29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" січня 2020 р. Справа №924/921/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута
до Кухарця Григорія Григоровича , м. Славута
про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 299364,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Матущак В.І. згідно ордеру від 03.10.2019р.
від відповідача: не з'явився (Савченко О.В. згідно ордеру від 11.09.2019р. присутній у судовому засіданні 09.12.2019р. та 18.12.2019р.)
Рішення виноситься 08.01.2020р., оскільки в судовому засіданні 09.12.2019р. та 18.12.2019р. оголошувалась перерва.
У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 299364,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування позову посилається на обставини, встановлені актом планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача №07-08/2 від 08.01.2019р., проведеної працівниками Західного офісу Держаудитслужби у Хмельницькій області, а саме - встановлена наявність дебіторської заборгованості без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, яка виникла внаслідок перерахування коштів контрагентам, в тому числі ФОП Кухарцю Г.Г. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 15, 16, 92, 177, 180, 181, 203, 205, 208, 316, 319, 321, 627, 1212 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України.
Позивач зауважує, що вказана заборгованість виникла упродовж 2017-2018 років внаслідок безпідставного перерахування контрагентам коштів, без укладання договорів, зокрема фізичній особі-підприємцю Кухарець Г.Г. без достатніх правових підстав перераховано 388364,00 грн., з них у 2017 році - 299364,00 грн., у 2018 р. - 89000грн. У 2017-2018 роках державним підприємством "Славутський лісгосп" будь-які договори чи інші правочини з ФОП Кухарець Г.Г. не укладались, господарські операції не проводились, доручення на отримання матеріальних цінностей від вказаного підприємця не видавалися, матеріали не отримувалися, тобто відсутні правові підстави для виникнення цивільних прав та обов'язків, безпідставно складені платіжні доручення про перерахунок коштів без достатніх правових підстав ФОП Кухарцю Г.Г., зокрема: Платіжне доручення №1701 від 27.10.2017р. - 99780,00 грн.; Платіжне доручення №1723 від 20.11.2017р. - 99852,00 грн.; Платіжне доручення №1734 від 01.12.2017р. - 99732,00 грн.; Платіжне доручення №2822 від 02.03.2018р. - 89000,00 грн.
Позивач звертає увагу суду на те, що у 2018 році Кухарець Г.Г. частину коштів повернув в сумі 89000,00 грн., а тому неповернутими є 299364,00 грн. З метою досудового врегулювання спору ДП "Славутський лісгосп" Кухарцю Г.Г. 16.01.2019 надіслано претензію №24, на яку він відповіді не надав. Окрім того, у ході ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області направлялися запити фізичним особам-підприємцям щодо надання інформації про стан взаєморозрахунків з ДП "Славутське лісове господарство" з наданням оборотної відомості по розрахунках, копії накладних на відпущені товарно-матеріальні цінності, стан заборгованості на звітні дати. По бухгалтерському обліку ДП "Славутський лісгосп" за період з 2017 року по вересень 2018 року, надходження та використання будь-яких інших товарів від фізичної особи-підприємця Кухарець Г.Г. не відображено, проведеними річними інвентаризаціями фактичної наявності не виявлено та під час проведення ревізії не представлено. Враховуючи вищевикладене, в порушення ч.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1996 №996-ХІ по бухгалтерському обліку Підприємства не оприбутковано будь-які матеріальні цінності продовж 2017-2018 років від ФОП Кухарець Г.Г., зокрема й на суму 299364,00 грн. Вищевказані порушення бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, що призвели до завдання матеріальних збитків ДП "Славутський лісгосп" допущено колишнім заступником директора ДП з фінансово-економічних питань - головним бухгалтером ОСОБА_2, яким складалась фінансова звітність та здійснювався контроль за діяльністю бухгалтерської служби. Також ревізією встановлено, що у заступника директора з фінансово-економічних питань - головного бухгалтера ОСОБА_2 у період, який підлягав ревізії, були відсутні повноваження щодо укладення відповідних договорів. Дебіторська заборгованість виникла внаслідок перерахування коштів ФОП Кухарець Г.Г., без укладання письмових договорів та фактичного здійснення господарських операцій, тобто у зв'язку з безпідставним багаторазовим перераховуванням недійсними платіжними дорученнями коштів без достатніх правових підстав, з внесенням у них завідомо неправдивих відомостей, на рахунок фізичної особи-підприємця Кухарець Г.Г.
