично вирішив питання про права та обов'язки ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки після відкриття апеляційного провадження встановлено, що судовим рішенням у цій справі питання про права, інтереси чи обов'язки ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ місцевим господарським судом не вирішувалось.
25.11.2019 ЗП "Азовімпекс" у формі ТОВ звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 910/18141/17 до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ЗП "Азовімпекс" у формі ТОВ в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 і відкрито касаційне провадження у справі в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019.
Підставами для скасування ухвали апеляційного суду ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ зазначило, що, закриваючи провадження за його апеляційною скаргою, суд порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у цій справі не вирішено питання про права і обов'язки ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
За ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного закону України).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Водночас, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).
Держава зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційний перегляд судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційний перегляд судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, суд апеляційної інстанції має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги, який не був залучений до участі в справі.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України (така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено апеляційним судом, предметом спору у цій справі є стягнення з ТОВ «Регіон» заборгованості за укладеним між ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» (постачальник) та ТОВ «Регіон» (покупець) договором №8/13 поставки. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 стягнуто з ТОВ «Регіон» на користь ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» заборгованість в розмірі 6 436 916,80 грн.
11.06.2019 рішенням Господарського суду міста Києва задоволено заяву ТОВ «Регіон» про перегляд рішення суду від 15.11.2017 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 скасовано, а у задоволенні позову ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» про стягнення з ТОВ «Регіон» 6 517 766,40 грн боргу відмовлено.
Відповідно до оскаржуваного ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ у цій справі рішення від 11.06.2019, встановлено, що ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» на момент звернення з позовом до суду та ухвалення рішення суду 15.11.2017 не мало права вимоги до відповідача (ТОВ «Регіон») про стягнення 6 436 916,80 грн за договором поставки товару №8/13, оскільки передало своє право вимоги іншій особі - ТОВ «БСМ Будівництво» за договором відступлення права вимоги від 02.10.2017.
Факт відступлення права вимоги став підставою для перегляду рішення суду від 15.11.2017 за нововиявленими обставинами. При цьому місцевий господарський суд вказав, що така обставина існувала на час розгляду справи і право вимоги до відповідача - ТОВ «Регіон» перейшло від позивача до нового кредитора до моменту пред'явлення позову та ухвалення рішення суду; ця обставина не могла бути відома заявнику на момент прийняття рішення від 15.11.2017 в зв'язку з тим, що заявник не є стороною договору відступлення права вимоги і довідався про його існування тільки з отриманої від нового кредитора вимоги про сплату боргу 06.05.2019.
З посиланням на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення боргу в сумі 6 436 916,80 грн за договором поставки товару №8/13 з відповідача саме на користь позивача ТОВ «Краматорський металопрокатний завод».
ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ, яке не було залучена до участі у справі, вважає, що вказане рішення суду першої інстанції від 11.06.2019 порушує його права, а тому має бути скасоване.
Проте у вищезгаданому рішенні немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ. Оскаржуване рішення (мотивувальна чи резолютивна його частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов'язки апелянта, рішення з цього приводу судом також не приймалося.
Посилання скаржника на обставини перебування ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ у складі учасників ТОВ «Регіон» з 2006 по 2016 роки, заявлення ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ кредиторських вимог в межах справи № 914/1096/18 про банкрутство ТОВ «Регіон», оскарження ним дійсності укладеного між ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» та ТОВ «БСМ Будівництво» договору відступлення права вимоги від 02.10.2017 не є підтвердженням того, що рішенням від 11.06.2019 Господарський суд міста Києва вирішив питання про права, інтереси та (або) обов'язки ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ.
Відмовляючи в задоволенні позову, зокрема, про стягнення заборгованості з ТОВ «Регіон» на користь ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» за договором поставки товару №8/13, місцевий суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки лише сторін у справі.
З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам апеляційної скарги ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ, обґрунтовано встановив, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ; оскаржуване рішення не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов'язки ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ; місцевим господарським судом було прийнято рішення про права, інтереси та обов'язки лише сторін у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ.
Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/18141/17 порушує його права.
Отже, апеляційний суд правомірно і обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги було враховано аргументи ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ та надано їм належну правову оцінку, а також було почуто його, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Проніна проти України»).
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Доводи, наведені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, в той час як суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 відповідає вимогам ст. 236 ГПК України і підстав для її скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на ЗП «Азовімпекс» у формі ТОВ.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі за № 910/18141/17- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді І. Кондратова
І. Ткач