ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 січня 2020 року Справа № 923/640/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат, у справі
за позовом: ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області, ІПН НОМЕР_1 ,
до: Приватного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія"", м. Нова Каховка Херсонської області, код ЄДРПОУ 00413475,
про стягнення 781639,72 грн.
Без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд -
30 липня 2019 року до Господарського суду Херсонської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" про визнання недійсним рішення Наглядової Ради ПАТ "Дім марочних коньяків "Таврія", щодо включення у перелік питань разом з проектом рішень, включених до проекту порядку денного, пункту 8 проекту рішення річних загальних зборів акціонерів, які відбулись 26 квітня 2019, про попереднє надання згоди на вчинення Товариством та дочірніми підприємствами значних провочинів та надання відповідних повноважень та визнання недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Дім марочних коньяків "Таврія", оформлених Протоколом №1 від 26 квітня 2019 року, в частині пунктів 2-8 цього протоколу.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20 грудня 2019 року позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» оформлене Протоколом № 49/1 від 11 березня 2019 року, в частині пункту 8, щодо включення у перелік питань разом з проектом рішень, включених до проекту порядку денного, пункту 8 проекту рішення річних загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія», які відбулись 26 квітня 2019 року, про попереднє надання згоди на вчинення Товариством та дочірніми підприємствами значних правочинів та надання відповідних повноважень, визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія», оформлене Протоколом № 1 від 26 квітня 2019 року, в частині пунктів 2-8 цього протоколу та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" на користь ОСОБА_1 суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн.
20 грудня 2019 року до суду від позивача у справі надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу.
Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19884,54 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Судом встановлено, що під час розгляду справи, позивач разом з першою заявою по суті спору, якою є позовна заява, не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
На підставі викладеного, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні таких судових витрат. Дана правова позиція суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2019р. № 904/4494/18.
Крім того, згідно ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Відповідачем, на підтвердження своїх тверджень щодо понесення судових витрат на правничу допомогу надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 12.12.2017, додаткова угода від 01.07.2019, акт приймання - передачі наданих правових послуг від 20.12.2019.
Судом встановлено, що 12 грудня 2017 року між адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем (надалі адвокат) і Нколайчуком Володимиром Леонідовичем (надалі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги.
Стонами договору погоджено, що за послуги, що надаються АДВОКАТОМ у відповідності із умовами Договору, КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ гонорар що визначається актами наданих послуг, витрати АДВОКАТА, понесені останнім або його представником у зв'язку з виконанням доручень КЛІЄНТА (поїздки, відрядження, оплати державного мита та витрати) оплачуються КЛІЄНТОМ не пізніше наступного дня згідно виставленого АДВОКАТОМ рахунку ( п.4.1 та п. 4.2 Договору).
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, проаналізувавши надані позивачем докази та наведені твердження в обґрунтування заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачем здійснено оплату адвокату Бєлкіним Л.М. у розмірі 19884,54 грн. за надані юридичні послуги адвокатом у справі № 923/640/19.
В матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог п.4.2. договору про надання правничої допомоги від 12.12.2017, щодо порядку оплати послуг адвоката.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем у тому числі і не надано суду належних доказів, які б підтверджували оплату юридичних послуг за Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2019р.
Оскільки позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а також не надав належних доказів на підтвердження фактично понесених витрат щодо надання правничої допомоги у справі № 923/640/19, а тому суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволені заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19884,54 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19884,54 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 17.01.2020.
Суддя С.В. Нікітенко