У письмових поясненнях від 08.01.2020р. зазначив, що платіжні доручення не можуть бути підставою виникнення цивільних прав та/чи обов'язків, оскільки не містять ознак правочину, а рахунки та накладні є неналежним доказом у справі, оскільки зазначена у них інформація не відповідає фактичним обставинам і складання фіктивних накладних не є підставою для виникнення договірних відносин. Надані у справу накладні з відображеним в них змістом ніби господарських операцій не можуть бути доказами наявності підстав для здійснення платежів за наявними в справі платіжними дорученнями - за будматеріали, оскільки не дають змоги охарактеризувати об'єкт господарських операцій (товар) за накладними та платіжними дорученнями - як однорідний/ідентичний. Окрім того не ідентифіковано осіб, які їх підписали, зокрема представник відповідача в судовому засіданні фактично не зміг пояснити яким чином відповідач ідентифікував громадянина ОСОБА_2 , як особу, уповноважену підприємством на отримання товарно - матеріальних цінностей, зазначених в накладних, а саме відпуск товару підприємству, а не сторонній особі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.09.2019р. не погоджується із заявленими позовними вимогами. Повідомляє, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. У період із квітня 2017 року по червень 2018 року між Державним підприємством "Славутське лісове господарство" та Кухарцем Григорієм Григоровичем , який у вказаний період мав статус суб'єкта підприємницької діяльності (вказана обставина визнається позивачем), існували договірні відносини з поставки відповідачем на користь позивача будівельних матеріалів. Відповідач вважає, що підтвердженням факту наявності договірних відносин між сторонами є наступні докази та обґрунтування: визнання даного факту позивачем за змістом позовної заяви; визнання даного факту позивачем за змістом звернення Державного підприємства "Славутське лісове господарство" за вихідним номером 379 від 22 червня 2018 року; систематичність сплати грошових коштів за період з 27 жовтня 2017 року по 02 березня 2018 року із зазначенням в графі призначення платежу "за будматеріали/матеріали згідно рахунку ..." та безспірність їх зарахування за зазначений період; складання між позивачем та відповідачем накладних, на підставі яких відповідач передавав товар позивачу; встановлення ревізією фактів перерахування позивачем відповідачу грошових коштів.
Відповідач вважає, що проставлення на накладних підпису заступника директора з фінансово-скономічних питань, головного бухгалтера Державного підприємства "Славутське лісове господарство" ОСОБА_2 підтверджується зі змісту накладних, які сформовані між Державним підприємством "Славутське лісове господарство" та ФОП Гурківським О.В., належним чином засвідчені копії яких додаються, який згідно із акту ревізії тотожно здійснював поставку товару на користь позивача. Відповідно до наданих накладних вбачається те, що у графі "одержав" вказано прізвище "ОСОБА_2" та проставлено власний підпис, який ідентичний зразкам підписів, які зазначені у накладних, які надані відповідачем. У зв'язку із цим, вказане свідчить про доведення відповідачем факту отримання Державним підприємством "Славутське лісове господарство" від фізичної особи Кухарця Григорія Григоровича товару вартістю 299364,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказуючи на ї х правомірність та обґрунтованість наявними в матеріалах справи доказами.
Представник відповідача в судове засідання 08.01.2020р. не з'явився, в судовому засіданні 09.12.2019р. та 18.12.2019р. заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Державне підприємство "Славутське лісове господарство" перерахувало на рахунок ФОП Кухарця Григорія Григоровича кошти на загальну суму 388364,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1701 від 27.10.2017р. в розмірі 99780,00 грн. з призначенням платежу "за матеріали згідно рах. б/н від 26.10.2017р. без ПДВ пров. проц. закуп. не передбачено"; №1723 від 20.11.2017р. в розмірі 99852,00 грн. з призначенням платежу "за матеріали згідно рах. б/н від 09.11.2017р. без ПДВ пров. проц. закуп. не передбачено"; №1734 від 01.12.2017р. в розмірі 99732,00 грн. з призначенням платежу "за матеріали згідно рах. б/н від 29.11.2017р. без ПДВ пров. проц. закуп. не передбачено"; №2822 від 02.03.2018р. в розмірі 89000,00 грн. з призначенням платежу "за будматеріали згідно рах. №8 від 26.02.2018р. без ПДВ".
Згідно меморіального ордеру №82PL198713 від 20.06.2018р. Державному підприємству "Славутське лісове господарство" надійшли кошти в розмірі 89000,00 грн. з призначенням платежу "документи Б2 повернення коштів за непоставлений матеріал, Кухарець Григорій Григорович ".
Згідно з актом від 08.01.2019р. №07-08/2 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Славутське лісове господарство" за період з 01.01.2016 по завершений місяць 2018 року, складеним управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, ревізію проведення безготівкових операцій в національній та іноземній валюті проведено суцільним способом по 10 контрагентах, в тому числі - ФОП Кухарцю Г.Г. Зазначено, що ревізією встановлено, що всі суми коштів, перераховані наведеним в акті контрагентам з рахунків, відображені в журналі-ордері №2 та віднесено на розрахунки з контрагентами у журналі ордері №9-1 по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Суми обігу коштів вказаних в банківських виписках відповідають даним за відповідними рахунками бухгалтерського обліку відображених в журналі-ордері №2. Перераховані, згідно виписок банків, контрагентам кошти по бухгалтерському обліку в повному обсязі відображено по розрахунках з установами, організаціями, підприємствами.
Ревізію правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості і стану претензійно-позовної роботи проведено вибірковим способом. Зокрема, зазначено, що ревізією відповідності сплаченої вартості товарів, робіт та послуг умовам укладених договорів, відповідність кількості та асортименту отриманих товарів, робіт та послуг умовам договорів порушень не встановлено.
Також ревізією достовірності заборгованості, яка відображена за даними бухгалтерського обліку ДП "Славутське лісове господарство" та підтверджена наявними документами встановлено, що по бухгалтерському обліку Підприємства в журналі-ордері №9-1 станом на 01.10.2018 року на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 10151984,74 грн., яка є довготривалою по 9-ти контрагентах. Вказана заборгованість виникла в періоді з 01.01.2017 по 30.09.2018 внаслідок перерахування контрагентам, без укладання договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт та послуг, а саме, по ФОП Кухарець Г.Г. на суму 299364,0 грн., з неї в 2017 - 299364,00 грн., 2018 - 0,00 грн.
Крім того, в акті відображено, що відповідно до пояснення директора Підприємства Сапожніка В.В.: "Платіжні документи на перерахування коштів ФОП Герасимчук О.А., ФОП Гурківський О.В., ФОП Чернюк В.О., ФОП Чернюк Р.О., ФОП Чик А.М., ФОП Бражук І.Б., ФОП Ковальчук Л.В., ФОП Кухарець Г.Г., МКП "Інпол-Сервіс" та МКП "Інтек-Сервіс" мною не підписувались, розпоряджень для перерахування коштів вищевказаним суб'єктам господарювання мною не надавались ні гол.бухгалтеру ОСОБА_2, ні бухгалтеру-касиру". В ході ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області направлено запити вищевказаним фізичним особам-підприємцям щодо надання інформації про стан взаєморозрахунків з ДП "Славутське лісове господарство" з наданням оборотної відомості по розрахунках, копії накладних на відпущені товарно-матеріальні цінності, стан заборгованості на звітні дати.
У акті зазначено, що станом на момент завершення ревізії відповідь на запит надійшла від ФОП Кухарець Г.Г. б/н від 15.11.2018, згідно якої: "В квітні 2018 року між ФОП Кухарець Г.Г. та представником ДП "Славутське лісове господарство", головним бухгалтером ОСОБА_2, був укладений усний договір на поставку деревно-стружкової плити та деревно-волокнистої плити середньої щільності, впродовж жовтня-листопада 2017 р. між зазначеними особами дійсно проводились розрахунки за товарно-матеріальні цінності, а саме купівлю ДСП та МДФ, на загальну суму 299364,00 грн. На підтвердження зазначених обставин надано копії рахунків, видаткових накладних №7 від 28.10.2017, №10 від 21.11.2017, №6 від 02.12.2017 року. Заборгованість на звітні дати та станом на 15.11.2018 між ДП "Славутське лісове господарство" та ФОП Кухарець Г.Г. відсутня." (Відповідь ФОП Кухарець Г.Г. б/н від 15.11.2018 у Додатку 37 до акта).
В акті зауважено, що надані ксерокопії накладних не завірено підписом ФОП Кухарець Г.Г. та в накладних в графі "одержав" стоїть підпис без зазначення прізвища одержувача. Відповідно до вищезазначених накладних Підприємству відпущено товарів на загальну суму 299364,00 грн, в тому числі: Деревно-стружкову плиту в кількості 120 одиниць на суму 99852,00 грн; Деревно-волокнисту плиту середньої щільності в кількості 120 одиниць на суму 199512,00 грн. Надходження та використання вказаних товарів по бухгалтерському обліку Підприємства не відображено, проведеними річними інвентаризаціями фактичної наявності не виявлено та під час проведення ревізії не представлено. Слід зазначити, що згідно відповіді ФОП Кухарець Г.Г. усний договір з представником ДП "Славутське лісове господарство", головним бухгалтером ОСОБА_2, було укладено в квітні 2018, а розрахунки за товари проводилися в жовтні-листопаді 2017 року.
Також в акті зазначено, що з метою підтвердження фактичної наявності основних засобів та матеріальних цінностей, відповідно до наказу від 11.10.2018 №116 "Про проведення інвентаризації", постійно діючою інвентаризаційною комісією в ході проведення річної інвентаризації проведено суцільну інвентаризацію основних засобів та товарно-матеріальних цінностей станом на 01.11.2018 року. Проведеною інвентаризацією лишків та нестач не встановлено. Крім того не виявлено в наявності товарів зазначених в накладних наданих ФОП Кухарець Г.Г. - 299364,00 грн.
У матеріали справи надано лист позивача від 26.07.2018р. №464, адресований ОСОБА_2 , про виявлення незрозумілих перерахувань коштів під час роботи комісії по доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей з проханням з'явитися для дачі пояснень.
Листом від 10.08.2018р. №484 позивач звернувся до Шепетівської місцевої прокуратури з проханням провести розслідування щодо фактів безпідставного перерахування значних коштів суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі ФОП Кухарцю Г.Г.
Шепетівською місцевою прокуратурою повідомлено листом від 10.08.2018р. №8223вих18 ДП Славутське ЛГ" про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018241270000028 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб; матеріали провадження направлено за підслідністю до СВ Славутського ВП ГУНП у Хмельницькій області.
В акті внутрішньої перевірки державного підприємства "Славутське лісове господарство" щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки розрахунків з окремими суб'єктами підприємницької діяльності від 21.09.2018 зазначено, що на підставі наказу Державного підприємства "Славутське лісове господарство" від 05 червня 2018 року №78 комісією проведено перевірку бухгалтерії щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів підприємства. Для аналізу бралася первинна документація: товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі робіт, товарів та послуг, видаткові накладні, виписки по банківських рахунках за 2017, 2018 роки. В результаті перевірки встановлено наступне. Під час аналізу банківських рахунків підприємства було виявлено систематичні перерахунки коштів підприємства підприємцям, в тому числі ФОП Кухарцю Г.Г. (код НОМЕР_1 ) загальною сумою 388364 грн. Під час проведення перевірки ФОП Кухарець Г.Г. повернуто 89000 грн.
В акті відображено, що під час дослідження первинних документів по зазначеним підприємцям жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних чи актів приймання-передачі товарів або послуг щоб підтверджували призначення перерахованих коштів виявлено не було. Жодних товарів від зазначених підприємців в ДП "Славутське лісове господарство" не поступало, жодні роботи даними підприємцями не виконувалися. Загальна сума безпідставно перерахованих коштів за 2017, 2018 роки складає 11139115 грн. Також під час перевірки виписок по банківських рахунках було виявлено факт підробки даних виписок, які подавалися головним бухгалтером ОСОБА_2 (який безпосередньо відповідав за перерахунки коштів) для формування оперативної звітності про рух грошових коштів. Комісією було встановлено те, що журнали-ордера за 2017-2018 роки в роздрукованому вигляді відсутні, а ведуться тільки в електронному вигляді (за вказівкою головного бухгалтера ОСОБА_2). При перевірці на відповідність даних по журналах-ордерах з даними статистичної звітності виявлені деякі розбіжності, а саме: не відповідність дебіторської та кредиторської заборгованості зазначеної в статистичних звітах з даними відображеними в журналах-ордерах підприємства, невідповідність залишків по банках зазначених в статистичній звітності фактичним даним. За висновком акта комісія вбачає в цьому правопорушення, яке тягне за собою кримінальну відповідальність та вважає за необхідне матеріали передати до правоохоронних органів.
Наказом директора ДП "Славутське лісове господарство" від 28.09.2018 №37к ОСОБА_2, заступника директора з фінансово-економічних питань, головного бухгалтера звільнено з роботи по ст. 40п4 КЗпП України (прогули на роботі без поважних причин) з 28.09.2018. Останній день роботи вважати 31.08.2018.
Позивач звернувся до ФОП Кухарця Г.Г. з претензією від 16.01.2019р. №24, в якій просив повернути безпідставно перераховані кошти в термін 7 робочих днів з моменту отримання претензії.
Відповідачем до матеріалів справи надано копії накладних, виписаних (відпущено) ФОП Кухарець Г.Г. та одержано ДП "Славутське лісове господарство" №7 від 28.10.2017р. на суму 99780,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60), №10 від 21.11.2017р. на суму 99852,00 грн. (деревно-стружкова плита кількістю 120), №6 від 02.12.2017р. на суму 99732,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60). На накладних в графі "Директор", "Відпустив" та "Одержав" містяться підписи невстановлених осіб без зазначення фамілії та ініціалів осіб, якими здійснено підписи.
До матеріалів справи відповідачем надано копії рахунків: від 26.10.2017р. №б/н на суму 99780,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60), від 09.11.2017р. №б/н на суму 99852,00 грн. (деревно-стружкова плита кількістю 120), від 29.11.2017р. №б/н на суму 98732,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60). В графі "Директор" містяться підписи невстановленої особи без зазначення фамілії та ініціалів особи, якою здійснено підписи.
Також до матеріалів справи відповідачем надано копії накладних, виписаних (відпущено) ФОП Гурківський О.В. та одержано ДП "Славутське лісове господарство" від 13.04.2018р. №1/69 на суму 80000 грн., від 07.04.2018р. №1/67 на суму 98500 грн. Також накладні містять підписи: у графі "Відпустив" директор Гурківський О.В., у графі "Одержав" бухгалтер ОСОБА_2
У матеріали справи надано довідку позивача, в якій зазначено, що останній не отримував товарно-матеріальних цінностей від ФОП Кухарець Г.Г. у період 2017-2018 роки; довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП Кухарець Г.Г. у період 2017-2018 роки ДП "Славутський лісгосп" не видавав; будь-яких договорів на поставку продукції (послуг) між ФОП Кухарець Г.Г. та ДП "Славутський лісгосп" у період 2017-2018 роки не укладалось.
Також у матеріалах справи наявний зведений реєстр перерахування ДП "Славутське лісове господарство" коштів суб'єктам господарювання, від яких не отримано товарів, робіт та послуг за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.
26.10.2018р. відповідачем була припинена господарська діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом №1005714534 від 05.09.2019р., таким чином, позивачем правомірно заявлено позов до фізичної особи Кухарець Г.Г .
Позивач, вказуючи на те, що грошові кошти в розмірі 299364,00 грн., перераховані ним на рахунок відповідача, отримані останнім без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, звернувся до суду з позовом про їх стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
Згідно ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Наведені норми свідчать про те, що оплата будь-якого товару, як обов'язок, виникає в учасника цивільних правовідносин на підставі обставин, вказаних у вищенаведеній нормі ЦК. При цьому, статус учасника цивільних правовідносин набувається господарюючим суб'єктом при вступі його у відповідні правовідносини, зокрема: укладені договору або іншого правочину; створенні літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завданні майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; якщо це прямо вказано в актах цивільного законодавства.
Надані до справи матеріали не містять доказів наявності між сторонами укладеного письмового договору на поставку позивачу матеріалів, який був би підставою проведення позивачем оплати за платіжними дорученнями: №1701 від 27.10.2017р. в розмірі 99780,00 грн., №1723 від 20.11.2017р. в розмірі 99852,00 грн., №1734 від 01.12.2017р. в розмірі 99732,00 грн., №2822 від 02.03.2018р. в розмірі 89000,00 грн.
Пункт 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" визначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Згідно ст. 22 вказаного закону платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року №22, тлумачить розрахунковий документ як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Тобто, платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Отже, платіжні доручення, самі по собі (без інших супутніх документів, як наприклад листів, телеграм, телефонограм), не є доказами наявності між сторонами певної домовленості, а є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують проведення господарської операції - оплати, підставою якої має бути договір. Відсутність же договору є свідченням безпідставності господарської операції.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що між сторонами укладено усний договір на поставку деревно-стружкової плити та деревно-волокнистої плити середньої щільності, на виконання якого відповідач надав позивачу рахунки на оплату, а позивач оплатив їх та прийняв товар за накладними. Накладні ж, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують факт проведення господарської операції.
Судом враховується, що у доданих до справи накладних вказано, що вони оформлені на поставку деревно-стружкової плити та деревно-волокнистої плити середньої щільності. У призначенні платежу за вищезазначеними платіжними дорученнями є "за матеріали згідно рахунків".
Згідно ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.
В свою чергу, за п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може прийматися судом лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов'язкові).
При цьому, одними з необхідних реквізитів є посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вже зазначалось, у наданих відповідачем копіях накладних №7 від 28.10.2017р. на суму 99780,00 грн., №10 від 21.11.2017р. на суму 99852,00 грн., №6 від 02.12.2017р. на суму 99732,00 грн. в графі "Директор", "Відпустив" та "Одержав" містяться підписи невстановлених осіб без зазначення фамілії та ініціалів осіб, якими здійснено підписи.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на копії накладних по іншій справі №924/942/19, виписаних ФОП Гурківський О.В. на ДП "Славутське лісове господарство" від 13.04.2018р. №1/69 та від 07.04.2018р. №1/67 із зазначенням особи отримувача "бухгалтер ОСОБА_2", оскільки у суду відсутні спеціальні знання для встановлення відповідності або схожості підписів у накладних №1/69 від 13.04.2018р., №1/67 від 07.04.2018р., а також №7 від 28.10.2017р., №10 від 21.11.2017р., №6 від 02.12.2017р., а також беручи до уваги, що накладні №1/69 від 13.04.2018р., №1/67 від 07.04.2018р. не відносяться до предмету доказування у справі №924/921/19 з врахуванням положень ч. 1. ст. 76 ГПК України.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених в аналогічній справі №924/173/19 (постанова Верховного Суду від 08.10.2019р.):
"48. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 закону).
49. Суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність належним чином оформленого правочину та відсутність усіх необхідних реквізитів у накладних від 28.12.2017 № 17 та від 29.12.2017 № 321, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність між сторонами договірних зобов'язань.".
Таким чином, такі накладні не можуть вважатися доказом наявності договірних правовідносин, оскільки не містять необхідних для первинних бухгалтерських документів реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка отримала товар від імені Державного підприємства "Славутське лісове господарство", а саме - не зазначено посади і прізвища такої особи.
Також одними з необхідних реквізитів є зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, які дають змогу визначити який саме товар передавався, що в свою чергу дасть можливість встановити предмет конкретної домовленості між контрагентами. Дане необхідно саме для ідентифікації платіжного документу як такого, за яким проведено оплату по конкретній (індивідуально визначеній) домовленості, в тому числі усній.
Відповідно, суд не може прийняти у якості доказів поставки товару позивачу накладні: №7 від 28.10.2017р. на суму 99780,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60), №10 від 21.11.2017р. на суму 99852,00 грн. (деревно-стружкова плита кількістю 120), №6 від 02.12.2017р. на суму 99732,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60), оплата за якими здійснена платіжними дорученнями: №1701 від 27.10.2017р. в розмірі 99780,00 грн., №1723 від 20.11.2017р. в розмірі 99852,00 грн., №1734 від 01.12.2017р. в розмірі 99732,00 грн., №2822 від 02.03.2018р. в розмірі 89000,00 грн. з призначенням платежу "за матеріали", оскільки відображений у накладних товар не є однорідним (ідентичним) тому, що зазначений в платіжних дорученнях.
Тому, надані у справу накладні з відображеним в них змістом господарської операції (навіть при умові відображення ними наявності господарських зобов'язань) не можуть бути доказами наявності підстав для здійснення платежів за наявними в справі платіжними дорученнями "за матеріали", оскільки не дають змоги охарактеризувати об'єкт господарських операцій (товар) за накладними та платіжними дорученнями - як однорідний/ідентичний. Тобто, дані первинні документи (накладні та платіжні доручення) не відображають проведення господарських операцій (поставку товару та оплату) за одними і тими ж домовленостями.
З цих же підстав судом не беруться до уваги односторонньо складені відповідачем документи - рахунки від 26.10.2017р. №б/н на суму 99780,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60), від 09.11.2017р. №б/н на суму 99852,00 грн. (деревно-стружкова плита кількістю 120), від 29.11.2017р. №б/н на суму 98732,00 грн. (деревно-волокниста плита середньої щільності кількістю 60).
Також судом беруться до уваги висновки держаудитслужби, викладені в акті ревізії, де вказано, що заборгованість позивача виникла внаслідок перерахування контрагентам, без укладення договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт або послуг, в тому числі відповідачу 299364,00 грн.
Відповідач в письмових поясненнях та його представник у судовому засіданні наполягали на укладенні усного договору поставки у 2017 році відповідно до доданих ним накладних.
Однак, як вбачається з акту №07-08/2 від 08.01.2019р., згідно відповіді ФОП Кухарець Г.Г., усний договір з представником ДП "Славутське лісове господарство", головним бухгалтером ОСОБА_2, було укладено в квітні 2018, а розрахунки за товари проводилися в жовтні-листопаді 2017 року.
Вказане свідчить про відсутність договірних відносин.
Відповідач наголошував на укладенні договору поставки деревно-стружкової плити та деревно-волокнистої плити в квітні 2018 року щодо правовідносин, які, на думку відповідача, виконані сторонами у 2017 році. Вказане суперечить доводам представника відповідача, викладеним у письмових поясненнях щодо часу виникнення правовідносин між сторонами по накладних №7 від 28.10.2017р., №10 від 21.11.2017р., №6 від 02.12.2017р.
Окремо судом враховується, що представники відповідача в судовому засіданні фактично не змогли пояснити яким чином відповідач ідентифікував громадянина ОСОБА_2 , як особу, уповноважену підприємством на отримання товарно - матеріальних цінностей, зазначених в накладних, а саме відпуск товару підприємству (як стверджує відповідач за усним договором), а не сторонній особі.
За таких обставин судом не знайдено правових підстав для проведення спірних платежів.
В даному контексті необхідно вказати про те, що доводи сторін відносно повноважень ОСОБА_2 на підписання накладних судом не розглядаються, оскільки не мають юридичного значення з точки зору того, що накладні, як встановлено вище, в будь якому разі (в разі їх дійсності/недійсності) не відображають підстав проведення оплати за поданими у справу платіжними дорученнями.
Крім того, не приймаються до уваги і доводи відповідача відносно того, що оскільки банк прийняв платіжні доручення та виконав їх, то останні є належно оформленими (мають всі реквізити в тому числі підписи) та свідчать про реальні наміри позивача відносно перерахунку коштів. Так, суд, виходячи з матеріалів справи не ставить під сумнів реальність проведення оплати за наданими в справі платіжними дорученнями. Однак, причиною звернення з позовом є безпідставність проведення такої оплати, а як вказано вище, доказів наявності таких підстав судом не знайдено. Тому, оплата, сама по собі, не підтверджує наявність підстав для її проведення.
Не можуть вважатися такими, що спростовують доводи позивача, твердження відповідача про те, що порушення законодавства, яке стало причиною виникнення боргу, виникло внаслідок неналежної роботи всередині товариства позивача, а тому відповідач не може відповідати за відповідні наслідки. Зокрема, такі доводи можуть заслуговувати на увагу в тому випадку, коли б накладні (підписані головним бухгалтером, дії якого спричинили спір) були прийняті судом в якості доказів поставки товару за наявними в справі платіжними дорученнями. В даному ж випадку накладні, як встановлено вище, не прийняті у якості таких доказів, а тому потреба у встановлені обставин їх підписання відсутня.
Не обґрунтоване також твердження відповідача про те, що звернення позивача до відповідача з проханням провести звірку розрахунків побічно підтверджує визнання позивачем спірної господарської операції. Так, дане звернення: по перше - не містить жодних посилань на документи (обставини), які б дали змогу оцінити його, як таке, що подане відносно спірних правовідносин, по друге - може бути лише намаганням позивача встановити дійсний стан розрахунків між сторонами.
З інших матеріалів також не вбачається наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені ст. 11 ЦКУ), які б підтверджували обов'язок позивача оплатити будматеріали, поставлені відповідачем на замовлення позивача.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
У відповідності до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2. ст. 1212 ЦК).
Виходячи зі змісту зазначених норм можна виокремити особливості елементів кондикційного зобов'язання. Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Аналіз норм ЦК, що регулюють кондиційні відносини свідчить про те, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (грошових коштів) однією особою (набувачем) сталося за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна (грошових коштів) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.10.2019р. по справі №924/173/19 та від 14.01.2019р. по справі №912/1188/17.
Враховуючи вищевказане, а також встановлені судом факти: набуття відповідачем 299364,00 грн. за рахунок позивача (платіжні доручення з штампом банку про проведення оплати); проведення оплати за відсутності правової підстави (відсутні докази наявності між сторонами договірних правовідносин, щодо оплаченої суми), а також те, що відносини сторін мають позадоговірний характер, у відповідача виникло кондиційне зобов'язання (ст. 1212 ЦК) - повернути безпідставно набуті кошти.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
В свою чергу, статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на які він посилається, зазначаючи про необґрунтованість позову.
З врахуванням викладеного, доводи відповідача судом до уваги не приймаються.
З огляду на те, що накладні №7 від 28.10.2017р., №10 від 21.11.2017р., №6 від 02.12.2017р. та рахунки від 26.10.2017р. №б/н, від 09.11.2017р. №б/н, від 29.11.2017р. №б/н судом не беруться до уваги, а будь-яких інших доказів поставки відповідачем позивачу товару, як і доказів виникнення між сторонами договірних відносин, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що кошти в розмірі 299364,00 грн. перераховані позивачем відповідачу безпідставно, а отже у відповідача виникло кондиційне зобов'язання повернути безпідставно набуті кошти. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Кухарця Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Славутське лісове господарство" (м. Славута, вул. Кузовкова, 1, код 00993314) 299364,00 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 00 коп.) безпідставно отриманих коштів, 4490,46 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто гривень 46 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст складено 17.01.2020р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддрук. 3 прим.:
1 - в справу,
2 - позивачу (30000, м. Славута, вул. Кузовкова, 1),
3 - відповідачу ( АДРЕСА_2 ),
Всім рек. з повід.